ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/22831/14 05.01.15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
про відшкодування шкоди в розмірі 11644,34 грн.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача Байправ М.С. довіреність №796 від 10.11.2014;від відповідачане з'явилися.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в розмірі 11644,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №023730 від 12.08.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 порушено провадження у справі №910/22831/14 та призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи.
В судовому засіданні 05.01.2015 позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.
Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
12.08.2011 між позивачем, як страховиком та Горовою Анною Леонідівною, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №023730, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, 2011 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 12.08.2011 по 11.08.2012.
18.10.2011 о 18 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Подільський спуск, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ та автомобіля «RENAULT» реєстраційний номер АА7942КО, а саме: Бобрівник К.В., керуючи автомобілем «RENAULT» реєстраційний номер АА7942КО, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.11.2011 у справі №3-5969/11 встановлено порушення Бобрівником К.В. вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, Бобрівника К.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
19.10.2011 страхувальник автомобіля "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№023730 та про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку №2063 від 10.11.2011, складеного оцінювачем Гурлай Р.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МВ №7402 від 20.02.2010) вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 14041,21 грн.
Відповідно до рахунку №АКК-003176 від 08.11.2011 виставленого страхувальнику транспортного засобу ТОВ «Автогарант АВ», вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, складає 11644,34 грн.
15.11.2011 позивачем був складений та підписаний страховий акт №UA2011101800031/L01/01, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11644,34 грн.
На підставі складеного страхового акту №UA2011101800031/L01/01 від 15.11.2011 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №023730 від 12.08.2011, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 11644,34 грн. на рахунок СТО ТОВ «Автогарант АВ», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №12048 від 18.11.2011.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «RENAULT» реєстраційний номер АА7942КО, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, належить громадянину Бобрівнику К.В. та знаходився під його керуванням.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Бобрівника К.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «RENAULT» реєстраційний номер АА7942КО, відшкодовується Бобрівником К.В. як власником цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.
Цивільно-правова відповідальність Бобрівника К.В., як власника автомобіля «RENAULT» реєстраційний номер АА7942КО, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно із полісом серії АА №6718566 строк дії якого з 14.09.2011 по 13.09.2012, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс серії АА №6718566) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", реєстраційний номер АА0583РВ, з урахуванням зносу становить 14041,21 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування в порядку регресу №53/3/2012-02/ИР від 15.02.2012 з проханням відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 11644,34 грн.
Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АА №6718566 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11644,34 грн.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст.ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування в розмірі 11644 (одинадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 34 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.01.2015.
Суддя Т.В.Васильченко
