Справа № 2/489/2284/13
РІШЕННЯ
Іменем України
21 вересня 2013 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У липні 2013 року позивач звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, укладеного між нею та відповідачем, посилаючись на те, що спільне життя між ними не склалося із-за втрати взаємної поваги, розуміння, вони з відповідачем мають протилежні погляди на сімейне життя. Зараз проживають окремо. Мають неповнолітню доньку. Спору про поділ майна, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, немає. Просить позов задовольнити, шлюб розірвати.
Позивач в судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позов підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позов визнає.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
Позивач звернулася до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 110-114 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за змістом яких позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя та шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, 20 вересня 1997 року Братським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що зроблено запис за № 46.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 позивач і відповідач мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач подав заяву, якою визнає позовні вимоги, що відповідно до ст. 174 ЦПК України є підставою для задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів, передбачених ст. 111 СК України, щодо примирення подружжя.
Спору про місце проживання неповнолітньої дитини та про поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, на час розгляду справи не має.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню так як судом встановлено, що сторони дійшли спільної згоди розірвати шлюб, шлюбні стосунки фактично припинені подружжям, а їх поновлення та примирення сторін не можливе та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох з подружжя.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 114,70 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 105, 110-114 СК України, ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 20 вересня 1997 року Братським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївської області, актовий запис в книзі № 46 - розірвати.
Прізвище позивача ОСОБА_1 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 114,7 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв
