УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визначити їм як спадкоємцям першої черги за законом додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, який доводився їм чоловіком та батьком відповідно. До складу спадщини увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Постановою державного нотаріуса Третьої кременчуцької нотаріальної контори Гуртової О.С. від 14 жовтня 2013 року їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропущенням установленого законодавством шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважають, що такий строк вони пропустили з поважних причин, оскільки ОСОБА_4 від народження є інвалідом дитинства третьої групи безстроково, він є глухим, що негативно впливає на його психологічний стан та емоційну врівноваженість. Після смерті батька, з яким ОСОБА_4 був у тісному емоційному зв'язку, останній впав у депресію, яка тривала близько року. На розмови про необхідність оформлення спадщини він реагував грубо та образливо. За таких обставин ОСОБА_2 не наважувалася сама подавати заяву про прийняття спадщини та не наважувалася тиснути на свого сина.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У червні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року, яка подана з пропущенням установленого ст. 325 ЦПК України строку, проте заяви про поновлення цього строку не подано.
У липні 2014 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження указаних судових рішень.
Указана заява хоча і містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження указаних судових рішень, проте одночасно містить і доводи про не пропущення строку на касаційне оскарження з тих підстав, що копію оскаржуваної ухвали отримано поштою 04 березня 2014 року, тому з 05 березня 2014 року слід рахувати 20-денний строк на касаційне оскарження, а касаційну скаргу направлено поштою 19 березня 2014 року, тобто з дотриманням, на думку заявників, установленого ст. 325 ЦПК України строку.
Проте такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального права, а також не узгоджуються з наявними у провадженні № 6-14404ск14 матеріалами.
Дійсно 25 березня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надходила касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року, проте ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2014 року зазначену касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі ст. ст. 121, 328 ЦПК України, у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги.
Статтею 325 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
У силу вимог статті 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Перевіривши доводи заяви, вважаю за можливе поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, не позбавляючи заявників права на касаційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської Конвенції прав людини.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просять скасувати зазначені судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення по суті заявленого позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних рішення та ухвали судів першої й апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з недоведеності та безпідставності указаних вимог, оскільки позивачами не надано переконливих доказів на обґрунтування поважності причини тривалого пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, а наведені заявниками підстави пропущення цього строку суд правильно визнав неповажними.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків судів не впливають.
Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Поновити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, строк на касаційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року.
Відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак
