Щороку кілька людей помирає від попадання чужорідних тіл до дихальних шляхів
Багато років доктор медичних наук Петро Сокур збирає свою колекцію. Підбір експонатів на перший погляд видається дивним і випадковим: систему, якою так пишаються справжні колекціонери, тут знайти складно. Монети, значки, пружини, вигнуті шматки дроту, пластмасові фішки, металеві кульки… В колекції науковця таких предметів не один десяток, але це його не тішить. За кожним експонатом стоїть драматична історія, адже всі вони вилучені з дихальних шляхів пацієнтів.
Дворічний Сергійко плаче. Боїться, пояснює мама. Йому вже так багато процедур і уколів зробили, що він лякається будь-якого незнайомого предмета. Під загальним наркозом малюкові видалили шматочки волоського горіха, що потрапили до бронхів.
Часто приймати рішення Петрові Сокуру доводиться за лічені хвилини. Фото Володимира ЗAЇКИ
Пластмасову фішку видаляли під наркозом
Лікарі сказали: ще кілька днів — і почалося б важке запалення легенів, з’явилися б ознаки бронхіальної астми.
— Це ще не найскладніший випадок, — розповідає професор кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика доктор медичних наук Петро Сокур. — Бачите цю пластмасову фішку? На вигляд абсолютно безпечна, а скільки біди завдала. Дісталася мені від пацієнта з обласного центру. Чотирирічний хлопчик проковтнув її. Кілька місяців фішка перебувала в стравоході, травмуючи ніжні тканини, аж поки не спричинила запалення. І тільки коли в дитини з’явився сильний кашель з кровохарканням, батьки забили на сполох. Кинулися до лікарні, там вирішили робити операцію, дали малюкові наркоз, почали тягнути з трахеї фішку, не підозрюючи, що головна її частина в стравоході. Дитина стала задихатися. Лікарі зрозуміли, що це робота для хірурга спеціального профілю. Зупинили операцію, перевели хлопчика на штучну вентиляцію легенів, поки ми санавіацією летіли з Києва. Операція була дуже складною, але спільними зусиллями малюка врятували.
Петро Сокур бере до рук новий експонат — монету номіналом 5 копійок. На вигляд їй кілька сотень років. Але зробив її такою не час, а кислотно-лужне середовище стравоходу семирічного хлопчика. Малюкові було два роки, коли він проковтнув монету. Прослизнувши до стравоходу, вона стала руба. І так простояла п’ять років. Лише коли в дитини розвинувся свищ, вона потрапила до лікарні. Довелося робити операцію. Все обійшлося, але хлопчик довго лікувався від бронхіту і пневмонії.
Один із найстрашніших експонатів — дротове кріплення від ялинкової іграшки. Її примудрилася проковтнути шестимісячна дитина. Батьки, зайняті прикрашанням новорічної ялинки, не помітили, як синочок схопив скляну кульку і потягнув у рот. Кулька у нього в ручках зламалася, а кріплення потрапило в стравохід. На щастя, «швидка» прибула вчасно, і лікарі зуміли витягнути чужорідний предмет. Хоча, звичайно, без травм стінок стравоходу не обійшлося.
Є в колекції Петра Сокура значки з розстебнутими замочками, швейні голки.
— Ці з найбільш небезпечних, — вважає він. — Був у нас випадок: 14-річний хлопчик проковтнув голку. Вона пройшла через стравохід і зупинилася між хребцями в шийному відділі. Знайти її там — не легше, ніж в копиці сіна. Доводилося робити прицільні рентгенівські дослідження, добиратися до хребців, щоб видалити голку з м’яких тканин шиї.
Якби всі предмети з колекції Петра Сокура нанизати на міцну нитку, то представники племені мумбо-юмбо очманіли б від заздрості. На цьому намисті знайшлося б місце і найулюбленішій їхній прикрасі — зубам. Якось восьмирічна дівчинка проковтнула власний молочний зуб. Не дочекавшись, поки батьки відведуть її до стоматолога, дитина вирішила вирвати його сама, та не розрахувала власні сили. Зуб вона вирвала, але від болю й несподіванки закричала, і повітряним струменем зуб потягло в горло. Кілька днів лікарі намагалися витягти його за допомогою бронхоскопії. Захопити гладку емаль зуба не вдалося, і хірургам довелося робити операцію.
За кожним експонатом колекції — драматична історія
Найбільше хірург ненавидить жуйки
— Була історія анекдотична за всієї її трагічності, — згадує Петро Сокур. — Сталося це на початку моєї лікарської діяльності. В одній із міських лікарень під інтубаційним наркозом оперували літнього чоловіка. Ніхто не побачив, що один зуб у хворого хитається. Коли вводили трубку, пошкодили зуб, і він випав. У процесі операції цього не помітили. Операція пройшла успішно, лікар зашив рану. Анестезіолог почав прибирати трубку, бачить, в роті у хворого немає зуба. Терміново зробили рентген і побачили зуб в просвіті бронхів. Бронхоскопію робили під загальною анестезією, але зуб видалити не вдалося. Тоді ще не було такої техніки, як нині. Після всіх маніпуляцій зуб пішов ще глибше. Видалити його вдалося лише хірургічним способом.
За статистикою, щороку кілька осіб помирають від задухи при попаданні чужорідних тіл у дихальні шляхи. У багатьох випадках люди просто не встигають дістатися до лікарні. Найбільш часті — до 75% — випадки потрапляння їжі. Дуже небезпечні металеві кульки, соняшникове й гарбузове насіння. Найтрагічніші наслідки пов’я?зані з попаданням в дихальні шляхи гороху і квасолі. Потрапивши в трахею, вони набухають і перекривають просвіт трахеї і бронхів. Смерть від задухи може наступити за лічені хвилини. Ситуацій, коли треба миттєво приймати рішення, в житті Петра Сокура було чимало. Часто від них залежало життя дитини. Найбільше хірург ненавидить жуйки.
— Батьки сліпо слухають своїх чад і купують жуйку, але якби вони знали, якої біди вона може наробити! — каже лікар. — Діти годинами жують ці жуйки, розмовляють, сміються. Чи довго вдихнути якусь із них! І вдихають, не звертаючи на це уваги. В організмі жуйки набухають, перекривають трахеї, бронхи, ділянки легенів, викликають опіки слизових дихальних шляхів, що призводить до запального процесу в легенях. Був у нас випадок. Старша сестра дала дворічній дитині шматочок жуйки. Дівчинка вдихнула її, поперхнулася, стала синіти, задихатися. А жили вони в передмісті, спеціалізованих відділень у лікарні не було. Лікарі зробили все, що могли, але видалити жуйку не змогли. Перевели дівчинку на штучну вентиляцію легень і з підключеними приладами на «швидкій» повезли до нас у клініку, де ми видалили чужорідне тіло. І в іншому схожому випадку врятували малюка. А ось у третьому це не вдалося. 12-річний хлопчик проковтнув жуйку. Два місяці вона перебувала у нього в дихальних шляхах. Почався запальний процес в легенях, потім некроз. Дитину довго лікували, використовували всі сучасні методи, але врятувати її не вдалося.
Цьому пацієнтові вже нічого не загрожує
ПОРАДИ ФАХІВЦЯ
Пацієнт, який вдихнув чужорідний предмет, часто місяцями носить в собі міну сповільненої дії. Тому кожен повинен знати основну симптоматику того, що в організм потрапило чужорідне тіло.
При ураженні дихальних шляхів з’являється кашель, задуха, синюшність, частішає дихання. Може початися легенева кровотеча, пошкоджуються стінки трахеї і бронхів, повітря потрапляє у плевральну порожнину. Хворий може загинути від пневмотораксу (накопичення повітря у плевральній порожнині), або з’являється гнійний абсцес і доводиться видаляти частину легені.
Розмови, що маленьким дітям треба давати жувати тверді предмети для зміцнення зубів, абсолютно некомпетентні. До двох — трьох років дітям можна давати тільки протерту їжу. Особливо небезпечні в натуральному вигляді яблука, морква, цибуля, сало, горіхи. Частинки потрапляють у трахею, бронхи, легені, закриваючи просвіт, і можуть викликати задуху. Часто діти запихають їх через ніс — це теж дуже небезпечно.
ДОВІДКА «УК»
