Справа № 591/2391/14-ц
Провадження № 2/591/1198/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - Сидоренко А.П.
з участю секретаря - Попович Ю.О.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Служба в справах дітей Сумської міської ради, відділення громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб м. Суми, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України, -
в с т а н о в и в:
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 05 червня 2004 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 11 вересня 2009 року шлюб між ними був розірваний, а малолітнього сина ОСОБА_4 залишено проживати разом з матір'ю. З моменту розірвання шлюбу син ОСОБА_4 постійно проживає позивачкою, яка займається його вихованням, розвитком та повністю його утримує. На сьогоднішній день ОСОБА_1 має можливість виїжджати разом зі своїм сином на оздоровлення до іншої країни світу, однак для цього їй потрібен дозвіл з боку батька дитини для оформлення проїзного документа на дитину. ОСОБА_1 неодноразово за останній час зверталася до відповідача з метою надати їй заяву про його згоду на виїзд їхнього малолітнього сина до усіх країн світу, в тому числі до країн Європи, але отримувала негативну відповідь. Будь-яких пояснень з приводу даної відмови, чи обґрунтованих мотивів своєї незгоди відповідач не надавав. Після розлучення відповідач фактично залишив виховання сина, не цікавиться його життям та долею, не піклується про здоров'я, його фізичний стан, духовний та моральний розвиток. Діє всупереч інтересам дитини, адже можливість вільно пересуватися і знаходитися в країнах Європи та світу є також його власним бажанням, яке відповідає його інтересам. Відповідач не має часу займатися вихованням дитини, він має іншу сім'ю і своєю відмовою у наданні такого дозволу обмежує права матері, а також особисті права і інтереси малолітнього сина, створює суттєві перешкоди у їх реалізації, позбавляє дитину права на вільне пересування, розвиток його особистості та світогляду. Посилаючись на зазначені обставини просить суд надати дозвіл на виїзд за межі України до будь-якої країни світу з малолітньою дитиною - ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_3, до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, від представника Служби у справах дітей Сумської міської ради надійшла письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Вислухавши думку позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлює розгляд судом цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час судового розгляду встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 05 червня 2004 року по 24 вересня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 5) та копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 вересня 2009 року (а.с.7).
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Ч. 3 ст. 313 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у виїзді дитини за кордон. Не було доведено вказані обставини і під час судового засідання, та позивачка суду повідомила, що вона неодноразово в телефонній розмові просила відповідача надати дозвіл, проте той відмовляв у цьому, не наводячи мотивів. В той же час позивачка повідомила, що один раз відповідач надав дозвіл на виїзд дитини до Російської Федерації.
Крім того позовні вимоги не містять зазначення країни, терміну та з якою метою вимагається надання дозволу на виїзд дитини сторін.
В той же час надання дозволу на виїзд сина сторін без згоди батька без обмеження будь-яким терміном та без зазначення країни, в яку дозволяється виїзд дитини суперечить нормам матеріального права щодо рівності прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини та фактично може позбавити відповідача як батька можливості брати участь у вихованні дитини та спілкування з ним.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що позивачка не називає конкретних обставин щодо свого наміру вивезти неповнолітнього сина за кордон, що унеможливлює визначитись у питанні чи не будуть при цьому порушуватись права та інтереси дитини, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні - з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.П.Сидоренко
