Справа № 2-499/13 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.Провадження № 22-ц/780/4286/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 47 04.10.2013
УХВАЛА
Іменем України
02 жовтня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бевзюк М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання дочки ОСОБА_2, у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, та на своє утримання в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку, мотивуючи свої вимоги тим, що з моменту народження доньки відповідач надавав кошти на утримання дитини, проте протягом останній кількох місяців відповідач зменшив розмір матеріальної допомоги та надає її нерегулярно.
На її неодноразові пропозиції, відповідач відмовляється в добровільному порядку вирішити питання про сплату аліментів. Стан здоров»я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати доньку.
Тому, просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини та на своє утримання до досягнення дитиною трьох років по 14 частині з усіх видів заробітку (доходу).
З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки у розмірі 1/3 частини від його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття та на своє утримання у розмірі 14 частини заробітку до досягнення дитиною трьох років.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, а саме з 06 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 14 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з подачі позову до суду, а саме з 06 листопада 2012 року і до досягнення донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3, ухвалити рішення, яким стягувати аліменти з відповідача на утримання позивачки сумі 10% до досягнення ОСОБА_2 трьох років. В іншій частині рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільною дитиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, зареєстроване 07 жовтня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1952.
Встановлено, що дитина проживає разом з матір»ю та перебуває повністю на її утриманні. ОСОБА_1 працює військовослужбовцем Служби безпеки України.
Згідно довідки про доходи від 20.02.2013 року за №21/2/2-246, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з серпня 2012 року по січень 2013 року включно складає 36 461,80 гривень.
Стаття 180 Сімейного кодексу України встановлює, що батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частини 3 статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров»я та матеріальне становище дитини, стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім»ї, та інші обставини, що мають істотне значення.
Суду не надані докази щодо наявності у відповідача інших дітей, на утримання яких він сплачує аліменти та щодо неможливості відповідачем надавати матеріальну допомогу на утримання дочки.
Відповідно до частини 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частиною 4 статті 84 СК України право на утримання-вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до довідки від 19 листопада 2012 року за №141 виданої відділом кадрової роботи Державної митної служби України ОСОБА_3 в період з 19.12.2011 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в оплачуваній відпустці по догляду за дитиною.
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття, та на утримання позивачки до досягнення дитиною трьохрічного віку є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд правильно не погоджується з розміром аліментів на утримання дочки визначеним позивачем та вважає, що аліменти на утримання дитини повинні становити у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду а саме з 6 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначаючи такий розмір аліментів, суд виходив з середньомісячної заробітної плати відповідача та розміру мінімальної заробітної плати на лютий місяць 2013 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
