Справа № 1-1014/11
Провадження №11/0390/34/12 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є.
Категорія:ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України Доповідач: Пазюк О. С. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2012 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Пазюка О.С.,
суддів Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,
захисника ОСОБА_2,
особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року, якою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, працюючого директором «ПІК», раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому що, перебуваючи на посаді директора підприємства «ПІК», грубо порушував законодавство про працю, а саме, умисно посягнув на загальні умови праці ОСОБА_4, ОСОБА_1, які працювали на підприємстві з квітня 2009 року по 01 квітня 2011 року, на посаді охоронників об'єкта будівництва та прилеглої території, що знаходиться за адресою вул. Дубнівська, 15 в м. Луцьку.
Крім того, перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_3 будучи службовою особою, відповідальною за розпорядження фінансами підприємства, допустив порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці». Так, ОСОБА_3, виконуючи обов'язки директора підприємства «ПІК», перебуваючи на території будівництва по вул. Дубнівській, 15, що в м. Луцьку, шляхом ведення переговорів з ОСОБА_4 в квітні 2009 року прийняв останнього на роботу охоронником без укладання трудового договору, без внесення відповідних записів в трудову книжку. В квітні того ж року прийняв на роботу ОСОБА_1, а в червні 2010 року ОСОБА_5, які працювали на підприємстві «ПІК» на посаді охоронників території будівництва по вул. Дубнівська, 15 в м. Луцьку до 01 квітня 2011 року без укладення трудових догвоорів та без внесення відповідних записів в трудові книжки.
Крім того, ОСОБА_3, працюючи на посаді директора підприємства «ПІК», допустив заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам підприємства, а саме, охоронникам ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, яка станом на 27.09.2011 року становить 11900 гривень: за червень 200 гривень, за жовтень 2010 року 1600 гривень, за листопад 2010 року 1700 гривень, за грудень 2010 року 2100 гривень, за січень 2011 року 2100 гривень, за лютий 2011 року 2100 гривень, за березень 2011 року 2100 гривень.
В ході судового розгляду справи захисником адвокатом ОСОБА_2 було заявлено клопотання, яке підтримав ОСОБА_3, про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки на його утриманні перебуває матір, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка інших піклувальників, окрім ОСОБА_3, немає.
Постановою суду від 16 листопада 2011 року дане клопотання було задоволено і ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності та від покараня за ч.1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року.
В апеляції прокурор просить постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд. В обгрунтування посилається на те, що ОСОБА_6 безпідставно звільнений від кримінальної відповідальності, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, є триваючим і, отже, вчинений після набрання чинності 28 липня 2011 року Законом України «Про амністію у 2011 році».
У поданому заперечені захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову суду без змін. При цьому зазначає, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3, припинені з квітня 2011 року, а тому суд першої інстанції обгрунтовано застосував Закон України «Про амністію у 2011 році» та звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який апеляцію підтримав і просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які заперечили апеляцію і просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши частково судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених Кримінальним кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Згідно п.є ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.99-104) і встановлено судом першої інстанції, підсудний ОСОБА_3 має на утриманні матір, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто їй виповнилося більше 70 років і у неї немає інших працездатних дітей. Окрім того, злочини, у вчиненні яких він обвинувачується, відносяться до категорії невеликої тяжкості, і в судовому засіданні він не заперечував проти застосування амністії.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що ОСОБА_3 є суб'єктом амністії.
Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року встановлено, що звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
З пред'явленого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 працювали без укладення трудового договору на підприємстві «ПІК», директором якого є ОСОБА_3, з квітня 2009 року по 01 квітня 2011 року, а ОСОБА_5 з червня 2010 року по 01 квітня 2011 року і їм не була виплачена заробітна плата та утворилась заборгованість за червень 200 гривень, за жовтень 2010 року 1600 гривень, за листопад 2010 року 1700 гривень, за грудень 2010 року 2100 гривень, за січень 2011 року 2100 гривень, за лютий 2011 року 2100 гривень, за березень 2011 року 2100 гривень.
При невиплаті заробітної плати злочин, передбачений ч.1 ст. 175 КК України, вважається закінченим з моменту настання дня, наступного за тим, у який мало бути виплачено першу частину заробітної плати за другий місяць.
Таким чином злочини, передбачені ч.1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3, скоєні до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році».
З огляду на викладене безпідставними є доводи прокурора про те, що злочин, передбачений ч.1 ст. 175 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, є триваючим і суд необгрунтовано звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, суд, визнавши наявними всі умови для застосування амністії, прийняв правильне рішення про необхідність звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», однак помилково не послався як на підстави такого рішення на ст.6 Закону України “Про амністію у 2011 році» та не зазначив у постанові про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 1 ст. 171, ч.1 ст. 175 КК України і закриття провадження у справі, а також помилково вказав у резолютивній частині постанови про звільнення ОСОБА_3 на підставі акта амністії від покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду щодо ОСОБА_3 підлягає зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Виключити з постанови вказівку суду про звільнення ОСОБА_3 від покарання.
Вважати ОСОБА_3 звільненим від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України на підставі п. «є» ст.1, ст. 6 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 8 липня 2011 року і кримінальну справу щодо нього закритою.
Головуючий
Судді
