Справа № 249/735/14-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
06 березня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська Глибока» про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
17.02.2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив відшкодувати на його користь моральну шкоду в сумі 30 000, 00 грн., посилаючись на те, що знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працював гірничим робітником очисного забою. За висновком МСЕК від 28.01.2014 року йому встановили 40% втрати професійної працездатності безстроково - хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радикулопатія. Оскільки професійне захворювання та його наслідки спричиняють позивачу фізичні та моральні страждання, змінився образ життя, що його гнітить, захворювання позначається на його здоров'ї все більше, то йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача.
В судове засідання позива не з'явився. надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що до початку роботи позивача адміністрацією підприємства проінформовано про умови праці, небезпечні і шкідливі виробничі фактори, їх можливі небезпечні наслідки для здоров'я, права на пільги і компенсації за працю в таких умовах. Працював на інших вугільних підприємствах, не надав виписку із амбулаторної карти, з якої можливо було б прослідкувати, як розвивалось захворювання. Як вбачається з п.19 акту розслідування хронічного професійного захворювання, в зв'язку з неудосконаленим технологічним процесом добутку вугілля, повільним розвитком хвороби, виявити винного немає можливості. Позивачу виплачуються щомісячні страхові виплати, він отримав одноразову допомогу в зв'язку з втратою працездатності, які виплачуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і компенсуються за рахунок підприємства. Вважає, що сума необґрунтовано завищена, гроші на її виплату на підприємстві не передбачені. Просив відмовити в задоволенні позову.
Судом на підставі письмових доказів, встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ВП «Шахта Шахтарська-Глибока» ДП «Шахтарськантрацит» (далі Підприємство) з 26.03.2002 року і звільнений з підприємства через виявлену невідповідність виконуємої роботи внаслідок стану здоров'я 29.01.2014 року. Під час роботи на Підприємстві позивач отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радикулопатія, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком лікарсько-експертної комісії.
Висновком обласної МСЕК міста Донецька від 28.01.2014 року позивачу на підставі акту огляду № 201 встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково по хронічній вертеброгенній пояснично-кресцовій радикулопатії, рекомендовані медикаментозне лікування. Згідно до висновку про умови та характер праці позивачу протипоказана тяжка фізична праця в умовах профшкідливості, перенавантаження.
З приводу захворювання та його наслідків позивач перебував на лікуванні, йому протипоказана фізична праця, праця в підземних і несприятливих умовах, що свідчить про додаткові зусилля позивача для організації життя, спрямовані на відновлення втраченого здоров'я.
Професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів видобутку вугілля, тривалої роботи в умовах впливу шкідливих факторів виробництва.
Відповідно до п. 5, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, яка регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності» (далі Закон).
Однак, із Закону виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V.
Оскільки на час звернення позивача до суду Законом не передбачено обов'язку Фонду відшкодувати потерпілому таку шкоду, то шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.
На підставі наданих сторонами доказів суд вважає встановленим наявність факту спричинення моральної шкоди позивачу ушкодженням здоров'я, яке він отримав під час виконання трудових обов'язків у зв'язку з умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Зазначені закони України передбачають відшкодування відповідачем шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено ст.2371 КЗпП України і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.
При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я - повну втрату працездатності, характер і тривалість страждань - тривале перебування на лікарняному, необхідність проходити курси лікування двічі на рік, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, характер додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача - необхідність дотримувати ряду обмежень. Суд також враховує вік позивача та загальний стан його здоров»я на теперішній час, обставини виникнення професійного захворювання.
При цьому суд враховує, що виплата позивачу одноразової допомоги, щомісячних сум на відшкодування втраченої працездатності, не є компенсацією моральної шкоди, оскільки всі ці виплати передбачені Законом як самостійні види страхових виплат, які відповідно до Закону не можуть враховуватись при визначенні сум грошової компенсації за моральну шкоду. Суд вважає, що навіть повне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобов»язань перед позивачем не може враховуватись при визначенні розміру грошової компенсації за моральну шкоду, оскільки це є обов»язок відповідача, який передбачений ст. ст.2371 КЗпП України, а не особлива його заслуга чи Держави, і за Законом не є обставиною, що повинна братися судом до уваги при вирішенні цього спору.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12 000 гривень, що відповідає вимогам Закону.
Керуючись ст.ст.153, 233,234, 2371 Кодексу Законів про працю України , ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська Глибока» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська Глибока» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська Глибока» судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя О.М. Вірченко
