Справа № 755/7705/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2013 р. Дніпровский районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретарів Суддя А.М., Гічко Ю.М., Фузік Т.В., Коваленко Д.В., Бондарчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача у якому просить розділити сумісне майно подружжя та визнати за нею право власності на автомобіль СHRYSLER («Крайслер») VOYAGER («Вояжер»), 1995 р. випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 40000 грн.; на 320 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. та на гараж «Ж», розташований на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 вартістю 80 000 грн., а всього на загальну суму 220 000 грн.; відповідачу виділити та визнати за ним право власності на автомобіль OPEL («Опель») VECTRA («Вектора»), синього кольору, 1989 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 30 000 грн.; на автомобільний причіп, 1992 року випуску, марки КРАЗ 8138, бежевого кольору, шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 10 000 грн.; на 320 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. та на гараж «Е», розташований на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 вартістю 80 000 грн., а всього на загальну суму 220 000 грн.
Вимоги мотивує тим, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебували з 06.12.1981 р. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2008 р. шлюб було розірвано. Від шлюбу мають повнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідач чинить їй перешкоди у користуванні майном, що змусило її звернутися з даним позовом.
За час перебування в шлюбі у 1993 р. вони купили автомобільний причеп марки КРАЗ 8138, реєстраційний номер НОМЕР_3, у 1999 р. придбали автомобіль OPEL («Опель») VECTRA («Вектора»), реєстраційний номер НОМЕР_2, та у 2006 році автомобіль СHRYSLER («Крайслер») VOYAGER («Вояжер»), реєстраційний номер НОМЕР_1. Всі транспортні засоби були зареєстровані на ім»я відповідача, який і на даний час ними користується. На її прохання надати їй один з автомобілів відповідач відмовив.
Вважає, що правомірним буде варіант поділу, за яким автомобіль СHRYSLER («Крайслер») вартістю 40 000 грн. буде виділено їй, а відповідачу - автомобіль OPEL («Опель») вартістю 30 000 грн. та автомобільний причіп вартістю 10 000 грн.
Крім того, на ім»я відповідача зареєстровано 2560 частин будинку АДРЕСА_1, решта будинку належить третім особам по справі ОСОБА_7 - 2860 частин і ОСОБА_8 - 760 частин.
Вказана частина будинку відповідача складається з 310 частин отриманих ним від свого батька ОСОБА_11 за договором дарування та 760 частин - в порядку спадкування після смерті свого батька.
Не претендуючи на спадкову частину будинку вона вважає, що має право заявляти вимоги про визнання 310 частин будинку їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю, згідно положень ст. 62 Сімейного кодексу України.
Вселилась вона в спірний будинок, який на той час належав батьку відповідача, у 1981 р. після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 На той час будинок мав 5 житлових кімнат та два окремих входи. В будинку мешкали батьки відповідача та сестра відповідача (третя особа) із своєю сім»єю. Ним, як молодому подружжю, батьками ОСОБА_6 було виділено кімнату 1-4 площею 7,3 кв.м.
В період 1982-1983 роки вона та відповідач своєю працею та за власний рахунок провели переобладнання і за рахунок коридору збільшили займану ними кімнату 1-4 до площі 12,0 кв.м. Прохід з їхньої кімнати 1-4 в кімнату сестри відповідача 1-6 було закрито.
У 1985 р. перед народженням їхньої з відповідачем першої дитини доньки ОСОБА_9 вони домовились з батьками відповідача про те, що будинок буде розділений на три окремих квартири з окремими входами. Вона з відповідачем за свої кошти і своїми силами добудують батькам приміщення кухні, ванни-туалету і вітальню. В свою чергу, батьки віддадуть їм приміщення існуючих на той момент ванної кімнати приміщення 1-3 площею 5,5 кв.м. і приміщення кухні 1-2 площею 6,5 кв.м.
Після проведених ними будівельних робіт у будинку вони стали проживати і користуватись кімнатами 3-1 тамбур площею 1,1 кв.м., 3-2 - коридор, площею 3 кв.м., 3-3 кухня площею 6,5 кв.м., 3-4 ванна -туалет площею 5,5 кв.м., 3-5 коридор площею 3,2 кв.м., 3-6 житлова кімната площею 12,0 кв.м. Вони також закрили прохід з їхньої кімнати 3-6 до кімнати батьків 1-4 та зробили окремий вихід до частини будинку яку займали.
Батькам будо добудовано приміщення 1 веранда площею 4,1 кв.м., приміщення 1-1 коридор площею 3,7 кв.м., приміщення 1-2 ванна площею 1,9 кв.м., приміщення 1-3 кухня площею 6,0 кв.м.
Після народження сина ОСОБА_12 у 1987 р. вони вирішили провести добудови з метою збільшення житлової площі для чотирьох членів їхньої родини. Так, у 1989 р. вони добудували другий поверх у будинку житлова кімната 3-9 площею 12,8 кв.м. та житлова кімната 3-10 площею 18,1 кв.м., перепланували приміщення ванни-туалету 3-4 і облаштували там вхід на другий поверх. Приміщення ванни-туалету 3-4 зменшилось до 3 кв.м. і з»явилось приміщення 3-7 площею 2,2 кв.м. та приміщення 3-8 площею 6,9 кв.м.
У 1995 р. вони демонтували кухню 3-3 площею 9,3 кв.м. і побудували нове приміщення кухні-їдальні площею 20,1 кв.м. Внаслідок такої добудови було збільшено площу тамбура 3-1 з 1,1 кв.м. до 4,2 кв.м., коридор 3-2 з 3 кв.м. збільшився до 6,2 кв.м., житлова кімната 3-6 також збільшилась з 12,0 кв.м. до 13, 6 кв.м.
Отже, проведення переобладнань, перепланувань і добудов до будинку та відповідні облаштування істотно збільшили площу споруди, а відповідно і вартість частини, які відповідач отримав в дар від свого батька. Тому вважає, що зареєстровані на відповідача 310 частин будинку є їхньою спільною сумісною власністю, як подружжя, тому за кожним із них слід визнати право власності на 320 частину будинку.
Крім добудов у будинку вони також побудували два гаражі по плану «Ж» та «Е», з яких гараж під літерою «Е» побудували після придбання у 1986 р. автомобіля «Запорожець» за кошти, які були надані її батьками, а гараж «Ж» коли у 1989 р. її батьки подарували їй автомобіль ВАЗ 2101.
В подальшому після проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачкою була подана заява з уточненням позовних вимог, відповідно до якої просить розділити сумісне майно подружжя та визнати за нею право власності на автомобіль СHRYSLER («Крайслер») VOYAGER («Вояжер»), сірого кольору, 1995 р. випуску, кузов НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 40 000 грн.; на 320 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. та стягнути з відповідача на її користь 21 063 грн., як грошову компенсацію за належну їй частку у спільному майні подружжя, як половина вартості незаконно побудованих гаражів «Ж» та «Е», розташованих на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1. Відповідачу виділити та визнати за ним право власності на автомобіль OPEL («Опель») VECTRA («Вектора»), синього кольору, 1989 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 30 000 грн.; на автомобільний причеп, 1992 року випуску, марки КРАЗ 8138, бежевого кольору, шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 10 000 грн. та на 320 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. (а.с. 179-181).
Уточнені вимоги мотивує тим, що гаражі «Ж» та «Е» є самовільно побудовані, що унеможливлює визнати на них право власності або визначити порядок користування, тому за результатами висновку судово-будівельної експертизи просить стягнути з відповідача зазначену грошову компенсацію у розмірі половини вартості спірних гаражів.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов з уточненими вимогами та викладені у заявах обставини підтримали.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. При цьому відповідач пояснив, що він постійно користується автомобіль СHRYSLER, який потрібний йому для роботи, тому просить виділити йому цей автомобіль, а автомобіль OPEL з причепом виділити позивачці, за частку добудованої з позивачкою кухні в будинку згодний сплатити ОСОБА_5 грошову компенсацію. Перешкод у користуванні житлом нікому не створював, в належній йому частині будинку проживають їхні діти, він мешкає у гаражі, де не має належних умов для проживання.
Третя особа ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_13 в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вислухавши пояснення сторін по справі та їхніх представників, третю особу ОСОБА_8, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період часу з 06.12.1981 р. по 11 березня 2008 р. (свідоцтво про укладення шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу - а.с. 8, 9).
За час перебування сторін по справі у шлюбі ними було придбано автомобіль СHRYSLER VOYAGER, 1995 р. випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль OPEL VECTRA, синього кольору, 1989 року випуску, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобільний причеп, 1992 року випуску, марки КРАЗ 8138, коричневого кольору, шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_3. Зазначені транспортні засоби зареєстровані на ім»я відповідача, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 03.12.2009 р. (а.с. 10).
Судом встановлено, що автомобілем СHRYSLER постійно користується відповідач, що не заперечувалось позивачкою. Крім того, з пояснень позивачки, вона має водійські права, на її ім»я на праві власності зареєстровані два транспортних засоби придбані у 2008 р. - Нісан та Шевролет, з яких вона користується автомобілем Нісан.
Спірним автомобілем «Опель» керував син сторін по справі, на якому він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, після чого автомобіль ніхто не ремонтував та не використовує, що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачці у якої є у користуванні транспортний засіб слід виділити автомобіль OPEL VECTRA та автомобільний причеп марки КРАЗ, а відповідачу необхідно виділити автомобіль СHRYSLER VOYAGER, так як він ним постійно користується.
Позивачка також просить визнати за нею право власності на 320 частини спірного будинку, яка є половиною належної відповідачу частки будинку (310) за договором дарування.
Як вбачається із матеріалів справи, співвласниками будинку АДРЕСА_1 є відповідач та треті особи у справі.
Так, відповідачу належить 310 частин спірного житлового будинку з надвірними спорудами, згідно договору дарування від 01.02.1990 року, вчиненого батьком відповідача ОСОБА_11, посвідченого державним нотаріусом Тринадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-651 та в Київському міському БТІ 05.03.1990 р. в реєстровій книзі за № 25019 (а.с. 108, 109).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.1999 року, виданого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1н-828, за відповідачем на праві власності в Київському міському БТІ зареєстровано 760 частин житлового будинку АДРЕСА_1, як спадкове майно спадкодавця ОСОБА_11.
Отже, відповідачу на праві власності належить 2560 частин спірного будинку (310 + 760).
Решта 3560 частини будинку належить третім особам у справі, а саме: матері відповідача ОСОБА_7 - 2860 частин (з яких 760 частин згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та 720 відповідно свідоцтва про право власності), та сестрі відповідача ОСОБА_8 - 760 частин (згідно свідоцтва про право на спадщину за законом).
Позивачка посилається на те, що в період перебування з відповідачем у шлюбі вони за спільні кошти подружжя побудували та істотно збільшили частку будинку, яка була подарована відповідачу, так як своєю працею та за власний рахунок збільшили площу виділеної ним кімнати 7,3 кв.м., провели переобладнання та перепланування в будинку, добудували кухню, коридор, другий поверх, зробили окремий вихід до частини будинку, яку займали, чим істотно збільшили житлову площу, а відповідно і вартість споруди.
На підтвердження вимог будь-яких письмових доказів щодо будівництва та часу його здійснення позивачкою суду не надано.
Свідок ОСОБА_10, який є сином сторін по справі, в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в спірному будинку де проживає три сім»ї, будівництвом кухні та коридору у 1994-1996 роках займались його батьки, їхні друзі, допомагали сусіди, як будували другий поверх він не пам»ятає. Автомобілем Крайслер користується батько. На автомобілі Опель один рік їздив він (свідок), на якому потрапив в ДТП. Опель з березня 2008 р. в не робочому стані.
Свідок ОСОБА_14 засвідчила, що є донькою сторін по справі, оздоблювальні роботи на 2 поверсі робили десь у 1991-1992 р.р, їй тоді було 6-7 років, хто його будував вона не знає. Бачила, що кухню та коридор будували у 1995-1996 роках, наймали людей, матеріали на будівництво купували батьки спільно. На автомобілі Крайслер їздить батько, автомобілем Опель користувався її брат, на даний час на ньому ніхто не їздить.
Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він сусід сторін по справі, останні почали робити перепланування в будинку десь у 1981 р. і можливо у 1983 р. стали прибудовувати нову кухню для батьків відповідача, хто її будував йому не відомо. Потім ОСОБА_15 та ОСОБА_5 почали будувати собі другий поверх, а в подальшому нову велику кухню. Бачив, що в будівництві працювали позивачка, відповідач, були чужі люди; зі слів покійного ОСОБА_18 другий поверх був побудований до дарування будинку.
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він колишній зять ОСОБА_6, з 1978 р. постійно живе у спірному будинку. Сторони здійснювали будівництво з дозволу батька відповідача, який їм фізично допомагав, коштами допомагали батьки позивачки, він на 2 поверсі зварював опалювальні батареї та з ОСОБА_5 штукатурив. Хто купував матеріали йому не відомо. Другий поверх робили він, відповідач та батько відповідача; цеглу для будівництва привозив тесть.
Свідок ОСОБА_20 засвідчила, що є сусідкою, позивачка та відповідач свою кімнату збільшили за рахунок коридору десь у 1985 р., після народження другої дитини у 1988 р. почали будувати другий поверх, батько відповідача при цьому не допомагав. ОСОБА_5 багато працювала, щоб заробити гроші на будівництво, зі слів ОСОБА_6 вона домовлялась, щоб привезли бетон та червону цеглу для будівництва нової кухні у 1994-1995 роках.
Свідок ОСОБА_21 пояснив, що він з позивачкою разом працював в інституті Укржилремпроект, дружили сім»ями, десь у 1995-1996 роках сторони будували нову кухню, він допомагав домовлятись, щоб ОСОБА_5 купила будівельні матеріали на будівництво (арматуру, руберойд) по дешевшим цінам; другий поверх будувався десь у 1988 році.
Свідок ОСОБА_15 засвідчив, що він друг відповідача, на автомобілі Опель 2-3 роки катався син сторін по справі, який часто потрапляв в ДТП; після ОСОБА_22 на Опелі не їздив, користується автомобілем Крайслер, причіп не використовує. Пристройку батько відповідача собі будував у 1985-1986 роках, потім будувався гараж. Всі будівельні матеріали привозив дядько ОСОБА_18, хто їх купував йому не відомо. Нова кухня десь будувалась у 1992 році, а другий поверх у 1985-1986 р.р.
Свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона з 1978 р. працювала з батьком відповідача, який отримував заробітну плату у розмірі 300 грн., звільнився з роботи в 1991 р. ОСОБА_18 для будівництва в гараж десь у 1985-1987 роках виписував собі задні стінки ліфтів, електросиловий кабель, електровилки, розетки.
Свідок ОСОБА_16 засвідчив, що є сусідом сторін по справі, автомобілем Крайслер користується відповідач для нужд сім»ї, возив в лікарню матір; автомобіль Опель в неробочому стані через його експлуатацію сином сторін по справі. Веранда для батька відповідача будувалась у 1985 р., потім десь у 1986-1987 р. другий поверх за його участі, він допомагав підшивати гіпсокартон, утепляти стіни, а в подальшому розширювалась друга кухня у 1994 р., яку також він допомагав будувати. Перший гараж будувався можливо у 1987-1988 р., а другий під майстерню на два роки пізніше. Цеглу привозив ОСОБА_18.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
На час здійснення сторонами будівництва за адресою АДРЕСА_1, та придбання ними спірних транспортних засобів діяв Кодекс про шлюб та сім»ю України 1969 р., норми якого і слід застосовувати до даних правовідносин, так як Сімейний кодекс України на має зворотної сили, він не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності, тому посилання позивачки на ст. ст. 62, 70 СК України є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу про шлюб та сім»ю України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Разом з тим за нормою ст. 25 Кодексу про шлюб та сім»ю України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідачем визнані ті обставини, що після дарування йому батьком частини будинку вони з позивачкою за спільні кошти збільшили розмір кухні та коридору за рахунок проведеної добудови до будинку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 05.08.2010 р. було призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Як вбачається із висновку експерта, складеного Київським НДІСЕ від 22.03.2013 р. № 476212-43, загальна площа приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 станом на 1990 рік, тобто на час оформлення на ім»я відповідача договору дарування 310 частки будинку, становила 161,5 кв.м. (а.с. 154, 154 зв.).
В подальшому станом на 1999 рік житловий будинок став загальною площею 192,4 кв.м. (а.с. 155, 155 зв.).
При цьому площа будинку збільшилась за рахунок добудованої третьою особою у справі ОСОБА_8 кімнати 2-5 площею 14,6 кв.м., а також добудованих коридору 3-1 площею 4,2 кв.м. та кухні 3-3 площа якої збільшилась до 20,1 кв.м.
Отже, станом на 1999 р. житлова площа спірного будинку за рахунок добудови, проведеної сторонами, як подружжя, збільшилась на 16,3 кв.м. ((192,4 /загальна площа будинку станом на 1999 р./ - 14,6 /площа кімнати по плану 2-5 третьої особи /) = 177,8 - 161,5 /загальна площа будинку станом на 1990 р.).
В судовому засіданні безспірно встановлено, що частки між співвласниками будинку в натурі документально не визначені та правовстановлюючими документами не закріплені. У зв»язку з цим проведення обрахунку площ будинку за фактичним користуванням приміщень порушить права співвласників на їх частку у спільний власності нерухомого майна.
Оскільки станом на 1990 р. загальна площа будинку становила 161,5 кв.м., то належна у ньому 310 частка на праві власності відповідачу за договором дарування була площею 48,45 кв.м.
Здійснивши прибудову до будинку після вищевказаного договору дарування на ім»я відповідача загальна належна ОСОБА_6 площа в будинку разом з добудовою становить 64,75 кв.м. (48,45 кв.м. + 16,3 кв.м.).
Отже, арифметична частка спільно збудованої сторонами прибудови площею 16,3 кв.м. у загальній належній відповідачу площі 64,75 кв.м. становить 14 частку ((16,3 м.кв. х 100) : 64,75 кв.м. = 25,17% = 14). Так як площа належна відповідачу у спірному будинку істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат сторін по справі, то зазначену частку 14 слід визнати спільною сумісною власністю, тому позивачці та відповідачу, як колишньому подружжю, належить по 18 частці (по 8,15 кв.м. кожному).
При цьому позивачка за заявленими вимогами просить визнати за нею право власності на 320 частки, що є завищеним, так як становить 9,71 кв.м. (64,75 кв.м. : 20 х 3). У зв»язку з цим в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню.
Верховний Суд України в пункті 25 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, також роз'яснив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідач та його представник в судовому засіданні пояснили, що частка позивачки у спірному житловому будинку внаслідок проведення прибудови є незначною, тому відповідач бажає виплатити позиваці грошову компенсацію вартості її частки, на що позивачка заперечувала. Вказані пояснення відповідача суд до уваги прийняти не може, оскільки зустрічний позов, в тому числі з вказаними вимогами, відповідачем не подавався.
Позивачка також посилається на те, що в період перебування з відповідачем у шлюбі вони за спільні кошти подружжя побудували два гаражі позначені на плані літерами «Е» та «Ж», які є самочинним будівництвом, тому за зміненими вимогами просить стягнути з відповідача, як грошову компенсацію, половину вартості вказаних гаражів у розмірі 21 063 грн.
Проте, на підтвердження вимог в цій частині жодних письмових доказів щодо будівництва гаражів та часу здійснення такого будівництва позивачкою суду не надано. Разом з тим, відповідачем факт участі позивачки у будівництві гаражів заперечується, при цьому пред»явлені на ім»я ОСОБА_24 «вимоги», товарні чеки та квитанції по оплаті будівельних матеріалів за період 1985-1987, 1989 роки.
Допитана судом свідок ОСОБА_24 засвідчила, що є вона сусідкою сторін по справі та з 1985 р. по 2000 р. працювала на Дарницькому комбінаті будівельних матеріалів і конструкцій та на прохання батька відповідача допомагала виписувати будівельні матеріали на які тоді був дефіцит. Розраховувався за це ОСОБА_18, він у її присутності гроші сплачував в касу. Перепустку для виїзду та документи вона виписувала на своє ім»я, як співробітниця; білу цеглу, силікатну масу та дошки купували в 1987 р., шифер у 1988 р.
Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за половину вартості гаражів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 22, 25, 28 КпШС України, п. п. 23, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 88, 158, 174, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль марки OPEL модель VECTRA, 1989 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 30 000 грн. та на автомобільний причеп, 1992 року випуску, марки (модель) КРАЗ 8138, коричневого кольору, шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 10 000 грн.
Визнати 14 частини будинку АДРЕСА_1 об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 18 частини будинку АДРЕСА_1.
В решті заявлених вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього суму 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 90 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя
