Справа № 477/1814/13-к
Провадження № 1-кп/477/135/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого по справі - судді Семенової Л.М.,
при секретарі - Федоровській Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12013160230000568 відносно обвинувачених:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Воскресенське Жовтневого району Миколаївської області, з неповною середньою освітою, студента Миколаївського машинобудівельного ліцею, не одруженого, дітей не має, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця Херсонської області Іванівського району с.Фрунзе, учня Миколаївського професійного промислового ліцею, не одруженого, дітей не має, мешканця АДРЕСА_2, не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 186 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Шкарлет І.Б.,
обвинувачених - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
захисників обвинувачених -ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_2,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7,
Встановив:
4 квітня 2013 року приблизно о 8 годині, ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання своєї бабусі - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, проник до кімнати проживання своєї тітки ОСОБА_7, звідки таємно викрав належні їй ювелірні вироби із золота: перстень, вагою 6.67 грамів, розмір 17.5 мм., вартістю 3335грн. та сережки, вагою 5.16 грамів, овальної форми, вартістю 2580 грн. З викраденим з місця події зник та продав ювелірні вироби до ломбарду «Легкі гроші», тим самим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5915 грн.
Крім того, 15 квітня 2013 року, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_2, запропонував останньому здійснити крадіжку золотих виробів, належних його тітці ОСОБА_7 та з цією метою, приблизно о 10 годині вони прибули до того ж самого будинку в смт.Воскресенське Жовтневого району, де ОСОБА_2 залишився чекати на вулиці, а ОСОБА_1 направився до будинку та з дозволу своєї бабусі ОСОБА_8, увійшов до будинку. З кімнати своєї тітки ОСОБА_7 він таємно викрав її золоті вироби: ланцюг, вагою 16 грамів, довжиною 55 см., вартістю 8000 грн. та кулон, вагою 4.5 грамів, вартістю 2250 грн.
Викрадені вироби неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізували до ломбарду «Легкі гроші», чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на суму 10 250 грн.
Крім того, 17 квітня 2013 року, приблизно о 10 годині, неповнолітній ОСОБА_2, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, прибули до місця проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_3. На місці, невстановлена особа, залишилася чекати на вулиці, аби попередити про можливість бути поміченими під час здійснення крадіжки, а ОСОБА_2 через вікно проник до вищевказаного домоволодіння, звідки викрав ноутбук «Асус» вартістю 4500 грн., належний ОСОБА_7
Тим же способом ОСОБА_10 з викраденим майном залишив будинок та направився до воріт, де передав викрадений ноутбук невстановленій особі. В цей час ОСОБА_2, та невстановлена слідством особа, були помічені ОСОБА_11, яка стала їм кричати, намагаючись припинити їх злочинні дії, проте ОСОБА_2 та невстановлена особа з місця події втекли і продали викрадений ноутбук до ломбарду «Чесний ломбард», завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 4500 грн.
Матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_7 в ході досудового розслідування відшкодована ОСОБА_2 частково на суму 4500 грн. та ОСОБА_1 в сумі 11040 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованих йому злочинах визнав та пояснив, що дійсно 4 квітня 2013 року викрав у своєї тітки ОСОБА_7 золоті сережки та перстень, а 15 квітня 2013 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2, якому він сам запропонував здійснити цю крадіжку, викрав золоті ланцюг та кулон також належні його тітці ОСОБА_7
Золоті вироби, що він викрав 4 квітня 2013 року, на його прохання, здав до ломбарду його знайомий ОСОБА_12 та передав йому виручені від продажу гроші, а вироби, викрадені 15 квітня 2013 року - до ломбарду за проханням ОСОБА_2 здала його знайома ОСОБА_13.
Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав лише щодо здійснення крадіжки ноутбуку та пояснив, з метою крадіжки майна у ОСОБА_7 прибув до її домоволодіння. Через вікно проник до кімнати ОСОБА_7, звідки викрав ноутбук та за допомогою своєї знайомої ОСОБА_13, якій не розповів щодо крадіжки цього майна, реалізував викрадене у ломбарді. Також ОСОБА_2 заперечував про відкрите заволодіння цим майном та пояснив, що крадіжка була ним здійснена таємно. Ніхто здійсненню цього злочину не перешкоджав, ніяких криків про повернення майна він не чув. Коли він вже вийшли з двору ОСОБА_7 та направлявся до зупинки, то почув крик якоїсь жінки, прискорив шаг та повернув за кут.
Щодо його вини у здійсненні крадіжки золотих виробів (ланцюга та кулону) ОСОБА_7 заперечував та пояснив, що 15 квітня 2013 року на прохання ОСОБА_1 направився із ним до його бабусі в смт. Воскресенське, де чекав на території села, поки ОСОБА_1 перевдягнеться, та разом вони мали повертатися до м.Миколаєва. При цьому ОСОБА_1 не пропонував йому здійснити будь-яку крадіжку та про такі наміри ОСОБА_1 він не знав. Коли ОСОБА_1 повернувся до нього, то показав золоті вироби, які хотів продати. Він здогадувався, що майно викрадене. Оскільки знайомий ОСОБА_1 відмовився здати ці вироби у ломбард, то він, на прохання ОСОБА_1, подзвонив своїй знайомій ОСОБА_13, та остання продала ці вироби до ломбарду. Тоді ж він попросив ОСОБА_1 зайняти йому близько 1300 грн., на що останній погодився та позичив ці кошти.
Проте ці пояснення ОСОБА_2 спростував обвинувачений ОСОБА_1 та пояснив, що він перед приїздом до бабусі запропонував ОСОБА_2 здійснити цю крадіжку. На місці, ОСОБА_2 залишився чекати його на вулиці, а він здійснив крадіжку. ОСОБА_2 знайшов знайому, яка допомогла здати золоті вироби у ломбард, та виручені від продажу гроші вони розподілили між собою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 також пояснила, що в квітні 2013 року на прохання ОСОБА_2 вона здала за своїм паспортом до ломбарду золоті вироби. Отримані кошти за продаж цих виробів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розподілили між собою на місці. Про те, що ОСОБА_2 просив у ОСОБА_1 кошти у позику вона нічого не чула. Через декілька днів також за проханням ОСОБА_2 вона здала до ломбарду ноутбук.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що в квітні 2013 року, вранці бачила як ОСОБА_2 разом з інших їй незнайомим хлопцем стукали у ворота за місцем проживання ОСОБА_7 На її запитання вони пояснили, що шукають ОСОБА_1, у якого залишилися їх ключі від квартири. В обідній час вона побачила як ОСОБА_2 перелазив через паркан будинку ОСОБА_7 та передав іншому хлопцю сірий портфель. Вона почала кричати аби вони зупинилися. ОСОБА_2 озирнувся та побіг в бік вулиці Поперечої, інший хлопець також втік.
Пояснення обвинувачених щодо продажу золотих виробів та ноутбуку на їх прохання знайомими ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також щодо часу скоєння цих злочинів, підтверджуються документами, виданими ломбардом «Легкі гроші».
Так, згідно заставного білету № 000006448/01 від 04.04.2013 року ОСОБА_12 продав до ломбарду «Легкі гроші» золоті вироби: сережку та перстень з камінням за 1940 грн.
Відповідно до заставних білетів № 000006538/01 та № 000006539/01 від 15.04.2013 року, ОСОБА_13 продала до ломбарду «Легкі гроші», золотий ланцюг на суму 4500,90 грн. та золотий кулон на суму 1417 грн.
Згідно даних 25-ї Миколаївської філії Повного товариства «Ломбард «Легкі гроші», золоті вироби, що були здані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за вищевказаними договорами, у зв'язку з невикупом у встановлений строк заставних цінностей, були направлені до головного офісу у м.Харків для подальшої відправки до Держскарбниці.
Місце та час викрадення у ОСОБА_7 ноутбуку марки «Асус» підтверджується її заявою до міліції про крадіжку її майна, здійснену 17 квітня 2013 року з будинку АДРЕСА_3.
Згідно протоколу пред'явлення осіб для впізнання, свідок ОСОБА_11 серед пред'явлених для впізнання осіб у ОСОБА_2 впізнала особу, яка 17 квітня 2013 року разом з іншим незнайомим парубком, здійснила крадіжку ноутбуку з будинку АДРЕСА_3.
Згідно квитанції до договору закладу майна, 17.04.2013 року, ОСОБА_13 здала до ломбарду «Чесний ломбард» ноутбук «Асус» на суму 1645,32 грн.
Аналізуючи зібрані за справою докази, за епізодом крадіжки, скоєної 15 квітня 2013 року, суд вважає доведеним вину ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), скоєному повторно та за попередньою змовою з ОСОБА_2, що слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 337 КПК України, суд розглядає справу в межах висунутого обвинувачення.
Однак, аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що дії ОСОБА_1, вчинені 4 квітня 2013 року не мають ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та мають склад кримінального правопорушення, що має самостійну кваліфікацію за ч.1 ст. 185 КК України.
За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на декілька статей кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршиться становище засудженого і не порушується право останнього на захист. Призначене за сукупністю злочинів покарання не повинно бути більшим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією статті Кримінального кодексу, за якою було кваліфіковано кримінально каране діяння у постанові про притягнення особи як обвинуваченої і в обвинувальному висновку (п. 24).
Виходячи з наведеного, а також аналізуючи докази по справі, суд вважає доведеним вину ОСОБА_1 у таємному викраденні майна ОСОБА_7, скоєному 4 квітня 2013 року, та вважає необхідним ці дії ОСОБА_1 кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжці).
Також суд вважає доведеним вину ОСОБА_2 у протиправному заволодінні майном ОСОБА_7, та необхідним кваліфікувати його дії, скоєні 15 квітня 2013 року як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене за попередньою змовою групою осіб, що слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України.
Пояснення ОСОБА_2 щодо його непричетності до цієї крадіжки, суд вважає такими, що не заслуговують на довіру та намаганням останнього уникнути покарання і відповідальності як кримінальної так і матеріальної за вчинені дії.
Так, пояснення ОСОБА_2 в частині непричетності до цієї крадіжки були спростовані поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_13 та причин для недовіри цим показам судом не встановлено. Також активна участь ОСОБА_2 в пошуку особи для реалізації викраденого майна свідчить про спільність його та ОСОБА_1 умислу та мети прибуття до смт.Воскресенське саме для крадіжки майна.
Суд також вважає доведеним вину ОСОБА_2 у відкритому заволодінні майном ОСОБА_7 - ноутбуком, що скоєне 17 квітня 2013 року - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєному повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у житло, що необхідне кваліфікувати за ч.3 ст. 186 КК України.
Пояснення ОСОБА_2 щодо таємного викрадення цього майна спростовуються його ж поясненнями про те, що безпосередньо після здійснення крадіжки та перебування поруч із будинком за місцем проживання ОСОБА_7 він чув крик якоїсь жінки, через що прискорив шаг та сховався за поворотом вулиці.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, враховує ступінь та форму його вини, щире каяття у скоєному, відшкодування потерпілій, спричиненої ним шкоди, та приходить до висновків про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбуття покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75, ст. 104 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, посередньо характеризується за місцем проживання та навчання, на час скоєння вищевказаних кримінальних правопорушень судимості не мав, ступінь та форму його вини, часткове відшкодування, спричиненої потерпілій матеріальної шкоди, що ОСОБА_2 є студентом, має постійне місце проживання, виховується у сім'ї, де йому створені належні умови, проте батьки тимчасово втратили контроль за його поведінкою, та приходить до висновків про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі та можливість звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75, ст. 104 КК України.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_7 позову про стягнення з ОСОБА_2 - законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої викраденням її золотих виробів в сумі 5125 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., то суд вважає, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а моральної шкоди - частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Згідно ст. 1182 ЦК України, шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Як встановлено судом, матеріальна шкода ОСОБА_7 з приводу викрадення її майна 15 квітня 2013 року на суму 10250 грн. завдана спільними діями неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За поясненнями ОСОБА_7 матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_1 їй відшкодована в повному обсязі. ОСОБА_2 матеріальна шкода, спричинена викраденням цього майна не відшкодована.
Враховуючи наведене, та доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки 15 квітня 2013 року майна ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_1, що ОСОБА_2 є неповнолітнім та не має самостійного доходу, то суд вважає необхідним стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_2, завдану ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5125 грн.
Свої вимоги щодо стягнення з законного представника ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 5000грн. ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що зазнала душевних страждань через втрату її майна, а саме золотих прикрас, які були подаровані їй як знак пам'яті від близьких родичів, а також ноутбуку, в якому містилася важлива та конфіденційна інформація.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що в даному випадку підставою для відшкодування моральної шкода є вина осіб, які завдали таку шкоду, а як встановлено судом крадіжка золотих виробів 15.04.2013 року ОСОБА_2 була здійснена спільно з ОСОБА_1, який був ініціатором та активним учасником цього злочину, а також приймаючи до уваги, що матеріальна шкода за викрадений наутбук ОСОБА_2 відшкодована повністю, а наявність у викраденому наутбуку важливої та конфіденційної інформації є лише поясненнями позивачки, проте рішення суду не може будуватися на припущеннях, та відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як підстави своїх вимог чи заперечень, з чого суд вважає необхідним ці вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково та стягнути з законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_2 у відшкодування ОСОБА_7 моральної шкоди, спричиненої крадіжкою її майна, скоєною ОСОБА_2 15 та 17 квітня 2013 року, частково в сумі 1 000 рн.
Речові докази по справі та судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 366, 367, 374 КПК України, суд -
Засудив:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
- за ч.2 ст. 185 КК України - у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання за сукупністю злочинів, у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,104 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він на протязі одного року іспитового терміну не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п. 2, п. 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання.
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України - у виді 2-х років позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 186 КК України - у виді 4-х років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, у виді чотирьох років 6-ти місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 липня 2013 року ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4-х років позбавлення волі, біль суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 104 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він на протязі двох років іспитового терміну не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п. 2, п. 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання.
Міра запобіжного заходу засудженим не обиралась.
Стягнути з законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди - 5125 грн., та у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з дня отримання ним копії вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченим, прокурору та потерпілій.
Суддя Л.М. Семенова
