печерський районний суд міста києва
Справа № 1-кс-151/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2012 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ісаєвська О.В., розглянувши клопотання про зміну запобіжного заходу по кримінальній справі № 49-3291 з тримання під вартою на особисте зобов'язання, -
В С Т А Н О В И В :
Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, посилаючись на те, що під час проведення досудового слідства йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до 15 місяців, в той час як згідно ст. 197 КПК України сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Вивчивши клопотання ОСОБА_1, надходжу до наступних висновків.
Так, як на підставу для звернення до суду з вищезазначеним клопотанням, ОСОБА_1 посилається на положення ст.ст.197, 201 КПК України 2012р., а також ст. 29, 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі закону, який пом'якшує чи скасовує відповідальність.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд безпосередньо застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії, зокрема, у випадку, коли правовідносини, що розглядаються судом, не врегульовано законом.
Питання обрання, зміни, скасування запобіжного заходу як на досудовому слідстві, так і на стадії судового провадження, регламентується нормами КПК України 1960р. та КПК України 2012р., відтак посилання ОСОБА_1 на положення ст. 58 Конституції України безпідставне.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень КПК України 2012р., запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом ( КПК України 2012р.), продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто в порядку, визначеному КПК України 1960р.
Таким чином, обов'язковою передумовою звернення до суду з клопотанням в порядку ст. 201 КПК України 2012р. є те, що запобіжний захід обрано, змінено чи припинено в порядку, визначеному КПК України 2012р., в іншому разі це питання має бути вирішено у відповідності до положень КПК України 1960р.
За змістом внесеного клопотання, слідує, що запобіжний захід у виді взяття під варту з наступним продовженням строку утримання під вартою обрано ОСОБА_1 у відповідності до положень КПК України 1960р., а відтак положення ст.ст. 197, 201 КПК України 2012р. не підлягають застосуванню.
Зазначене також обґрунтовується тим, що за умови розгляду внесеного клопотання по суті, слідчий суддя має надати оцінку ухвалі вищестоящого суду про наявність підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, що буде порушенням засад судочинства.
Положення КПК України 1960р. не передбачають можливості зміни чи скасування під час досудового слідства запобіжного заходу, обраного у відповідності до положень ст.ст.148,150, 165-2 КПК України 1960 р., окрім як при розгляді подання про продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до положень ст. 5 КПК України 2012р., процесуальне рішення приймається судом згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття такого рішення.
Оскільки з клопотанням про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді, посилаючись на положення КПК України 2012р. і зазначене клопотання судом розглядається під час дії КПК України 2012р., вважаю необхідним відмовити у розгляді клопотання, як такого, що не підлягає вирішенню в порядку КПК України 2012 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Перехідних положень КПК України в редакції від 13.04.2012р, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В :
Відмовити у розгляді клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя О.В.Ісаєвська
