Справа № 359/6664/13-ц Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.Провадження № 22-ц/780/2202/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 56 14.05.2014
РІШЕННЯ
Іменем України
08 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Химинець Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування пункту 9 рішення Глибоцької сільської ради № 130-05-2004 від 11.05.2004 року ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області про скасування рішення.
Позивач зазначала, що вона є власником жилого будинку АДРЕСА_1 та землекористувачем земельної ділянки площею 0, 40 га, яка рішенням сільської ради від 21 травня 1996 року передана їй у приватну власність.
За її заявою про відмову від частини вказаної земельної ділянки було прийнято рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області № 130-05-2004 від 11 травня 2004 року, яким земельну ділянку площею 0, 12 га передано її сину ОСОБА_5
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не виконує умови укладеної між ними усної домовленості щодо догляду та допомоги їй по господарству, ОСОБА_4 просила позов задовольнити та скасувати рішення сільської ради, яким частина земельної ділянки передана її сину.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2014 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.
Скасовано п. 9 рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області № 130-05-2004 від 11 травня 2004 року «Про надання земельних ділянок в постійне користування для ведення особистих селянських господарств та вилучення земельних ділянок в запас сільської ради, згідно заяв».Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, з підстав неправильного застосування судом норм процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником жилого будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0, 40 га, землекористувачем якої також є позивач.
Рішенням виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 21 травня 1996 року ОСОБА_4 передану у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0, 15 га.
У 2003 році ОСОБА_4 написала заяву до сільською ради про надання згоди на вилучення та передачу її сину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 12 га.
Отримавши відповідь Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, якою відмовлено у задоволенні заяви, ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що право власності останньої на спірну земельну ділянку не припинилося, зважаючи на те, що виконавчим органом Глибоцької сільською радою було порушено порядок припинення права власності, то й рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області «Про надання земельних ділянок в постійне користування для ведення особистих селянських господарств та вилучення земельних ділянок в запас сільської ради, згідно заяв» ( а саме п. 9) необхідно скасувати.
Проте, колегія судді не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений положеннями ст. 140 ЗК України, зокрема підставами припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, чим і скористалася позивач, написавши заяву про вилучення спірної земельної ділянки.
За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на час звернення до суду із уточненим позовом про захист порушених прав, спірна земельна ділянка площею 0,12 га сільською радою була передана у власність ОСОБА_2 2 березня 2012 року на підставі рішення Глибоцької сільської ради №88 від 08.12.2011 року і ОСОБА_2 отримав у відповідному порядку державний акт про право власності на земельну ділянку. Крім того,
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не являється власницею вищевказаної спірної земельної ділянки, а у позовній заяві (а.с.129-136) про невідповідність пункту 9 оспорюваного рішення сільської ради не зазначено які права свободи чи законні інтереси позивача були порушені цим рішенням і у який спосіб вони можуть бути відновлені шляхом скасування пункту 9 рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області № 130-05-2004 від 11.05.2004 року, враховуючи також і ті обставини, що 29 березня 2012 року за договором купівлі-продажу власником спірної земельної ділянки став ОСОБА_3, який купив її у ОСОБА_2
Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано й ті обставини, що рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району від 12.10.2011 року №69-09-УІ , на виконання рішення Бориспільського місьрайонного суду Київської області від 15.03.2011 року сесія сільської ради вирішила скасувати рішення Глибоцької сільської ради від 11.05.2004 року за №130-05-2004 в частині пункту 9 (а.с.74).
Таким чином, у спосіб, визначений позивачем для відновлювання своїх прав, свобод чи інтересів, мета позову не досягається, оскільки власником спірної земельної ділянки на сьогодні залишається інша особа.
За таких обставин у позові має бути відмовлено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував вищезазначені обставини, що мають значення по справі, внаслідок чого дійшов до неправильних висновків і ухвалив незаконне рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :
