23.07.2014 Справа № 756/1947/14-ц
Унікальний номер 756/1947/14-ц
Справа № 2/756/1804/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Богдан О.О.
при секретарі Пождемі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору про внесення змін №1/107 від 27 травня 2008 року до кредитного договору №33 від 29 березня 2007 року,
ВСТАНОВИВ:
у лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
29.03.2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (надалі ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») укладено кредитний договір № 33.
Умовами даного договору передбачено зобов'язання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надати позивачу кредитні кошти в сумі 800 000,00 грн. на строк до 04.03.2017 року, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 17 %.
27.05.2008 року між сторонами укладено договір про внесення змін до Кредитного договору № 1/107, відповідно п. 1 якого процентна ставка збільшена до 18% річних і строк дії змін до кредитного договору починає перебіг з 01.05.2008 року.
Позивачкою зазначено, що договір про внесення змін № 1/107 від 27.05.2008 року до кредитного договору є таким, що погіршує стан позивачки, адже збільшує розмір відсоткової ставки на 1 % до кінця виконання кредитного договору та зумовлює зобов'язання позивачки по сплаті підвищених відсотків додатково за 26 днів, що передували укладанню такого договору.
На думку позивачки, договір про внесення змін № 1/107 від 27.05.2008 року до кредитного договору №33 від 29.03.2007 року порушує її права, оскільки умови договору суперечать нормам Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», ст..ст. 215, 216 ЦК України.
А саме, позивачкою зазначено, що при укладанні Кредитного договору банк скористався юридичною необізнаністю позичальника, вніс умови договору, які прямо суперечать нормам Конституції України; позивачка не знала та не могла знати про грошовий розмір сплати відсотків за рік, та додатково змушена сплачувати більший розмір відсотків за 26 днів; можливості підвищення сплати відсотків відповідачем за кредитним договором не вказане у самому договорі про внесення змін № 1/107 до кредитного договору, що є ознакою недобросовісних дій відповідача.
Посилаючись на те, що позивачка, виступаючи у даному виді правовідносин, як споживач кредитних послуг, що зумовлює, згідно рішення Конституційного суду України по справі № 1-26/2011 від 10.11.2011 року, особливий державний захист її, як більш слабкого суб'єкта економічних відносин, оспорюваний правочин суперечить нормам ЦК України, моральним засадам суспільства та суперечить внутрішній волі позивачки, просила суд визнати недійсним договір про внесення змін № 1/107 від 27.05.2008 року до Кредитного договору № 33 від 29.03.2007 року з моменту його укладання.
Заявою від 08.04.2014 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги. Зазначивши в заяві, що 30.03.2007 року між сторонами, на виконання умов кредитного договору № 33 від 29.03.2007 року було укладено іпотечний договір, згідно п. 1.1 якого позивака має сплатити комісійну винагороду відповідачу за управління кредитом у розмірі 0,5 % від суми кредиту одноразово, що складає 4 000, 00 грн. Зазначені умови виконані ОСОБА_1 в повному обсязі.
28.01.2010 року між сторонами на виконання умов кредитного договору № 33 від 29.03.2007 року було укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 30.03.2007 року. Згідно п. 1 Договору від 28.01.2010 року ОСОБА_1 має сплатити комісійну винагороду відповідачу за управління кредитом у розмірі 0,2 % від суми кредиту одноразово за кредитним договором № 33 від 29.03.2007 року, що становить 1600, 00 грн.
Позивачка вважає сплачені кошти у розмірі 2 400, 00 грн. такими, що сплачені безпідставно та просила суд стягнути дану суму з відповідача на свою користь.
16.07.2014 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової суми розміром 2 400, 00 грн., за заявою представника позивачки залишено без розгляду.
Позивачка в судове засідання не з»явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивачки з участю її представника.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд задовольнити позов з підстав наведених в позовній заяві.
Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними розписками, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання заперечувала проти позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Суд, вислухавши пояснення представників позивачки та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.
29.03.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 33 (а.с. 6).
П. 2.1 договору передбачено зобов'язання Банку щодо надання позичальнику кредиту в сумі 800 000, 00 грн.
П. 2.2 договору встановлена процентна ставка в розмірі 17 % річних.
П. 3.9 договору передбачено події, які можуть стати підставою для зміни процентної ставки. Крім того, даним пунктом встановлено, що при незгоді позичальника із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей договір можу бути розірваний за будь-чиєї ініціативи у порядку, передбаченому чинним законодавством.
27.05.2008 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 1/107 до кредитного договору № 33 від 29.03.2007 року (а.с. 12). Даний договір підписаний сторонами, які дійшли згоди.
Згідно п. 1 договору внесено зміни до п. 2.2 кредитного договору № 33 від 29.03.2007 року укладеного між Банком та Позичальником, виклавши їх в такій редакції: п. 2.2 За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 18% річних з 01.05.2008 року.
30.03.2007 року між сторонами укладено іпотечний договір, що підтверджується копією договору (а.с. 26).
28.01.2009 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 30.03.2007 року. В даному договорі також зазначено про зобов»язання з договором кредиту сплатити відсотки в розмірі 18% та крім того, зменшено комісійну винагороду банку з 0,5% до 0,2%.
Згідно п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За вимогами ст.. 627 ЦК України відповідно до ст..6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про недоведеність вимог позивача щодо недобросовісності умов спірного договору та порушення її прав як споживача. Суд враховує, що договір про внесення змін до договору кредиту, укладений у 2008 році, добровільність договору сторони не оспорюють, банк мав право на підвищення відсотку, як і позивачка мала право на підвищення не погоджуватися та розірвати договір, розмір збільшення відсотків у договорі є зрозумілим і не потребує спеціальних знань або досліджень. Розмір підвищення, що складає 1%, не призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків на шкоду позивача. Обставина звернення до суду через 6 років після підписання договору свідчить на користь того, що позивачка знала про свої обов»язки і погоджувалась з ними і почала вважати їх недобросовісними після утворення заборгованості перед фінансовою установою.
Таким чином, суд вважає недоведеним позивачкою порушення принципу рівності сторін спірного договору, учасником якого є споживач, завдання збитків споживачу, невідповідність правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, невідповідність його внутрішні волі позивачки, на підставі чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215,626, 1054 ЦК України, ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору про внесення змін №1/107 від 27 травня 2008 року до кредитного договору №33 від 29 березня 2007 року відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.
Суддя Богдан О.О.
