донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.08.2013 р. справа №908/1137/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Не з'явивсявід відповідача:Ківа Ю.В. дов. від 22.04.2013 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "НЕК", м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід12.06.2013 рокуу справі№ 908/1137/13 (суддя Хуторной В.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "НЕК", м. Запоріжжяпро стягнення 34 328 грн. 53 коп. ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "НЕК", м. Запоріжжя про стягнення 34 328 грн. 53 коп., з яких: 32 980грн. 75коп. - сума боргу, якій утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 15.10.2012 року № 336/12-П; 518 грн. 37коп. - пеня; 829 грн. 41коп. - 24% річних.
Позивач заявою від 23.04.2013 року зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27980, 75 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 5000 грн. після подання позову та штрафних санкцій на загальну суму 1347,78 грн.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.06.2013 року у справі № 908/1137/13 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5 000грн. припинив, за відсутністю предмету спору, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 27980 грн. 75 коп., пеню в сумі 518 грн. 37 коп., 24% річних в сумі 829 грн. 24 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "НЕК", м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013 року у справі № 908/1137/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду щодо доведеності наявними у матеріалах справи документами боргу за умовами договору поставки від 15.10.2012 року № 336/12-П.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника скарги підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій 24% річних до 3% річних.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду розглянувши дане клопотання залишила його без задоволення, з причин недоведеності відповідачем обставин, які зумовлюють винятковість випадку зменшення штрафних санкцій у розумінні статті 233 ГК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу вих. № 12/08-13 від 12.08.2013 року повідомив, що вважає рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013 року у справі № 908/1137/13 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, представник позивача просив розглянути апеляційну скаргу без його участі за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути спір без участі представника позивача.
Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ТОВ «Лан - Україна» (постачальник) та ТОВ ВТФ «НЕК» (покупець) 15.10.2012 року укладено договір поставки №336/12-П, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцю товари, а покупець зобов'язувався приймати їх та оплачувати.
Згідно з п. 1.2 договору асортимент, та кількість товарів визначається сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника, і вказуються в накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до п. 2.1 договору товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку.
Ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках), по яким вони поставляються (п. 3.1 договору).
У п.2.4 договору сторони узгодили, що днем виконання постачальником зобов'язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантаженні іногородньому покупцю, а при здачі товарів на складі покупця або постачальника - дата накладної, приймально - здавального акту або розписки про отримання товарів.
За умовами п. 3.2 договору за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 30 календарних днів з дня поставки (п. 2. 4 договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.
Друга та наступні поставки товару за договором здійснюються за умови оплати покупцем не менше 50% суми першої поставки товару (п. 3.3 договору).
Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за порушення грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору від 15.10.2012 року № 336/12-П позивач поставив відповідачеві товар за видатковими накладними №80251619 від 22.10.12 р. на суму 5522,86 грн.; №80253079 від 05.11.12 р. на суму 3026,52 грн.; №80253855 від 12.11.12 р. на суму 5304,58 грн.; №80254730 від 19.11.12 р. на суму 11032,92 грн.; №80255483 від 26.11.12 р. на суму 5519,50 грн.; №80256310 від 03.12.12 р. на суму 3566,5 грн.; №80257368 від 10.12.12 р. на суму 8046,48 грн.; №80258101 від 17.12.12 р. на суму 4253,47 грн.; №80260108 від 08.01.13 р. на суму 6149,14 грн.; №80261331 від 21.01.2013р. на суму 17864,35 грн.; №80261995 від 28.01.13 р. на суму 10064,74 грн. та №80263475 від 11.02.13р. на суму 5051,66 грн., всього на суму 85402,72 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та відбитком штампу підприємства відповідача, якій належить складу № 4.
У зв'язку з не оплатою відповідачем поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В матеріалах справи на аркуші 72 наявний акт звірки із замовником, в якому головний бухгалтер підприємства відповідача підтвердив своїм підписом наявність заборгованості перед позивачем у сумі 27 980грн.75коп.
Позивачем матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару на суму 27 980 грн. 75коп. та невиконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, у відповідності до п.3.2, 3.4 договору, тому колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 27 980 грн. 75коп., та задоволення позову в цій частині.
Враховуючи те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано докази часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 5000 грн., що підтверджується динамікою рахунку та актом звірки за період з 15.10.2012 р. по 30.04.2013 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 5000 грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 518 грн. 37коп. та 829 грн. 41коп. - 24% річних.
Відповідно до п.4.3 договору поставки, за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.
Сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за порушення (прострочення) грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про обґрунтованість нарахування позивачем пені у сумі 518 грн. 37коп. та 829 грн. 41коп. - 24% річних і вважає рішення господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині правильним.
Заперечення заявника скарги факту поставки товару за договором від 15.10.2012 року № 336/12-П з причин відсутності замовлень на поставку, є недоведеними, оскільки п. 2.1 договору поставки визначено, що товари постачаються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку, тобто умовами вказаного договору не визначено в якій саме формі відбувається замовлення (шляхом письмового повідомлення, в телефонному режимі або в іншому вигляді), в п.3.2 договору сторони узгодили умови за якими після передачі товару, замовлення є виконаним.
Доводи заявника скарги щодо неналежного оформлення видаткових накладних та невизнання ним даних накладних доказами поставки товару за спірним договором від 15.10.2012 року № 336/12-П не є підставою для скасування судового рішення та не є підставою для неоплати поставленого товару, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, містять посилання на договір від 15.10.2012 року № 336/12-П, номера замовлень, підписи уповноважених осіб на отримання товару, штамп складу відповідача, на який постачався товар і визнаються судовою колегією такими, що відповідають вимогам цих нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а тому наявні підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013 року у справі № 908/1137/13 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "НЕК", м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2013 року у справі № 908/1137/13 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді О.В. Стойка
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 - позивачу;
2 - відповідачу;
3 - до справи;
4 - гос. суду Запорізької області 5 - ДАГС
