копія
Справа №1-кп/326/97/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2014 р. м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Конюховій С.О.,
за участю прокурора Лемішко М.В., обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014080340000234 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Приморську Запорізької області, громадянина України, українця, освіта середньо-технічна, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 20.11.2013 р. Приморським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 125 КК України до 240 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
ВСТАНОВИВ:
20.11.2013 р. ОСОБА_1 був засуджений вироком Приморського районного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.
20.03.2014 р. ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 37 КВК України, були роз'ясненні його обов'язки: додержуватися встановленого законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, з'являтися до інспекції у встановлені дні на реєстрацію, без дозволу інспекції не виїжджати за межі України, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Однак, ставити свій підпис у розписці про ознайомлення з вказаними правилами та отримати направлення на виконання громадських робіт ОСОБА_1 відмовився.
Проте, будучи ознайомленим 20.03.2014 р. з порядком відбування покарання у вигляді громадських робіт, будучи працездатним, з метою ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, без поважних причин відмовився отримувати направлення для відбування громадських робіт, заповнювати підписку та анкету, передбачені Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженої наказом ДДУ ПВП та МВС України від 19.12.2003 р. № 270/1560.
Таким чином ОСОБА_1 ухилився від виконання громадських робіт призначених вироком Приморського районного суду від 20.11.2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, визнав повністю, повністю підтвердив фактичні обставини справи і пояснив, що причиною ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт було те, що він не хотів виходити на роботу.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі ніким не оспорюються і вважає достатнім обмежитись тільки допитом обвинуваченого та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення від відбування покарання громадських робіт особою, засудженою до цього покарання (ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують обвинуваченого, - раніше судимий, характеризується за місцем мешкання позитивно, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді. Обставин, що обтяжують покарання, - судом не встановлено.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1, провину визнав повністю, в скоєному розкаявся, має на утриманні неповнолітню дитину. Тому суд вважає, що особа ОСОБА_1 не несе високої суспільної небезпеки, покарання слід застосувати до нього не в максимальному розмірі, за правилами ст. ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов, судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Щодо запобіжного заходу, то перед судом сторонами не поставлено питання про його обрання. Обвинуваченому такий захід не обирався, тому у суду немає підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст. 349, 367-371, 374-376 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнати винним обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробувальним строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України у зв'язку із звільненням від відбуття покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжні заходи до ОСОБА_1 - не застосовувати.
Матеріали кримінального провадження №12014080340000234 щодо ОСОБА_1 зберігати у даній справі.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області, через Приморський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Д.О. Каряка
06.08.2014
