Друга щорічна виставка дивовижних квітів на Співочому полі в столиці запам’яталася вишуканістю форм
Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, Володимир ЗАЇКА (фото), «Урядовий кур’єр»
Жовтень виявився милостивим до київських флористів, не змарнувавши їхню нелегку копітку працю ні ранніми заморозками, ні марудним сірим дощем. Тож кілька десятків тисяч кучерявих головок «квітки сонця» (а саме так називають цю рослину японці, котрі, як відомо, й самі ведуть родовід від осяйного світила), вмонтованих у різноманітні композиції талановитими людськими руками, принесли до Печерського ландшафтного парку відчуття свята, незабутньої зустрічі з природою, для якої кожна рослина — живе втілення різноманіття Матінки-Природи.
А ще «золотий цвіт» (за однією з версій, цю назву хризантемі дали давні греки, а за іншою — вона з’явилася на нашому континенті лише в ХVІІ столітті) надто зручний матеріал для витворення найвибагливіших квіткових композицій: хризантеми чи не найдовше зберігаються свіжими в букетах, тривалий час не обсипають свої пелюстки, не змінюють барвистого забарвлення, плетуться і вигинаються за порухом руки досвідченого майстра.
Ось тільки погляньте на знімки нашого фотокореспондента: ця хризантемова «сукня» з пишною спідницею, гідна дружини імператора Піднебесної, «зшита» з кількох тисяч квіток. А який ошатний вигляд має велика шахівниця, де проти білосніжних короля і королеви безстрашно стоїть «чорний» пішак!
Як на мене, найбільше природі цієї рослини личать улюблені кольори китайців та японців — ніжно-фіолетовий, найсвітліші відтінки лимонного, теплий жовтий і, певна річ, бордовий. Хоча батьківщиною хризантеми історики називають Китай, де її садові форми розпочали виводити за півтисячоліття до нашої ери, та саме в Країні Вранішнього Сонця вона належить до національних символів.
А тривале споглядання її цвітіння в цих обох південно-східних країнах, яке зазвичай припадає на початок вересня, народжує думки про тихоплинну вічність, сталість глибоких почуттів, розмірене, а не метушливе, страчене намарне людське буття. Недарма кажуть, що з її допомогою середовищу життя людини повертаються риси небесної гармонії.
І хоч хризантема близька родичка айстри, важко сплутати трохи різку зіркову секторність другої з елегантною густою округлістю сонячних голівок квітки щастя. Можливо, тому вона увінчана не лише східними художниками, а й творцями орденів, імператорських атрибутів та монет. Погодьтеся, звучить символічно: «кавалер Ордена хризантеми»! До речі, найвищої державної японської нагороди.
Універсальність цієї квітки також заслуговує добрих слів: вона однаково добре почувається на клумбі, в садах, парках, теплицях та оранжереях і просто як вазон на підвіконні. Щоправда, не зайве згадати, що світла їй потрібно не більше десяти годин на добу — інакше хворітиме і надто повільно розцвітатиме.
Найцінніші сорти хризантеми (а це багаторічна рослина) на зиму викопують та утримують у вигляді вазонів у прохолодних приміщеннях без поливу. А з теплою дниною знову висаджують у відкритий грунт. Хоч окремі її різновиди, з огляду на менш суворі зими, призвичаїлися переносити невеликі морози.
Українцям любові до королеви осені додала незабутня Раїса Кириченко. Вона ще встигла заспівати написану її чоловіком Миколою чудову пісню про диво-квітку та два крила казкової Жар-птиці, яку на землі зовуть коханням. І хоч осінь великої артистки завчасно відійшла у вічність, невмирущою зосталася наша шана до козачки, що завжди співала серцем і душею.
«А вам, мадам, ця сукня до лиця!» Щоправда, рухатися в ній таки нелегко, та, кажуть, у давнину японські красуні носили на собі ще й не таке важке вбрання
Герої відомої байки роботяга Мураха і безтурботна Бабка на яскравій галявині продовжують дискутувати про «червоне літечко», яке можна проспівати, не підготувавшись завчасно до опалювального сезону
Відомий «київський сліпий», описаний Ільфом і Петровим, почувається невимушено серед довколишньої краси. Та про власні гаманці ніколи забувати не зайве...
