ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" серпня 2014 р. Справа № 918/859/14
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу за позовом Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Рівненського міського центру зайнятості
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про стягнення в сумі 24 730 грн. 76 коп.
Представники:
Від позивача : не з'явився
Від відповідача : ОСОБА_3
Від органу прокуратури : Солодка Н.В.
ВСТАНОВИВ :
Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Рівненського міського центру зайнятості звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24 730 грн. 76 коп. матеріальних збитків, заподіяних державі внаслідок злочинних дій відповідача.
Представник органу прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Просить стягнути з відповідача 24 730 грн. 76 коп. матеріальних збитків.
Представник Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Рівненського міського центру зайнятості у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Натомість подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач подав письмовий відзив на позов, у якому вимоги позивача не визнає. Вказує, що останнім пропущено строк позовної давності, оскільки за твердженням позивача його права та інтереси були порушені підприємцем ОСОБА_2 у період з 14.02.2010 р. по 14.05.2010 р., а дана позовна заява датована 28.05.2014 р. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено належним чином позовні вимоги. За наведеного просить в позові відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників органу прокуратури та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 будучи фізичною особою-підприємцем з присвоєнням ідентифікаційного коду НОМЕР_1, здійснювала підприємницьку діяльність в м.Рівне у кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2, та використовувала найману працю.
Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Так, постановою Рівненського міського суду від 24 грудня 2012 року в кримінальній справі № 1715/13268/12 встановлено наступне.
У період з 14.02.2010 р. по 14.05.2010 р. ФОП ОСОБА_2 використовувалась наймана праця 2-х осіб - ОСОБА_5 (договір з 29.01.2010 р. по 30.03.2011 р., яка працевлаштована за направленням Рівненського міського центру зайнятості на додаткове робоче місце з виплатою дотацій), та ОСОБА_6 (договір з 01.02.2006 р. по даний час).
Відповідно до п.п. 3, 7 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, зареєстрованого 26.01.2011 р. в Міністерстві юстиції України за №75/5266 (далі Порядок), Рівненський міський центр зайнятості, як орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, покривав витрати роботодавця ОСОБА_2 на виплату заробітної плати особам, прийнятим на додаткові робочі місця.
Згідно п. 10 Порядку розгляд питання про можливість надання роботодавцю дотацій здійснюється комісією на підставі відомостей центру зайнятості про відсутність у роботодавця - фізичної-особи підприємця скорочень при використанні найманої праці протягом 3-х місяців.
Крім того, відповідно до п.15 Порядку роботодавець у встановленому законодавством порядку несе відповідальність за достовірність відомостей, що є підставою для прийняття рішення щодо надання дотації для працевлаштування безробітних, визначення розміру дотації, та використання дотації.
Відповідно до п.6 Порядку кількість осіб, які працюють у роботодавця - фізичної-особи підприємця протягом першого року дії договору про працевлаштування безробітного з наданням дотації, не повинна перевищувати 50 відсотків загальної чисельності найманих працівників.
Таким чином, під час здійснення підприємницької діяльності, роботодавець ОСОБА_2, перебуваючи за місцем здійснення підприємницької діяльності, достовірно знаючи про фактичну кількість працевлаштованих працівників на підприємстві, з метою отримання дотацій, підробила первинний документ, який подавався до Рівненського міського центру зайнятості для отримання додаткових робочих місць з отримання дотацій - довідку від 15.05.2010 р. про відсутність скорочення на підприємстві протягом останніх 3-х місяців, в які внесла завідомо неправдиві відомості про кількість працюючих працівників в кількості 3 чоловік, хоча в дійсності на підприємстві працювало 2 чоловіка, один з яких перебував на додатковому робочому місці з виплатою дотацій.
У подальшому прокуратурою м.Рівне до Рівненського міського суду направлялась для розгляду кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.366, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України.
Постановою Рівненського міського суду у кримінальній справі № 1715/13268/12 від 24 грудня 2012 року вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена. Проте останню звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «г», 6, 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-V1 (арк.с. 37-39).
Разом з тим, встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, державі в особі Рівненського міського центру зайнятості, як органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України, заподіяно матеріальних збитків на суму 24 730, 76 грн.
Постанова Рівненського міського суду у кримінальній справі № 1715/13268/12 від 24 грудня 2012 року у апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася.
У силу вимог п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.
Матеріалами справи підтвержується, що ФОП ОСОБА_2 перебуваючи за місцем здійснення підприємницької діяльності, та знаючи про фактичну кількість працевлаштованих працівників на підприємстві, з метою отримання дотацій, підробила первинний документ, який подавався до Рівненського міського центру зайнятості для отримання додаткових робочих місць з отриманням дотацій. Рівненським міським центром зайнятості 20.05.2010 р. було прийнято рішення про надання ФОП ОСОБА_2 дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітної особи - ОСОБА_7 У період з травня 2010 р. по квітень 2011 року відповідачка подавала до Рівненського міського центру зайнятості довідки про нараховану та виплачену заробітну плату працівникові ОСОБА_7, також подавала клопотання про відшкодування вказаних грошових коштів. У результаті чого ФОП ОСОБА_2 було виплачено позивачем кошти в розмірі 24 730 грн. 76 коп.
Таким чином у результаті підроблення документів відповідачка безпідставно отримала суму коштів 24 730 грн. 76 коп. як відшкодування нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникові, що спричинило нанесення державним інтересам матеріальних збитків на зазначену суму, тобто своїми діями скоїла злочин, передбачений ч.1 ст.366, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України.
Об'єктивна сторона вказаного злочину (шахрайство з фінансовими ресурсами; службове підроблення) характеризується наявністю трьох ознак у їх сукупності: 1) дій або бездіяльності службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян, державним або громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
З аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи вбачається, що наявні всі умови для покладення на відповідачку обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої державі внаслідок протиправних дій ФОП ОСОБА_2
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем пропущено термін для пред'явлення даного позову, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.
Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатися про це порушення.
У матеріалах справи міститься копія постанови старшого слідчого прокуратури м.Рівне Котельнікова І.І. від 31.05.2012 р. про притягнення ФОП ОСОБА_2 як обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України (арк.с.40-43).
Відповідно про допущені порушення ФОП ОСОБА_2 органу прокуратури стало відомо під час досудової перевірки, а саме при винесенні зазначеної вище постанови слідчого прокуратури, оскільки у останній встановлено сам факт порушення права, а також вказано особу, яка вчинила таке порушення.
З аналізу наведених правових норм та з огляду на характер спору, що виник між сторонами вбачається, що початок перебігу строку позовної давності у даному випадку співпадає з днем винесення старшим слідчим прокуратури м.Рівне Котельніковим І.І. постанови від 31.05.2012 р. про притягнення ФОП ОСОБА_2 як обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. Саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом. Відповідно закінчиться строк позовної давності по закінченню трьохрічного терміну - у травні 2015 року.
Позовна заява заступника прокурора м.Рівне №56-3877 вих.14 про стягнення 24 730 грн. 76 коп. збитків датована 28 травня 2014 року.
Отже, вбачається, що позивачем не пропущено термін для пред'явлення даного позову.
В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності господарський суд прийшов до висновку, що вимоги заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Рівненського міського центру зайнятості про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 24 730 грн. 76 коп. матеріальних збитків, заподіяних державі внаслідок злочинних дій відповідача, підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню повністю.
На відповідача покладаються судові витрати на підставі ч. 3 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33027, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Рівненського міського центру зайнятості (33028, м.Рівне, вул.Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 21084805) - 24 730 грн. 76 коп. збитків.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33027, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету 1 827 грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Бережнюк В.В.
Повне рішення складено "01" серпня 2014 року
