Справа№ 2/0308/149/2012
2-719/11
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2012 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді Плахтій І.Б.,
при секретарі Самсонюк Ю.Л.,
з участю прокурора Бордюженко Е.Р.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора м. Луцька в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про зобовязання привести господарську споруду-будівлю гаража у відповідність до державних будівельних норм,
В С Т А Н О В И В :
В.о. прокурора м. Луцька звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідачів про зобовязання привести господарську споруду-будівлю гаража у відповідність до державних будівельних норм. Вимоги позову мотивував тим, що прокуратурою м. Луцька проведена перевірка за зверненням ОСОБА_1 з приводу порушення його прав сусідами. Встановлено, що ОСОБА_1 належить на підставі Державного акту земельна ділянка площею 0,0646 га, а також будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1. З земельною ділянкою позивача межує земельна ділянка, на якій знаходиться належний відповідачам будинок по АДРЕСА_2. Проведеною перевіркою на предмет відповідності нормам чинного законодавства господарської будівлі гаража по АДРЕСА_2 встановлено, що господарська споруда цегляний гараж збудований на відстані 15-20 см від стіни раніше збудованих господарських будівель на АДРЕСА_1 що не відповідає ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». На збудованому гаражі та господарських будівлях не виконано організований водостік, внаслідок чого проходить затікання води на стіни будівель ОСОБА_1 Проект на будівництво вказаної споруди не виготовлявся, та у встановленому законом порядку не погоджувався. При цьому виявлено тріщини в господарських спорудах будівлях на АДРЕСА_1 та на цегляному гаражі на АДРЕСА_2. Гараж по АДРЕСА_2 вважає самочинним будівництвом. А тому, просив зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 привести господарську споруду будівлю гаража, розташовану у м. Луцьку по АДРЕСА_2 у відповідність до вимог державних будівельних норм.
Ухвалою суду від 10.03.2011 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_6 як співвласника 70/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 в м. Луцьку.
В судовому засіданні представник прокуратури м. Луцька ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримали з викладених у позовній заяві підстав. Просили позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_6 вважає позов правомірним. Вказував на те, що відповідачі 7 років тому перебудувавши свій гараж вийшли на межу.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали. Не заперечували, що ОСОБА_2 було зведено будівлю гаража по АДРЕСА_2 без належного дозволу та проекту на місці раніше збудованої господарської будівлі, тобто проведено реконструкцію. Гаражі позивача та ОСОБА_2 наближені один до одного боковими стінами. Позивач ОСОБА_1 будуючи свій гараж змістив його бокову стіну в сторону ОСОБА_2 Вважають, що позивачем не доведено того, що вказане в акті обстеженні і чиє саме порушення ДБН є причиною затікання води на стіни приміщень, актом встановлено відсутність організованого водостоку як на господарській будівлі відповідача, так і на господарській будівлі позивача. Просили в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав. Суду пояснив, що споруда їхнього гаража не переносилась і знаходиться на тому ж місці з моменту купівлі будинковолодіння його батьками в 1986 році.
Належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась. ЇЇ неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача, відповідачів, представника відповідача, дослідивши матеріали інвентаризаційних справ на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 в м. Луцьку, подані сторонами письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником 30/100 будинковолодіння за адресою: м. Луцьк, АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1. Співвласником 70/100 частин вказаного будинковолодіння є ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 02.04.2004 року (а.с.133, 135). Житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 в м. Луцьку прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку відповідно до Акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням міськвиконкому від 26.02.2004 року (а.с.73-74).
Земельна ділянка площею 0,0646 га для обслуговування житлових та господарських споруд за адресою м. Луцьк АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВЛ №0308 від 19.04.1996 року (а.с.3).
Відповідно до договору володіння і користування спільним нерухомим майном за адресою м. Луцьк, вул. Ольжича,1 від 23.05.2011 року (а.с.94), укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, встановлено порядок володіння і користування, відповідно до якого у володіння та користування позивача ОСОБА_1 відійшла частина вказаного будинковолодіння, в тому числі і гараж «Б-1».
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. є співвласниками сусіднього будинковолодіння за адресою: м. Луцьк, АДРЕСА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.03.1989 року та договору дарування від 12.02.1996 року (а.с.24-26).
Земельна ділянка, що знаходиться в користуванні відповідачів не приватизована, що підтверджується повідомленням Держземінспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області від 10.11.2009 року (а.с.5) та поясненнями в судовому засіданні відповідачів.
З пояснень в судовому засіданні позивача та наданих ним фотознімків належного йому гаража вбачається, що впритул до його гаража зі сторони подвіря відповідачів зведено споруду гаража (а.с.11-12).
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових обєктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих обєктів містобудування.
У відповідності зі ст.ст.28, 29 названого Закону проектна документація на будівництво обєктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво обєктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
З повідомлень позивачу на його звернення Департаменту містобудування управління архітектури від 11.11.2011 року (а.с.6), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 16.08.2010 року (а.с.8), виконкому Луцької міської ради від 13.11.2009 року (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_2 на присадибній ділянці по АДРЕСА_2 здійснила самочинну реконструкцію споруди з метою влаштування гаража, дозвільні документи на споруду не надавались.
Актом обстеження Департаменту містобудування управління архітектури від 11.11.2009 року (а.с.7) по обєкту будівництва господарських будівель та гаража на АДРЕСА_2 встановлено, що цегляний гараж на АДРЕСА_2 збудований на відстані 15-20 см від стіни раніше збудованих господарських будівель на АДРЕСА_1, що не відповідає ДБН з60-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». На збудованому цегляному гаражі та господарських будівлях не виконано організований водостік, внаслідок чого проходить затікання води на стяни будівель. Виявлено тріщини в господарських будівлях на АДРЕСА_1 та на цегляному гаражі на АДРЕСА_2.
Постановою заступника начальника державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області №514 від 29.06.2010 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП та накладено штраф в розмірі 85 грн. за самовільне здійснення реконструкції сараю на АДРЕСА_2 (а.с.29).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на не приватизованій земельній ділянці, що знаходиться в спільному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 провела реконструкцію господарської споруди сараю під гараж без проекту і відповідних дозволів, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст.376 ЦК України вважається самочинним будівництвом, на яке у особи, яка його здійснила, не виникає права власності. Той факт, що гараж відповідача збудований на земельній ділянці, яка перебуває в її користуванні без заступу на його земельну ділянку позивачем не оспорюється.
Згідно з частиною 7 вказаної статті, на яку посилається позивач як на правову підставу своїх вимог, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає здійсненню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
В даному випадку відсутня одна з двох умов -- істотне відхилення від проекту, оскільки будівництво (реконструкція) здійснювалося без належно затвердженого проекту, тому за відсутності такого не могло бути відхилень від нього.
Наявний в матеріалах справи Акт обстеження Департаменту містобудування управління архітектури від 11.11.2009 року (а.с.7) по обєкту будівництва господарських будівель та гаража на АДРЕСА_2, яким встановлено, що цегляний гараж на АДРЕСА_2 збудований на відстані 15-20 см від стіни раніше збудованих господарських будівель на АДРЕСА_1, що не відповідає ДБН №360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень»не може служити доказом істотного порушення будівельних норм і правил, оскільки в ньому не конкретизовано які саме встановлені ДБН №360-92 норми і в якіому обсязі недотримані, без чого неможливо зробити висновок про істотність такої невідповідності і можливість її усунення.
Разом з тим, як вбачається з пояснень в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 та наданих позивачем фотознімків, організоване водовідведення (водостік, водостічна система) не облаштовані як на самочинно збудованому гаражі відповідача так і на гаражі позивача. Актом обстеження візуальним методом виявлено тріщини на обох спорудах. А тому, за відсутності висновку експерта встановити істинні причини руйнування стін будівель не видається можливим.
Позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідачів привести будівлю гаража у відповідність до вимог державних будівельних норм, однак не надано жодного доказу можливості здійснення такої перебудови та способів перебудови. Адже за відсутності можливості такої перебудови та відмови особи, яка здійснила будівництво, від її проведення таке нерухоме майно підлягає знесенню. Однак, вимога про знесення збудованого відповідачем гаража позивачем не заявлялася.
Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення можливості здійснення перебудови самочинно збудованого відповідачем гаража та способів перебудови з метою приведення його до вимог ДБН стороною позивача не заявлялося. Ухвала суду про призначення будівельно-технічної експертизи за клопотанням сторони відповідачів залишилася без виконання в звязку з неоплатою вартості експертизи (а.с.122).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивача не подано належних доказів істотного відхилення будівлі гаража відповідача від будівельних норм і правил та порушення його прав в звязку з цим, а також того, що є можливість у якийсь спосіб перебудувати зведену відповідачем споруду з приведенням її у відповідність до вимог будівельних норм.
Оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 13, 16, 376, 386, 381 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову прокурора м. Луцька в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про зобовязання привести господарську споруду-будівлю гаража у відповідність до державних будівельних норм відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного судуІ.Б. Плахтій
