Такі тури мають виправити невтішну статистику: кількість внутрішніх та іноземних мандрівників у країні зменшується
Ігор ВИННИЧЕНКО, Ірина ПОДОЛЯН для «Урядового кур’єра»
Інформація Державної служби статистики щодо динаміки туристських потоків у 2005—2012 роках невтішна: починаючи з 2009-го спостерігається зростання обсягів виїзного турпотоку, а число внутрішніх туристів у 2012-му зменшилося порівняно з 2007-м майже втричі. Кількість же іноземних туристів істотно не змінюється, залишаючись порівняно невеликою. Проте й вона зменшується.
Тим часом на зростання чисельності туристів (як внутрішніх, так і іноземних) можна сподіватися, якщо, зокрема, приділити належну увагу етноекзогенному туризмові.
Україна має значний, проте й донині не поцінований потенціал для розвитку цього виду подорожей, який передбачає відвідання місць, що стосуються некорінних (алохтонних) етносів. Зауважимо, що місця ці (і об’єкти) цікаві не лише представникам етносу, до якого вони належать, а й українцям, яким пізнання власної історії та сьогодення, які творили і продовжують це робити пліч-о-пліч з ними іноземці та представники діаспор, аж ніяк не завадить. Це, зокрема, підтвердили результати проведеного нещодавно онлайн-опитування завсідників соціальних мереж із майже 20 країн.
Американці залюбки відвідують Лівадійський палац, який пам’ятає президента Франкліна Рузвельта. Фото Володимира ЗAЇКИ
Позитивні приклади? Ось вони
Завдяки багатій культурній спадщині нащадків готів доходи від іноземного туризму становлять значну частину надходжень до бюджету російського Калінінграда. Місто й регіон загалом популярні в німців тому, що їх цікавить передовсім саме німецька спадщина Кенігсберга, І. Кант, історія тракененської породи коней, що виведена в Східній Пруссії, а на додачу — ліси Славського району. Найчастіше відвідування Калінінграда в німецьких туристів є частиною великої екскурсії по країнах Балтійського регіону та Пруссії. Загалом серед іноземних гостей туристи з Німеччини становлять майже 50%.
Яскравим прикладом є розвиток етноекзогенного туризму у Поволзькому регіоні Росії. Особливістю краю є те, що у XVIII ст. тут сформувалася народність, відома як поволзькі німці. І в багатьох з майже 200 населених пунктів, які мають німецьке коріння, збереглися будинки старої побудови, церкви, млини, кладовища. Підвищений інтерес серед туристів до культурної спадщини німців підштовхнув місцеву владу активно розвивати етноекзогенний туризм. Тож 2000 року було започатковано проект «Вгору по Волзі-муттер», мета якого — ознайомлення туристів з історією і культурою поволзьких німців.
Зберегти культуру фінів за допомогою сільського туризму намагаються в Республіці Карелія. Однією з причин підвищеної привабливості карельської глибинки для туристів є національно-культурна самобутність республіки. В Раді карелів, вепсів і фінів вважають, що доля малих народів (одразу пригадуються албанці, молдовани, болгари, гагаузи та німці Одещини) залежить від розвитку малих форм господарської діяльності в районах республіки, тому органам місцевого самоврядування було доручено сприяти місцевому населенню в розвитку сільського туризму.
Нині понад 500 карельських родин приймають у приватних будинках понад десять тисяч туристів на рік. Райони компактного проживання карелів, вепсів і фінів лідирують і за кількістю кредитів на створення й розвиток селянських і підсобних господарств. Також створено турфірми, які спеціалізуються саме на в’їзному туризмі. Перші в цьому списку фірми, що організовують поїздки для фінів, — Matka Maailma OY та FinnSovtours.
Події російсько-японської війни, спільна історія і близькість кордонів залишили на території острова Сахалін значну кількість пам’яток, які й нині цікавлять японських туристів, частка яких в іноземному турпотоці сягає 98%. Такого результату досягли завдяки розробці щорічної програми заходів, що має на меті активізацію туризму між Сахалінської областю та префектурою Хоккайдо, а також Японією загалом. Поряд із традиційними заходами (реклама поромного сполучення, виготовлення проспектів про Сахалін у Японії, розвиток зв’язків між турфірмами двох регіонів) використовуються такі форми, як проведення спеціальних семінарів для гідів-перекладачів, які працюють з японцями, організація поїздок для японських школярів, створення відеоролика та інтернет-сторінки про Сахалін.
Цікавий і повчальний досвід столиці Литви, яка 2010 року представила містянам і гостям 10 буклетів з десятьма окремими маршрутами по Вільнюсу. Таке видання з картою на тему, яка зацікавила туриста, можна отримати безкоштовно в туристсько-інформаційному центрі (ТІЦ) Вільнюса (відразу ж пригадується відсутність комунальних ТІЦів як в Києві, так і майже в усіх містах країни). Прикметно, що маршрути розраховані саме на ознайомлення зі спадщиною національних меншин міста: «Спадщина поляків у Вільнюсі», «Спадщина росіян у Вільнюсі», «Спадщина євреїв у Вільнюсі», «Спадщина німців у Вільнюсі». Як наслідок, у першому півріччі 2011 року кількість туристів у Вільнюсі збільшилася на 30%. Найбільше гостей було із сусідніх Польщі, Росії, Білорусі, Латвії, а також з Німеччини, Великобританії, Естонії, Фінляндії, Італії та США.
Презентація є, турів — катма
А що ж у цьому сегменті Україна? Під час XXI Міжнародного туристичного ярмарку «Крим. Курорти. Туризм-2012» (Ялта) відбулася презентація нових туристичних маршрутів і програм по Криму з використанням об’єктів історико-культурної спадщини різних народів Криму. Серед нових етнотурів були представлені: «Греки Криму: історія довжиною у 26 століть», «Іудеї Криму: 2000 років історії і культури», «Німці в Криму», «Сторінки історії і культури кримських караїмів», «Кримчаки — хто вони?», «Французький слід на кримській землі», «Чехи у Криму», «Швейцарці в Криму», «Естонці в Криму», «Мозаїка народів Криму», «Візантійський Крим», «Кефінський еялет Османської імперії». Презентація відбулася, проте віднайти про ці тури інформацію в Інтернеті цьогоріч не пощастило.
Також торік на півострові презентували турмаршрут «Знайомство з культурою чехів і естонців у Красногвардійському районі Криму». Тур, включно з екскурсією, створено курортним відомством Криму за підтримки USAID LINK. Було зазначено, що учасники екскурсії зможуть відвідати головні естонські і чеські об’єкти (пам’ятки) в Сімферополі, почути історію з відвідуванням колишніх колоній у селищі Красногвардійському й побачити костели, традиційну архітектуру будинків, а також дегустувати страви чеської й естонської кухні. І знов за рибу гроші: пошуки цього літа в Світовій павутині інформації про тур не потішили позитивним результатом.
Під час четвертої сесії держав-учасників Конвенції ЮНЕСКО з захисту підводної культурної спадщини у травні цього року обговорювали, зокрема, питання розроблення туристського маршруту під егідою ЮНЕСКО по генуезьких фортецях Італії, Греції, Туреччини й України, розроблення Чорноморського античного круїзного маршруту, пов’язаного із старогрецьким і візантійським періодами. Проте чи буде пролонговано цей проект, чи його чекає доля задекларованого українським Прем’єром кілька років тому туру «Литовські замки на території Литви і України»?
Вагомим стимулом до створення нових маршрутів для іноземців стало торішнє Євро. Під час підготовки до нього гостям і жителям Львова представили три десятки маршрутів по місту, в тому числі й тематичні: «Львів австрійський», «Львів вірменський», «Львів єврейський», «Львів в часи Австро-Угорщини і Польська епоха». Подібні маршрути було розроблено і в Харкові, де, крім традиційних харківських пам’яток, іноземцям пропонували відправитися в місця, пов’язані з їхнім етносом.
Зацікавлені у створенні нових маршрутів по Україні також громадські організації, представники діаспор, національні громади, а також іноземні диппредставництва. Так, Генконсульство Республіки Польща в Одесі у квітні цього року організувало конкурс на кращий туристський маршрут «Польська Одеса». А в Приазовському районі Запорізької області працівниками місцевого краєзнавчого музею та власниками кількох приватних осель створено тур «Приазовська Албанія», який наразі пропонує місцеве турагентство. Очевидно, що ці поодинокі приклади погоди не роблять. Адже потенціал для створення турів для зазначених у таблиці платоспроможних етносів — більш ніж достатній.
НА ЗАМІТКУ
Чим варто зацікавити гостей
♦ На американців чекають у Ялті — Лівадійський палац, що пам’ятає президента Ф. Рузвельта, а також вулиця імені цього державного діяча — єдина, завважимо, на пострадянських теренах; у Кореїзі — Юсуповський палац, в якому на честь глав держав антигітлерівської коаліції було влаштовано урочистий обід. Завважимо, проте, що туристам потрапити на територію цього палацу — зась, оскільки ще в лютому позаторік Державне управління справами відмовило урядові автономії у проханні відкрити його для відвідин і створити в ньому музей; у Полтавщині — події і місця, пов’язані з операцією «Френтік»; у Києві — місця, до яких мав стосунок дослідник Голодомору Джеймс Мейс; у Тернополі — скульптурна композиція «Випадкова зустріч», автором якої є Стюарт Джонсон; населені пункти, в яких провадили дослідження співробітники Фонду Шоа — університету Південної Каліфорнії.
♦ Уродженців Туманного Альбіону мають зацікавити Закарпаття й Північне Причорномор’я — археологи завважують, що ці території з середини ІІІ ст. до н. е. населяли кельти; Крим — місця, пов’язані з подіями Кримської війни 1853—1856 років та Кримської конференції 1945 року; також деякі вчені вважають, що король Артур — легендарний герой британського епосу V-VI століть — уродженець півострова; Київ — ланцюговий міст Ч. Віньйоля та Контрактовий будинок В. Гесте ; Харків та Луганськ — у цих містах стоять три з п’яти на території колишнього СССР танки «Марк-5».
