Справа № 434713213-а
Провадження № 2а43424713
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська
у складі головуючого судді Морозової С.М.
при секретарі Іванової І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд визнати рішення Комісії з призначення та перерахунку пенсії при управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська № 42711 від 07.08.2013 року неправомірним, зобов'язати відповідача здійснити з 03.06.2013 року розрахунок та виплату судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого з відповідних розмірів мінімальних заробітних плат на підставі довідки про заробітну плату № 06-22.55 від 01.08.2013 року наданої Донецьким апеляційним господарським судом, посилаючись на наступні обставини.
Позивачка є суддею у відставці, у зв'язку з виходом у відставку їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі ЗУ "Про статус суддів" від 15.12.1992 року у розмірі 90 % заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді. З 01 січня 2012 року змінена структура заробітної плати суддів-суддівська винагорода, розмір якої встановлюється відповідно до ст.129 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
07.08.2013 року для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці позивачка звернулася до відповідача, але рішенням Комісії з призначення та перерахунку пенсії при управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська за № 42711 від 07.08.201 року у перерахунку їй було відмовлено, що змусило її звернутися з вищезазначеним позовом до суду.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала суду заяву про слухання справи за її відсутністю.
Представник відповідача в своїх письмових запереченнях позов не визнав, пояснив, що згідно ст.138 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в разі зміни заробітної плати працюючих суддів, за цією статтею відсутні. До того ж позивач порушив строк позовної давнини.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка э професійним суддею Луганського апеляційного господарського суду у відставці. З 28.12.2010 року їй виплачується щомісячне довічне грошове утримання УПФУ в Артемівському районі м. Луганська у розмірі, який визначено згідно розміру її заробітної плати, яку вона отримувала до виходу у відставку, у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді.
Згідно довідок Донецького апеляційного господарського суду Луганський апеляційний господарський суд ліквідовано № 06-22.55, 06-22.56, 06-22.57, 06-22.58, 06-22.59, 06-22.60 від 01.08.2013 року, розмір заробітної плати позивачки, який враховується при призначенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить: станом на 01.04.2012 року - 16365,9 грн.; станом на 01.07.2012 року - 16486,60 грн.; станом на 01.12.2012 року - 16964,30 грн.; станом на 01.01.2013 року - 21448,90 грн.
Діяльність позивача як судді, є публічною службою в розумінні пункту 15 статті 3 КАС України, спір пов'язаний з проходженням публічної служби, вирішення якого правомірно здійснене за правилами наведеного кодексу, виходячи з компетенції адміністративних судів встановленої пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України.
Відповідно до частини першої ст.138 ЗУ від 07.07.2010 року № 245 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановлено частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановлено частиною першою цієї статі за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 ЗУ "Про державну службу".
Таким чином, законом виключно для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання або за їх вибором пенсія державних службовців, що є гарантією забезпечення незалежності суддів.
Одержання суддею щомісячного довічного грошового утримання обумовлено винятково наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років та виходом у відставку і не залежить від досягнення суддею пенсійного віку, передбаченого в частині першій статті 138 Закону № 2453.
Отже, змінивши вік, після досягнення якого судді мають можливість реалізувати право на вибір матеріального забезпечення, а саме одержувати пенсію державних службовців або за їх вибором щомісячне довічне грошове утримання, Верховна рада України здійснила свої конституційні повноваження, не порушивши при цьому положення статті 126 Конституції України щодо граничного віку працюючого судді та гарантій незалежності суддів, положення частин першої, другої статті 138 Закону № 2453 узгоджуються з Конституцією України.
З 01 січня 2011 року стаття 43 ЗУ "Про статус суддів" та Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" у відповідності з пунктом другим Прикінцевих та Перехідних Положень до Закону України № 2453 втратили свою чинність, однак, відповідно до його норм, із внесеним до нього змінами, які діють з 01 жовтня 2011 року, положення щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, аналогічні положенню колишнього Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року, відповідають частині 3 статті 138 вказаного вище Закону № 2453.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прямо залежить віз розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Оскільки положеннями ст.43 ЗУ "Про статус суддів" в редакції 1992 року, так і положенням ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановлений від відсотків грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен збільшуватися в разі підвищення заробітної плати працюючого судді. У зв'язку з тим, що заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді змінилася у бік підвищення, відповідач зобов'язаний провести позивачу розрахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з довідок наданих Донецьким апеляційним господарським судом, відповідно до заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Згідно частини 3 статті 138 Закону України "про судоустрій та статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Конституційного суду України № 3-рп2013 від 03 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України конституційності окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" права щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці було встановлено, що частина третя статі 138 ЗУ № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання суді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".
Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Отже, частина третя статті 138 ЗУ № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного закону України. Цим же рішенням Конституційного суду України встановлено порядок його виконання, а саме - підлягають застосуванню частини перша, друга ст.138 Закону № 2453 в редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя ст.138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 ЗУ № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку прибутку, одержуваного суддею після виходу у відставку» та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: "Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії щомісячного довічного грошового утримання.
Виходячи з наведених положень закону, обчислення щомісячного грошового довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенню до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішеннях Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року і від 03 червня 2013 року № 3-рп2013 випливає висновок, що матеріальні та соціальні гарантії суддів у відставці, які були встановлені на час виходу у відставку не можуть бути обмежені або скасовані, ані новим законом, ані внесенням змін до чинного Закону. Оскільки на день виходу позивача у відставку умови призначення, виплати та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, були визначені ст.43 Закону України "Про статус суддів" та Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів", вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження розміру грошового утримання, є законними і обґрунтованими. Пропорційність розміру має визначатись пропорційності дії норми права у часі.
З матеріалів справи вбачається, що відносини публічної служби виникли раніше, тобто до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року зі змінами, що набрали чинності з 01 жовтня 2011 року. Щомісячне довічне грошове утримання позивачу призначено і визначено на підставі чинного на той період Закону України "Про статус суддів", згідно якого йому надавалося право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Суд враховує той факт, що відповідно до пункту другого розділу другого Прикінцевих та Перехідних положень Закону України " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи" обмеження пенсії щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія щомісячне довічне грошове утримання призначена до набрання чинності цим Законом з дня набрання рішенням Конституційного суду України від 03 червня 2013 року законної сили.
Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Доводи управління щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 2013 року у справі № 3-рп2013 і виникає з 03 червня 2013 року.
Враховуючи те, що діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися і розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
У зв'язку з вищевикладеним, відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
У позові позивач просила визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку їй довічного грошового утримання і така відмова викладена відповідачем у вигляді Рішення комісії з призначення та перерахунку пенсії при управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська від 10.04.2013 року № 16112-ш. Тому суд, визнаючи, що відмова відповідача у перерахунку позивачу розміру її довічного грошового утримання є неправомірною, повинен вирішити і питання стосовно чинності і законності вказаного рішення суб'єкту владних повноважень, а саме наведеного рішення відповідача від 07.08.2013 року № 42711 суд вважає вказане рішення незаконним, протиправним і тому підлягає скасуванню, про що слід зазначити в резолютивній частині даної постанови суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 138 ЗУ "Про судоустрій та статус судів" від 07.07.2010 року, п.п. 3, 4, 5 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп2013 від 03.06.2013 року, керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160, 161-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська в перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.06.2013 року відповідно довідок Донецького апеляційного господарського суду № 06-22.55, 06-22.56, 06-22.57, 06-22.58, 06-22.59, 06-22.60 від 01.08.2013 року.
Скасувати рішення комісії з призначення та перерахунку пенсії при управлінні Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська від 07.08.2013 року № 42711 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру довічного грошового утримання.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі здійснити перерахунок ОСОБА_1 та виплату щомісячного довічного утримання як судді у відставці з 03.06.2013 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати грошової винагороди судді працюючого на відповідній посаді, за довідками Донецького апеляційного господарського суду № 06-22.55, 06-22.56, 06-22.57, 06-22.58, 06-22.59, 06-22.60 від 01.08.2013 року без обмеження розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Артемівський районний суд м. Луганська у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя:
