ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1015/2011/2220
Головуючий у 1-й інстанції: Чевилюк З.А.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області на постанову управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області від 12 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області про визнання незаконною відмову у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.11 року позов задоволено:
зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 01.10.2010 року по день припинення права на відповідні виплати по Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року із змінами та доповненнями з урахуванням здійснених виплат.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області на користь позивача 3 грн. 40 коп. судових витрат по справі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.11 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Проте судова колегія не може погодитися з висновками суду в частині стягнення державного мита з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
У відповідності пункту 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно присуджено на користь позивача з управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області 3,40 грн. судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині строку здійснення виплат та стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області залишити без задоволення.
Постанову управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області від 12 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3,40 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка Хмельницької області".
В решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.
