АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1397/13 Суддя першої інстанції: Чуприна А.П.
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого:судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Бровченко Л.В., Коваленко В.Д.
за участю прокурора - Брусєнцової І.В.
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Якимець Я.К., засудженого ОСОБА_2 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року,
В с т а н о в и л а:
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року, засуджений
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, -
- за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупність злочинів, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 січня 2012 року, приблизно о 13 годині, перебуваючи у дворі домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, скориставшись її відсутністю, проник в приміщення розташованого на території даного домоволодіння гаражу, який орендує ОСОБА_4, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав 4 автомобільні шини з титановими дисками, загальною вартістю 5 200 грн., що належать ОСОБА_4
Крім цього, 03 лютого 2012 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні кафе «Тополя», по вул. Некрасова, 7 у м.Нікополі, на ґрунті ревнощів і раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 один удар ножем в область живота. У результаті чого, згідно висновку судово-медичної експертизи заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки зліва, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що справу судом розглянуто не об'єктивно, неповно та одностороннє. По справі не проведена дактилоскопічна експертиза знаряддя злочину, не витребувано та не досліджено відеозапис з камер спостереження з місця події, не проведено відтворення обстановки і обставин події на місці вчинення злочину, не допитані в судовому засіданні медичні працівника, які надавали йому допомогу, не повно досліджені дані про його особистість. Також, суд першої інстанції не дав належної оцінки суперечливим і видуманим показанням потерпілих і свідка ОСОБА_6, а сам вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не спричиняв умисне тяжке тілесне ушкодження, а перебував в стані необхідної оборони від протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7, тому і кваліфікація його дій не правильна. Вказує, що під час проведення досудового розслідування до нього застосовувались фізичне насильство та психологічний тиск.
Свою апеляцію на вирок суду прокурор Якимець Я.К. відкликав.
Розглянувши апеляцію засудженого, вислухавши думку прокурора, який вважав, що апеляція засудженого є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію і просив вирок скасувати, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши доводи, які викладені в апеляції і в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_2 в крадіжці та в умисному тяжкому тілесному ушкодженні. Вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаних злочинів підтверджується зібраними по справі та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку, а вина засудженого щодо вчинення крадіжки визнається самим ОСОБА_2 та не оскаржується ним в апеляції.
Вина ОСОБА_2 щодо вчинення ним тяжкого тілесного ушкодження підтверджується наступними доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5, який суду пояснив, що 03.02.2012 року, в кафе «Тополь» невідомий чоловік наніс удар його товаришу ОСОБА_7, а потім і йому, він відчув біль в животі і зрозумів, що його вдарили ножем, а в цей час ОСОБА_7 намагався вибити ніж у чоловіка, який його вдарив.
Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_7, які підтвердив показання потерпілого.
Показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що раніше вона зустрічалася із засудженим, проте розсталася з ним у зв'язку з чим засудженим її переслідував, погрожував та постійно влаштовував скандали. В день вказаних подій вона працювала в кафе «Тополь» куди прийшли її знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Коли вона підсіла до них за стіл, до зали кафе зайшов ОСОБА_2 і наніс удар ОСОБА_7, а потім ОСОБА_5 і вона побачила, що в руках ОСОБА_2 ніж, а у ОСОБА_5 колото-різана рана живота. ОСОБА_7, в ході боротьби, вибив ніж з рук ОСОБА_2.
Аналогічними показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_16, які суду пояснили, що 03.02.2012 року приблизно з 19.00 годин в кафе «Тополя» знаходився потерпілий - ОСОБА_5 і його друг на ім'я ОСОБА_7. ОСОБА_6 кілька разів підсаджувалася до них за стіл. Близько 21 години вони почули, як хтось крикнув «кинь ніж». Побачили, як ОСОБА_5 сидів на стільці і тримався за живіт, і у того текла кров. ОСОБА_7 намагався вибити ніж з руки ОСОБА_2, який вже сидів на підлозі. Вибитий ніж відлетів під стіл.
Показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які дали аналогічні свідчення, вказавши, що 03.02.2012 року, приблизно з 18 год. вони перебували в кафе «Тополя». Почули шум і побачили бійку. Один хлопець лежав на підлозі, а у другого була рана на животі. Хтось кричав, де ніж.
Показаннями свідка ОСОБА_15, яка суду пояснила, що 01.02.2012 року приблизно о 19 годині 20 хвилин до неї зайшов ОСОБА_2 Він був у стані алкогольного сп'яніння. Вона побачила, у нього ніж і забрала його, щоб ОСОБА_2 не накоїв дурниць. Коли ОСОБА_2 прокинувся, він пішов до себе додому. 03.02.2012 року, приблизно о 15.30 годин він знову прийшов до неї. Перебуваючи у неї, говорив по телефону з якоюсь дівчиною після чого забрав свій ніж і пішов.
Протоколом огляду місця події встановлено наявність множинних плям червоно-бурого кольору на підлозі, а також ніж, біля першого столу (т.1 а.с. 12-20 ) .
Висновками судово-медичної експертизи № 72 від 14.02.2012 (т.1 а.с. 201-202) згідно якого виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото- різаного поранення черевної стінки зліва з пошкодженням великого сальника - належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Дане тілесне ушкодження утворилося від дії гострого предмета, що має колючо-ріжучі властивості .
Висновками додаткових судово-медичних експертиз №73, 81, 87 (т.1 а.с.206, 210, 214) тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_5, могли бути заподіяні за обставин зазначених свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 і самим потерпілим ОСОБА_5, в ході проведених з кожним з них відтворень обстановки та обставин подій (т.1 а.с. 111-113, 114-118, 119-121).
Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по справі і правильного її вирішення.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_2 в таємному викраденні чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщенні; та в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 121 КК України відповідно.
Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав свідків, дослідив всі докази: як ті, що підтверджують вину засудженого, так і ті, на які засуджений посилається на свій захист, вирішив відповідно до вимог закону всі клопотання сторін.
Відповідно до ст.ст. 22, 64 КПК України (в ред. 1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Згідно ч. 1 ст. 368 КПК України (в ред. 1960 року) однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.
При апеляційному перегляді вказаного вироку суду, колегією суддів було встановлено, що як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції вказані вимоги закону були виконані належним чином. Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання, суд повно, усестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав всіх свідків, дослідив всі докази, добуті по справі, як ті що суд поклав в основу вироку, як докази вини засудженого, так і ті на які він посилається на свій захист, використав всі передбачені законом засоби для перевірки показань учасників процесу, вирішив, відповідно до закону, всі клопотання сторін, у вироку детально проаналізував та дав належну оцінку всім доказам по справі, навів переконливі мотиви, чому він прийняв до уваги одні докази та критично оцінив інші.
Колегія суддів вважає, що по справі відсутні обставини, які свідчили б про неповноту, односторонність та необ'єктивність досудового слідства і судового розгляду справи, підстав для відводу складу суду не встановлено, а тому підстав для зміни або скасування вироку, передбачених ст. 368 КПК України (в ред. 1960 року) не вбачається.
Доводи засудженого, що по справі не проведена дактилоскопічна експертиза ножа, що, на думку засудженого свідчить про неповноту та односторонність досудового і судового слідства, колегія суддів вважає надуманими, при цьому виходить з наступного.
Відповідно до ст. 76 КПК України (1960 року) проведення даної експертизи не є обв'язковим, крім того по справі є інші докази, аналізуючи які можна прийти до висновку, що саме вказаним ножем ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_5 Це не заперечує і сам засуджений.
Доводи засудженого про недостовірність висновку судово-медичної експертизи, згідно якої у потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких,- колегія суддів розцінює як надумані. Так, при ознайомленні засудженого з висновками даної експертизи він не заявляв жодних зауважень (т.1 а.с. 203), відповідні зауваження він не висловлював і в судових засіданнях. Крім того, не вбачається підстав для сумніву в достовірності вказаних висновків, оскільки підстав для відводу експерта не встановлено, він попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (т.1 а.с. 201).
Із протоколу судового засідання вбачається, що суд виясняв думку учасників засідання з приводу порядку та об'єму дослідження доказів, ставив на обговорення питання про можливість закінчення судового слідства і всі учасники не заявили клопотання про його доповнення і вважали можливим перейти до судових дебатів (т. 3 а.с. 11).
Як необґрунтовані розцінює колегія суддів і доводи засудженого щодо необхідності виклику та допиту в судовому засіданні медичних працівників, які надавали йому допомогу, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 При цьому виходить з наступного.
Засудженим не вказано, яких саме осіб необхідно викликати в судове засідання, а ті обставини про які вони можуть повідомити суду, не стосуються предмету доказування по пред'явленому обвинуваченню і були перевірені органом досудового розслідування, а саме Нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської області, в ході кримінального провадження, відкритого за фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, за результатами якої було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Порядок оскарження вказаної постанови роз'яснено засудженому і він своїм правом на таке оскарження не скористався - вказана постанова чинна (т. 2 а.с. 210-213).
Колегія суддів також вважає, що суд дав належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, які є послідовними і узгоджуються з іншими доказами, добутими по справі, тому суд правильно розцінив їх як достовірні і правильно поклав в основу вироку, а тому відповідні доводи засудженого слід вважати необґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що невизнання ОСОБА_2 своєї вини щодо спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому є намаганням ввести суд в оману і уникнути кримінального покарання за скоєне, оскільки наявність умислу у ОСОБА_2 на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, підтверджується ще і тим, що він прийшов до кафе «Тополь» із ножем, який заздалегідь взяв із собою.
З приводу доводів засудженого щодо розбіжностей в показаннях потерпілого та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також щодо розбіжностей в показаннях зазначених свідків з показаннями інших свідків події, колегія суддів вважає їх нікчемними, оскільки основний зміст всіх показань узгоджується між собою, а невеликі розбіжності в їх показаннях є неістотними і пов'язані з індивідуальними здібностями кожної людини до сприйняття та аналізу подій, а також залежить від того, на чому саме була зосереджена увага кожного свідка і де він при цьому знаходився відносно події.
З огляду на вищевикладене, доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що його необґрунтовано визнано винним в спричиненні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Доводи засудженого про істотні порушення норм кримінально-процесуального закону, допущені, на його думку, під час проведення відтворення обстановки і обставин події, колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав. Вказані доводи були висловленні засудженим і в суді першої інстанції, суд дослідив їх належним чином і дав належну оцінку у вироку. Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо вказаних доводів, і вважає, що їх не можна розцінювати як порушення КПК України, оскільки дана слідча дія може проводитись не тільки на місці події, а й в інших місцях, зокрема коли метою даної слідчої дії є встановлення механізму нанесення тілесного ушкодження.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. Судом повно встановлено та враховано обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі й ті на які засуджений посилається в своїй апеляції.
Із матеріалів справи вбачається, що засуджений позитивно характеризується, проте вчинив два умисних злочини, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких, раніше судимий, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, суд правильно прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією закону, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Також, суд правильно призначив покарання за сукупністю злочинів і обґрунтовано обрав принцип часткового складання покарань при визначенні остаточного покарання.
З урахуванням викладеного, доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання, колегія суддів розцінює як безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України (в редакції 1960 р.) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого залишити без задоволення.
Судді апеляційного суду:
________________ __________________ __________________
Л.І. Дрибас В.Д. Коваленко Л.В. Бровченко
