Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/2613/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2014 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого судді - Швиденко В.А.,
з участю секретарів - Мельниченко Т.С., Мацюк М.В.,
прокурора - Сухова О.С.,
потерпілих - ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 06 лютого 2002 року приблизно о 18 годині, керуючи технічно-справним автомобілем «HYUNDAI ELANTRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Георгія Гонгадзе зі сторони вулиці Газопровідної в напрямку вулиці Сошенка в місті Києві. Під час руху, з перевищенням допустимої в межах населеного пункту швидкості руху, ОСОБА_4 при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу через проїзну частину по проспекту Георгія Гонгадзе, 24 на якому перебував пішохід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, із собакою, яку тримав повідку, не зменшив швидкість руху та не надав дорогу пішоходу, в результаті чого допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме, не виконав вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальної шкоди); п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.; п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_4 виразилися в тому, що він, рухаючись з перевищенням допустимої в межах населеного пункту швидкості руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу через проїзну частину проспекту Гонгадзе, на якому перебував пішохід ОСОБА_5 із собакою, не зменшив швидкість руху, не надав дорогу пішоходу, який рухався по пішохідному переходу з ліва на право по ходу його руху, внаслідок чого відбувся наїзд автомобілем «HYUNDAI ELANTRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на собаку з послідуючим наїздом на пішохода ОСОБА_5, який в результаті даної пригоди отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 38/478/2 від 18 квітня 2002 року, тілесні ушкодження у вигляді великого крововиливу в м'які тканини лівої гомілки на всьому її протязі по передній і передньо-внутрішній її поверхні, закритий фрагментарний перелом лівої малогомілкової кістки, фрагментарний перелом головки лівої малогомілкової кістка, гемартроз лівого колінного суглоба; множинні розриви брижі тонкого кишечника в області його кореня (наявність в порожнині очеревини до 600 мл крові (операція лапаротомия 06.02.2002 р.)); забитої рани - рожевого рубця на шкірних покривах лівої тім'яно-скроневої області; садна в області лівої вушної раковини, лівого колінного суглоба.
Комплекс ушкоджень в області лівої гомілки - має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Забита рана в області голови - має ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинили короткочасний розлад здоров'я. Садна - мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я. Розриви брижі тонкого кишечника, що супроводжувалися кровотечею - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав в повному обсязі, не визнав пред'явлені по справі цивільні позови, та показав, що 06 лютого 2002 року в темну пору доби, приблизно о 18 годині, керував автомобілем «HYUNDAI ELANTRA» та рухався по проспекту Георгія Гонгадзе зі сторони вулиці Газопровідної в напрямку вулиці Сошенка в місті Києві. В салоні автомобіля в той час знаходився пасажир ОСОБА_7, який перебував на передньому пасажирському сидінні. На дорозі окрім його автомобіля був автомобіль «Вольво», який знаходився ліворуч від нього. Після зупинки на одному з світлофорів по проспекту Г.Гонгадзе в м. Києві вказаний автомобіль почав його випереджати. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на ділянці дороги, яка мала невелике заокруглення, автомобіль «Вольво» виїхав на зустрічну смугу руху та оминув перешкоду - пішохода ОСОБА_5, який перебігав дорогу біля пішохідного переходу зліва на право, тримаючи в руках поводок, на якому вів собаку. Побачивши пішохода, він застосував відворіт керма праворуч та почав гальмувати, однак йому не вдалося уникнути зіткнення передньою лівою фарою автомобіля з собакою, яка через поводок притягнула до автомобіля потерпілого ОСОБА_5, в результаті чого останній контактував з передніми лівими дверцятами автомобіля. Вважає, що він не міг з технічної точки зору уникнути даного ДТП, тому не вбачає в своїх діях ознак інкримінованого йому злочину. Заперечуючи проти пред'явленого цивільного позову потерпілих, стверджував, що смерть ОСОБА_5 не має причинно-наслідкового зв'язку з отриманими під час ДТП ушкодженнями.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні, що судом розцінюється як спосіб захисту та спроба ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, суд дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження.
Так, допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_1 показав, що не був прямим свідком ДТП, і знає про нього зі слів батька та матері. 06 лютого 2002 року приблизно о 18 годині його батько ОСОБА_5 зі сторони лісопаркової зони в бік житлових будинків переходив проїзну частину дороги по проспекту Георгія Гонгадзе по нерегульованому пішохідному переходу з собакою на повідку, довжина якого складала не більше одного метра. Однак, він не встиг повністю перейти проїзну частину, оскільки автомобіль «HYUNDAI ELANTRA», під керуванням ОСОБА_4, а саме, передньою середньою частиною збив собаку, а потім вже він сам контактував з лівим дзеркалом та лівим крилом вказаного автомобіля. При цьому, повідомив, що після вивчення матеріалів справи йому стало відомо, що водій автомобіля намагався об'їхати пішохода, та почав гальмувати за 700 метрів до пішохідного переходу. Пред'явлений цивільний позов в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.
Допитана в судовому засідання потерпіла ОСОБА_2 показала, що про ДТП їй відомо зі слів чоловіка - ОСОБА_5, який розповідав, що 06 лютого 2002 року в вечірню пору він повертався з прогулянки з собакою, та переходив через пішохідний перехід, на якому автомобіль обвинуваченого передньою частиною збив собаку, а потім через поводок притягнуло до транспортного засобу його. Сила удару була великою, тому його відкинуло з пішохідного переходу. ОСОБА_5 внаслідок отриманих травм через 14 днів після даного ДТП помер.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що точної дати та часу ДТП вона не пам'ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. В момент ДТП вона знаходилась на тротуарі по проспекту Георгія Гонгадзе в м. Києві і звернула увагу на чоловіка літнього віку який, тримаючи в руках поводок вів на ньому собаку, та переходив на інший бік вулиці, тобто в напрямку до житлової зони. Вказаний пішохід розпочав рух біля дорожнього знаку «Пішохідний перехід», зебра була від нього праворуч. В цей час вона звернула увагу на те, що по проспекту Георгія Гонгадзе в бік вул. Сошенко в м. Києві швидко рухаються два автомобілі в першій та другій смузі руху. Чоловік, що переходив дорогу дійшовши до осьової смуги зупинився, а потім продовжив рух далі в бік житлових будинків. Автомобіль, що рухався в крайній лівій смузі маневром повороту ліворуч його об'їхав, а автомобіль, що рухався в крайній правій смузі, відразу за тим автомобілем, збив собаку, а чоловіка потягло повідком в бік автомобіля, та він контактував з лівою боковою частиною автомобіля, а потів впав на асфальтне покриття дороги.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що точну дату та час вчинення обвинуваченим ДТП він, у зв'язку із спливом значного проміжку часу, не пам'ятає. Того дня він керував автомобілем марки «Форд» по проспекту Георгія Гонгадзе в напрямку вул. Сошенка в м. Києві. Зупинившись на проспекті Георгія Гонгадзе в м. Кижві на вимогу світлофора він помітив, що перед ним в тому ж напрямку знаходиться автомобіль марки «HYUNDAI ELANTRA», який знаходився в крайній лівій смузі, в в крайній правій знаходився автомобіль марки «ВАЗ». Після дозволяючого сигналу світлофора обидва автомобілі почали рух, при цьому «ВАЗ» випереджав «HYUNDAI ELANTRA». Йому здалося, що між зазначеними автомобілями були перегони. По напрямку руху автомобілів знаходився нерегульований пішохідний перехід. Він помітив, як по ньому з ліва на право в бік житлових будинків рухався пішохід з собакою на повідку. На його думку, пішохід не помітив автомобіля обвинуваченого, який рухався за автомобілем «ВАЗ». Обвинувачений не застосовував гальмування, лише намагався об'їхати пішохода, взявши правіше. Автомобіль «HYUNDAI ELANTRA» зупинився одразу після зіткнення з пішоходом і цей висновок він зробив тому, що у вказаного автомобіля саме тоді загорілись стоп-вогні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в зв'язку із значним проміжком часу, який минув з моменту вчинення ДТП, точної дати та часу події він не пам'ятає. Однак, ствердно повідомив, що це був вечір. Він перебував в салоні автомобіля «HYUNDAI ELANTRA», яким керував його товариш ОСОБА_4, в якості пасажира, та сидів на передньому правому від водія пасажирському сидінні. Рух здійснювався по проспекту Георгія Гонгадзе з боку проспекту Правди в напрямку вулиці Сошенко в м. Києві. Перебуваючи на проспекті Георгія Гонгадзе в м. Києві автомобіль зупинився на вимогу світлофора, а після дозволяючого сигналу вони продовжили рух в напрямку нерегульованого пішохідного переходу. По переду них в іншій смузі рухався автомобіль, який проїхав вказаний нерегульований пішохідний перехід, після чого на проїзній частині за межами пішохідного переходу раптово з'явився пішохід, тримаючи по переду себе на повідку собаку. Автомобіль, в якому він знаходився, спочатку контактував з собакою, а потім лівою передньою частиною автомобіля з потерпілим.
До показів свідка ОСОБА_7 в частині його свідчень про місце перебування пішохода в момент зіткнення, а саме, те, що ОСОБА_5 переходив проїзну частину за межами пішохідного переходу, суд ставиться критично, оскільки в цій частині його покази не узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами. При цьому, суд приймає до уваги те, що вказаний свідок під час його безпосереднього допиту в суді повідомив, що на даний час він подробиць ДТП, а саме, швидкості руху транспортного засобу, інтенсивності руху пішохода по проїзній частині, місце знаходження ОСОБА_5 на проїзній частині після зіткнення, не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 06 лютого 2002 року він в якості інспектора ДАІ оформляв дорожньо-транспортну пригоду по проспекту Георгія Гонгадзе в м. Києві. Безпосередньо на місці ДТП ним було складена схема ДТП, де зазначено напрямок руху пішохода по пішохідному переходу, гальмівний шлях, довжина тормозного юзу, контакт з бордюрним каменем, а також, вказане зі слів водія ОСОБА_4 приблизне місце наїзду на собаку. В судовому засіданні свідок підтвердив достовірність складеної ним схеми ДТП, та повідомив, що всі зображення на ній відповідали дійсним обставинам справи на момент, коли він прибув на оформлення ЛТП. Місце приблизного наїзду на собаку вказані зі слів водія, про що міститься запис на схемі. Ніяких зауважень щодо вказівки недостовірних відомостей як з боку водія ОСОБА_4, так і з боку понятих того дня не надходило.
Оцінюючи дані покази свідка, суд вважає їх логічними, послідовними, такими, що узгоджуються зі складеною ним в день вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Судом береться до уваги те, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та додаток до нього - схема ДТП складені у відповідності до чинних норм законодавства та з дотриманням відповідної процедури; в графі «Заяви та зауваження осіб, в тому числі водіїв, які брали участь в огляді, питань огляду, складення огляду протоколу та схеми, а також несправностей транспортного засобу» (т. 2, а.с. 47) міститься запис про відсутність заяв та зауважень, в тому числі і від водія ОСОБА_4, який був присутнім під час складення протоколу та схеми, про що свідчать його підписи (т. 2, а.с. 48). Окрім цього, суд враховує, що в схемі ДТП міститься помітка про те, що зебру видно погано, а також те, що приблизне місце наїзду на собаку вказане саме зі слів водія ОСОБА_4, який повідомляв дану інформацію особисто, по власній волі, в добровільному порядку та безпосередньо після вчиненого ДТП в мінімально короткий проміжок часу після вчинення злочину.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що місцем вчинення ДТП є саме пішохідний перехід та сприймає доводи обвинуваченого, що ОСОБА_5 рухався за межами пішохідного переходу такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Окрім показань потерпілих та свідків вина ОСОБА_4 також підтверджується наступними дослідженими судом доказами.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою в яких зафіксована слідові інформація та розташування транспортного засобу (т. 1, а.с. 44-49).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 квітня 2004 року із свідком ОСОБА_9 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані та фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 96-97).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 квітня 2004 року із свідком ОСОБА_8 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані та зафіксовано відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 98-99).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 квітня 2004 року зі ОСОБА_4 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися його покази та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 100-101).
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 квітня 2004 року зі свідком ОСОБА_7 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 102-103).
Протоколом повторного відтворення обстановки та обставин події від 27 серпня 2004 року із свідком ОСОБА_8 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 128-131).
Протоколом повторного відтворення обстановки та обставин події від 27 серпня 2004 року із ОСОБА_4 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися його покази, та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 132-135).
Протоколом повторного відтворення обстановки та обставин події від 27 серпня 2004 року із свідком ОСОБА_9 та план-схемою до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 136-140).
Протоколом повторного відтворення обстановки та обставин події від 27 серпня 2004 року із свідком ОСОБА_7 та план-схемою і фототаблицею до нього, згідно якого перевірялися покази свідка, та на місцевості встановлювались вихідні дані, фіксувалася відстань автомобіля та пішохода (т. 1, а.с. 156-162).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 384782 від 18 квітня 2002 року, характер і морфологія виявлених пошкоджень у ОСОБА_5 свідчать про те, що вони виникли від дії тупого предмета (-ів). Виходячи з локалізації ушкоджень, їх морфології, можна вважати, в потерпілий в момент первинного контакту з транспортним засобом перебував у вертикальному, або близькому до нього положенні, звернений правою боковою поверхнею тіла «кроку» з опорою на ліву ногу. Механізм утворення виявлених пошкоджень можна представити таким чином: первинний контакт з деталями передньої частини транспортного засобу стався по передньо-внутрішній поверхні середньої третини лівої гомілки, внаслідок чого утворився вищеописаний комплекс ушкоджень в області лівої нижньої кінцівки. В подальшому мало місце падіння потерпілого на транспортний засіб з зміщенням тіла (останнім до виникнення множинних розривів брижі тонкого кишечника на тлі старого спайкового процесу); надалі мало місце падіння потерпілого на дорожнє покриття з формуванням «садна в області лівої вушної раковини, лівого колінного суглоба, забитої рани в лівій тім'яно-скроневої області». Вищеописаний комплекс ушкоджень потерпілого ОСОБА_5 міг виникнути при дорожньо-транспортній пригоді. Комплекс ушкоджень в області лівої гомілки - має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Забита рана в області голови - має ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинили короткочасний розлад здоров'я. Садна - мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я. Розриви брижі тонкого кишечника, що супроводжувалися кровотечею - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Між тілесними ушкодженнями, які виникли в результаті ДТП та причиною настання смерті не вбачається будь-якого причинно-наслідкового зв'язку, оскільки причиною смерті ОСОБА_5 стало захворювання.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 44218 від 07 серпня 2008 року, у ОСОБА_5 при зверненні за медичною допомогою 06 лютого 2002 року мали місце наступні тілесні ушкодження: а) розриви брижі тонкого кишківника загальною кількістю 14, з розвитком кровотечі в порожнину очеревини (наявність біля 600 мл. крові зі згортками), обширна заочеревинна гематома, які супроводжувались розвитком явищ шоку тяжкого ступеня - закрита травма живота; б) уламковий перелом лівої великогомілкової кістки у верхній та середній треті зі зміщенням уламків, уламковий перелом головки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, гемартроз лівого колінного суглоба, поширений крововилив у м'які тканини лівої гомілки, розповсюджений протягом усієї її передньої та передньо-внутрішньої поверхні, садно в області лівого колінного суглобу - закритий перелом лівої гомілки; в) забійна рана в лівій тім'яно-скроневій ділянці; г) садно в ділянці лівої вушної раковини. Морфологія, характер та локалізація даних ушкоджень свідчать про те, що вони виникли внаслідок дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі - зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом, який знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні. За ступенем тяжкості вищенаведені тілесні ушкодження відносяться: комплекс ушкоджень, зазначених в підпункті а) - до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; комплекс ушкоджень, зазначених в підпункті б) - до тілесного ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я; тілесне ушкодження зазначене в підпункті в) - до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я; тілесне ушкодження, зазначене в підпункті г) - до легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 21 січня 2011 року, за наданою медичною документацію, 06 лютого 2002 року у ОСОБА_5 мали місце наступні ушкодження: закрита травма черева: множинні розриви брижі тонкого кишківника, гемоперитоніум (біля 600 мл крові зі згортками у черевній порожнині), за очеревинна гематома. Закрита травма черева має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; уламковий перелом лівої великогомілкової кістки у верхній та середній треті зі зміщенням уламків, уламковий перелом головки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків гемартроз лівого колінного суглоба, крововилив у м'які тканини лівої гомілки на передній та передньо-внутрішній поверхні, садно в області лівого колінного суглобу - дані ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я; забійна рана в лівій тім'яно-скроневій ділянці - відноситься до легких тілесних ушкоджень; садно в ділянці лівої вушної раковини - відноситься до легких тілесних ушкоджень. Морфологія, характер та локалізація даних ушкоджень свідчать про те, що вони виникли внаслідок дії тупого (-их) предмету (-ів), можливо при дорожньо-транспортній пригоді - зіткненні автомобіля, що рухався з пішоходом, який знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні.
Судом в судовому засіданні дослідженні проведені по справі численні судово-автотехнічні та трасологічні експертизи: автотехнічна експертиза № 3704, додаткова автотехнічна експертиза № 53 ат, судово-автотехнічна експертиза № 429 ат, додаткова автотехнічна експертиза № 9-11, повторна комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза № 16682587, повторна комісійна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи № 17161717, судова комісійна комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи № 15486.
Оцінюючи результати зазначених експертиз в їх сукупності суд прийшов до висновку про те, що в дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася 06 лютого 2002 року на проспекті Георгія Гонгадзе в м. Києві, можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_5 з боку водія ОСОБА_4 визначалась у виконанні ним вимог п. 12.3, п. 12.4 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Окрім цього, суд приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями вищевказаних правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4 та наслідками у виді тяжких тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_5
Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він невинний у вчиненні даного злочину суд розцінює як спробу ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки висловлені обвинуваченим доводи своєї невинуватості не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, і спростовуються зібраними у справі доказами, що були досліджені судом, та які суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Оцінюючи усі досліджені докази по справі у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому злочині доведена повністю і органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразились в порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що він не працює, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено
Враховуючи вказані обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, зважаючи на позицію потерпілих, які вважають, що ОСОБА_4 може виправити лише реальне відбування покарання, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинуваченого ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям в межах, наближених до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру скоєного злочину, його суспільної небезпеки, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших злочинів.
Вирішуючи питання про необхідність призначення ОСОБА_4 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує характер порушень правил дорожнього руху, вчинених обвинуваченим, наслідки від цих порушень, тому суд приходить до висновку, що без відбування зазначеного додаткового покарання виправлення та перевиховання обвинуваченого є неможливим.
З огляду на особу обвинуваченого ОСОБА_4, відсутності обставин, які пом'якшують його покарання, суд не знаходить підстав для застосування до нього положень ст. 69, ст. 75 КК України.
Разом з тим, враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, санкцію статті ч. 2 ст. 286 КК України, беручи до уваги, що з моменту вчинення ОСОБА_4 злочину, тобто з 06 лютого 2002 року, минуло понад десяти років, наявні всі законні підстави для звільнення його від призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі аналізу всіх доказів в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом під час судового розгляду встановлено, що саме в результаті злочинних дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_5 отримав різні за ступенем тяжкості тілесні ушкодження, серед яких - тяжкі тілесні ушкодження. У зв'язку з цим, його дружиною були зроблені витрати, пов'язані з купівлею медичних препаратів в сумі 152 грн. 06 коп., поїздками до лікарні в сумі 73 грн. 10 коп., юридичними послугами адвоката в сумі 1 230 грн., що підтверджуються долученими до справи та дослідженими в судовому засіданні копіями фіскальних чеків, чеком, копіями проїзних документів (т. 2, а.с. 277-282). Всі ці матеріальні витрати повинні бути відшкодовані потерпілій ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_4
При цьому, беручи до уваги конкретні обставини справи, відсутність причинного зв'язку між отриманими під час ДТП травмами потерпілого ОСОБА_5 та його смертю, що встановлено під час дослідження матеріалів провадження, суд відмовляє потерпілій ОСОБА_2 в задоволенні інших позовних вимог стосовно стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом враховується ступінь страждань та переживань близьких родичів потерпілого стосовно подій 06 лютого 2002 року, які назавжди змінили звичний темп їхнього життя.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілим заподіяно моральної шкоди - ОСОБА_2 в розмірі 100 000 гривень, ОСОБА_1 - в розмірі 50 000 гривень. Вказана моральна шкода повинна бути відшкодована їм ОСОБА_4 у повному обсязі, оскільки він винен у її заподіянні.
Долю речового доказу суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витати по справі, які складають розмір проведених по справі експертиз (автотехнічної експертизи № 3704, додаткової автотехнічної експертизи № 53 ат, судово-автотехнічної експертизи № 429 ат, додаткової автотехнічної експертизи № 9-11, повторної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 16682587, повторної комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 17161717, судової комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічнї експертизи № 15486).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином суму в розмірі п'ятдесяти тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, суму в розмірі однієї тисячі чотириста п'ятдесяти п'яти гривень шістнадцяти копійок, а в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суму в розмірі ста тисяч гривень.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Речовий доказ по справі - собачий поводок, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити в її володінні (т. 2, а.с. 261).
Стягнути з ОСОБА_4 вартість проведених по справі експертиз в розмірі десяти тисяч п'ятсот дев'яносто дев'яти гривень шестидесяти копійок.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м.Києва, а особою, яка перебуває під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
СуддяВ.А.Швиденко
