АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22-ц/774/5140/13 Головуючий 1-ої інстанції - Остапенко Н.Г.
Категорія - 27 Доповідач - Демченко Е.Л.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Гайдук В.І.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно, яке було передане спадкодавцям в натурі, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно, яке було передане спадкодавцям в натурі, мотивуючи тим, що 31 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №015/08-МК/06, відповідно до умов якого, банк надав останньому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в розмірі 22.000 грн., з оплатою за процентною ставкою 33% річних, з кінцевим терміном повернення 10 січня 2010 року. У забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 31 липня 2008 року було укладено договір поруки №015/08/02-МК/06.
01 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №017/08-МК/06, відповідно до умов якого, банк надав останньому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в розмірі 25.000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 19,5% річних, з кінцевим терміном повернення 15 серпня 2013 року. У забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 01 вересня 2008 року було укладено договір поруки №017/08/02-МК/06 і між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 01 вересня 2008 року був укладений договір застави транспортних засобів №017/08/01-МК/06.
Зазначили, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитних договорів, вони у 2009 році звернулися до суду з позовами про примусове стягнення. Ухвалами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2009 року та 11 серпня 2009 року за даними позовами були відкриті провадження у справах. З ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року їм стало відомо, що провадження у зазначених справах в частині позовних вимог до ОСОБА_3 було закрито у зв'язку з його смертю. 15 серпня 2011 року вони на адресу Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори направили претензію до спадкоємців ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що відповідачі по даній справі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, спадщину прийняли, добровільно вимоги кредитора не виконали, а тому просять про звернення стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та в межах суми 276.583 грн., майна, яке було отримано відповідачами в якості спадщини а саме: домоволодіння АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_1; автомобіль МАЗ 64229 СПГ (сідловий тягач), реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпричіп МТМ 933013 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2, та інше майно, про яке їм невідомо.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року та ухвалення нового рішення, яким задовольнити їх позов, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач пропустив строк пред'явлення вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
Проте з такими висновками суду не можна погодитись.
Встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, що 31 липня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №015/08-МК/06, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 22.000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33% річних, з кінцевим терміном повернення 10 січня 2010 року.
З метою забезпечення кредитного договору №015/08-МК/06 від 31 липня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 31 липня 2008 року було укладено договір поруки №015/08/02-МК/06.
01 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №017/08-МК/06, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 25.000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,5% річних, з кінцевим терміном повернення 15 серпня 2013 року.
З метою забезпечення кредитного договору №017/08-МК/06 від 01 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 01 вересня 2008 року було укладено договір поруки №017/08/02-МК/06 і між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 01 вересня 2008 року був укладений договір застави транспортних засобів №017/08/01-МК/06.
Станом на 11 жовтня 2011 року заборгованість за кредитним договором №015/08-МК/06 від 31 липня 2008 року складає 12.999 грн. 02 коп. та за кредитним договором №017/08-МК/06 від 01 вересня 2008 року складає 263.584 грн.08 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 їх сином, тобто входять до кола спадкоємців за законом першої черги (ст.1261 ЦК України), проживали із спадкодавцем за однією адресою.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Докази про те, що відповідачі подавали заяви про відмову від спадщини у справі відсутні.
19 травня 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулися до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №015/08-МК/06 від 31 липня 2008 року в розмірі 20.965 грн.81 коп.
04 серпня 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулися до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №017/08-МК/06 від 01 вересня 2008 року в розмірі 27.332 доларів США та 42.398 грн.83 коп.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого 18 жовтня 2010 року, ОСОБА_3 помер 11 жовтня 2010 року.
З журналу судового засідання від 11 жовтня 2010 року, який знаходиться в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та був оглянутий в даному судовому засіданні, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 знаходився в судовому засіданні. О 12 годині 14 хвилин зазначено кінець звукозапису, о 18 годині 33 хвилини 02 секунди початок звукозапису і об 18 години 33 хвилини 15 секунд видалення суду до нарадчої кімнати. О 18 годині 33 хвилини 42 секунди проголошення ухвали про зупинення провадження.
Постановляючи 11 жовтня 2010 року ухвалу про зупинення провадження по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №017/08-МК/06 від 01 вересня 2008 року, Ленінський районний суд м.Дніпропетровська послався на актовий запис про смерть ОСОБА_3, виданий 18 жовтня 2010 року.
Ухвала про зупинення провадження по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №015/08-МК/06 від 31 липня 2008 року постановлена у відсутність сторін. Даних про отримання позивачем даної ухвали в матеріалах справи не має.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2011 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №015/08-МК/06 від 31 липня 2008 року і позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №017/08-МК/06 від 01 вересня 2008 року об'єднані в одне провадження.
10 серпня 2011 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» отримав копію ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська про закриття провадження по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині позовних вимог до ОСОБА_3, з якої їм стало відомо про смерть останнього.
12 серпня 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» направили до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори претензією кредитора до спадкоємців спадкодавця ОСОБА_2, яку нотаріальна контора отримала 23 серпня 2011 року(а.с.30-31,32).
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» протягом шести місяців від дня, коли вони дізналися про відкриття спадщини, пред'явили свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_3, а тому строк, визначений ст.1281 ЦК України, ними не пропущений.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він особисто одразу після смерті батька двічі надавав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» копію свідоцтва про смерть, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони письмовими доказами не підтверджуються.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» необхідно відмовити з інших правових підстав.
Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» заставою визнається вид забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).
При вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.
В п.п.32,36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.
Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").
Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.
Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Згідно з викладеним та положеннями ст.1231 ЦК України ОСОБА_3, який був іпотекодавцем, став боржником перед позивачем, а відповідачі, як його спадкоємці, несуть відповідальність лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі ст.608 ЦК України зобов'язання, які виникли між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, припинилися у зв'язку зі смертю боржника, ч.1 ст.1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Також позивачем не визначена вартість спадкового майна та розмір частки кожного спадкоємця. За таких обставин в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року скасувати.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно, яке було передане спадкодавцям в натурі відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
