Справа № 2-2445/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Федоренко Е. Р.,
при секретарі Сорочан А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів,
встановив:
ДП «Придніпровська залізниця» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у травні 2011 року відповідач звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання наказу № 185 від 11.05.2011 року незаконним, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнаний незаконним і скасований наказ про звільнення, та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону з 12.05.2011 року, на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1205,75 грн. і моральну шкоду у розмірі 3000 грн. На виконання цього рішення суду ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на користь ОСОБА_1 вказані суми заробітної плати і моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 травня 2011 року було скасовано і постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 3000 грн. набуті ОСОБА_1 за підставою, яка втратила свою законну силу, отже, грошові кошти мають бути повернені. Відповідно до вимог статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Посилаючись на вказану норму закону, позивач просить стягнути з відповідача суму безпідставно сплачених коштів у розмірі 3000 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що оскільки кошти були перераховані, і шляхом звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення це питання вирішити неможливо, то єдиною підставою повернення коштів є звернення до суду з посиланням на вимоги статті 1212 ЦК України. Крім того, пояснив, що вони не просять повернути суму заробітної плати, а лише суму сплаченої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000 грн.
Відповідач в судове засідання не зявився, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просив справу розглянути у його відсутність. Вважає, що позовні вимоги ДП «Придніпровська залізниця» незаконні і задоволенню не підлягають, оскільки позивач фактично просить вирішити питання про поворот виконання рішення. Відповідно до вимог ч.1 ст.381 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що позивач ДП «Придніпровська залізниця» звернувся не до того суду, у якому знаходиться справа, а крім того, пропустив тримісячний строк позовної давності, про поновлення якого клопотання не заявляв. Разом з тим, вимоги ч.2 ст.382 ЦПК України і ст.239 КЗпП не допускають поворот виконання у справах про стягнення виплат, що витікають із трудових правовідносин незалежно від того, у якому порядку постановлено рішення. Просив у задоволенні позову ДП «Придніпровська залізниця» відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом, на підставі наданих позивачем документів, встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця» задоволено частково: визнаний незаконним і скасований наказ про звільнення позивача, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону з 12.05.2011 року, стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1205,75 грн. і моральну шкоду у розмірі 3000 грн.(а.с.4-6).
На виконання цього рішення суду ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на користь ОСОБА_1 вказані суми заробітної плати і моральної шкоди, про що свідчать платіжні доручення про перерахування ОСОБА_1 вказаних сум: 17 червня 2011 року 1573,16 грн., 14 червня 2011 року 2494 грн., 16 червня 2011 року 138,59 грн., що в цілому складає 4205,75 грн. (а.с.13-15).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 03 серпня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 травня 2011 року було скасовано. Постановлено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (а.с.7-9).
За таких обставин, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 3000 грн. набуті ОСОБА_1 за підставою, яка втратила свою законну силу, отже, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, в тому числі, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Суд вважає, що даний спір випливає з трудових правовідносин, оскільки повязаний зі стягненням належних позивачу виплат заробітної плати і моральної шкоди, завданою позивачу порушенням його трудових прав.
За вимогами статті 239 КЗпП України, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Відповідно до вимог частини 1 статті 381 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що необхідність застосування в даному спорі норми 1212 ЦК України є безпідставними, оскільки фактично позивач просить вирішити питання про поворот виконання рішення, яке має вирішуватися судом, у якому перебуває справа, тобто Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим.
Неспроможними є доводи представника позивача про необхідність застосування в даному спорі норми статті 1212 ЦК України, оскільки спірні правовідносини випливають із трудового права, тому слід застосовувати норми трудового законодавства ст. 239 КЗпП України.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ДП «Придніпровська залізниця» про повернення безпідставно сплачених коштів задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 60, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Джанкойський міськрайонний суд АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СуддяЕ. Р. Федоренко
