Справа № 750/4888/13-к провадження № 11-кп/795/141/2013 Головуючий у І інстанції Самусь Л.В. Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - Григорєвої В. Ф. суддів - Козака В.І., Сердюка О.Г.
секретаря судового засідання - Батицької О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013260010000145 від 22 березня 2013 року за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Чернігова Домашенка О.В. на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2013 року, якою обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, повернуто прокурору м. Чернігова для усунення виявлених недоліків,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Шимка Є.М., захисника - адвоката ОСОБА_5, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4
В С Т А Н О В И Л А:
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2013 року, в якій він просить ухвалу скасувати та направити обвинувальний акт в той же суд, але в іншому складі.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, проти чого не заперечували потерпілий та його представник. Захисник, не погодившись з думкою прокурора, просив повернути обвинувальний акт для усунення недоліків, вказавши, що той не відповідає вимогам ст. 291 п.5 КПК України, оскільки при його складанні не були враховані вказівки апеляційного суду Чернігівської області при поверненні вказаного кримінального провадження для проведення додаткового розслідування. Вказане клопотання було підтримане обвинуваченими, проти його задоволення заперечували прокурор, потерпілий та його представник.
В своїй ухвалі суд обґрунтовує необхідність повернення обвинувального акту прокурору тим, що в обвинувальному акті, при формулюванні обвинувачення, не вказаний спосіб вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими, не встановлено характер їхній дій, ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, ким конкретно і скільки нанесено ударів потерпілому, тобто відсутні конкретика та деталізація таких дій окремо кожного з обвинувачених, що унеможливлює розгляд в судовому засіданні окремої протиправної поведінки кожного з обвинувачених щодо потерпілого, як щодо фактично вчинених дій, так відповідно і їхньої кваліфікації згідно норм Кримінального кодексу України, що також позбавляє обвинувачених права на захист, а рівно порушує і права потерпілого.
Вказаний недолік суд зобов'язав прокурора усунути.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що при повідомленні про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 враховано всі обставини справи, перевірені доводи потерпілого, підозрюваних та свідків, що в сукупності дало можливість повідомити саме такий обсяг підозри. Водночас відповідно до ст. 315 КПК України суд при проведенні підготовчого судового засідання не досліджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки дане перевіряється в судовому засіданні. Також зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом зі своїм захисником ОСОБА_5 ознайомлювались з матеріалами кримінального провадження, що підтверджується протоколом про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також ознайомлювався потерпілий разом з представником та під час підготовчого засідання ні захисник, а ні представник не вказували на те, що їх не ознайомили з матеріалами кримінального провадження. Вважає, що твердження суду, про те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування щодо прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, зазначено про винесення слідчим постанови про залучення представника потерпілого та про залучення захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_3, однак не вказані прізвища тих, щодо яких саме осіб приймались такі рішення, що позбавляє суд можливості визначитись із складом осіб, які прийматимуть участь у судовому розгляді та своєчасно повідомити тих про дату судового засідання, що відповідно унеможливлює проведення таких, відповідно до вимог закону не відповідає вимогам ст.315 КПК України, яка передбачає, що в підготовчому засіданні вирішується питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді. Вважає, що зазначена судом підстава не є істотною, вона не призвела до ущемлення прав та інтересів учасників процесу. Крім того, як одну із підстав суд вказав, що у обвинувальному акті зазначено, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана, але одночасно вказується про те, що під час досудового розслідування були заявлені цивільні позови потерпілим про стягнення шкоди, завданої злочином та прокурором, що містить суперечності та не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Однак, в обвинувальному акті не зазначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням, оскільки об'єктом посягання, передбаченого ст.121 КК України, є життя та здоров'я потерпілого, а не його майновий стан. Пред'явлення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди це є наслідок нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Враховуючи викладене, вважає, що зазначені підстави для повернення обвинувального акту прокурору є необґрунтованими та неістотними, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на ухвалу суду не подавали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з указаних у ній підстав, а ухвалу суду скасувати та направити обвинувальний акт в той же суд, але в іншому складі, пояснення представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу прокурора і просили її задовольнити, а ухвалу суду скасувати та направити обвинувальний акт в той же суд, захисника - адвоката ОСОБА_5 та обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили ухвалу суду залишити без зміни, оскільки вона обґрунтована, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 314 ч.3 п.3 КПК України, суд має право у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 291 ч.2 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складання та затвердження.
Як вбачається з обвинувального акту, який надійшов до суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і додатків до нього, вказані документи містять суперечності та не відповідають вимогам КПК України.
В обвинувальному акті, при викладенні фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, та формулюванні обвинувачення, таке обмежене лише загальними категоріями і фактично складається лише з відтворення змісту ст. 121 ч.2 КК України, що свідчить про неконкретність обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. ст. 91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір завданої шкоди, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а обов'язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Зазначені вимоги закону органом досудового розслідування у повному обсязі виконані не були. А саме, в обвинувальному акті, при формулюванні обвинувачення, не вказаний спосіб вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими, не встановлений характер їхніх дій, ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, ким конкретно і скільки нанесено ударів потерпілому, а лише мається посилання на те, що обвинувачені «умисно нанесли удари ногами в лицеву та тьмяну частину голови ОСОБА_7», тоді як той отримав ряд тілесних ушкоджень, тобто відсутні конкретика та деталізація таких дій окремо кожного з обвинувачених, що унеможливлює розгляд в судовому засіданні окремої протиправної поведінки кожного з обвинувачених щодо потерпілого, як щодо фактично вчинених дій, так відповідно і їхньої кваліфікації згідно норм Кримінального кодексу України, що також позбавляє обвинувачених права на захист, а рівно порушує і права потерпілого.
Крім того, у обвинувальному акті зазначено, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана, але одночасно вказується про те, що під час досудового розслідування були заявлені цивільні позови потерпілим про стягнення шкоди, завданої злочином, та старшим прокурором прокуратури м. Чернігова, що містить суперечності та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Натомість, у долученому до обвинувальному акту реєстрі матеріалів досудового розслідування, не вказані всі процесуальні рішення та дії, прийняті під час досудового розслідування.
А саме, в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про проведення таких процесуальних дій, як надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілому та підозрюваним, але, всупереч вимогам закону, з невідомих причин, взагалі відсутні відомості про надання доступу до матеріалів досудового розслідування представнику потерпілого та захиснику.
Також, в реєстрі матеріалів досудового розслідування, щодо прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, зазначено про винесення 11 квітня 2013 року слідчим постанов про залучення представника потерпілого та про залучення захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_3, проте не вказані прізвища тих, щодо яких саме осіб приймались такі рішення, що позбавляє суд можливості визначитись із складом осіб, які братимуть участь у судовому розгляді та своєчасно повідомити тих про дату судового засідання, що відповідно унеможливлює проведення таких, відповідно до вимог закону.
Зазначене свідчить про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. 291 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин обвинувальний акт з додатками, на підставі ст. 314 ч.3 п.3 КПК України, підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2013 року, немає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розгляді провадження в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Чернігова Домашенка О.В. залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2013 року про повернення обвинувального акту з додатками відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
Козак В.І. Григорєва В.Ф. Сердюк О.Г.
