КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а/2506/15672/11 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
УХВАЛА
Іменем України
07 листопада 2013 року м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Ганечко О.М.
суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчини певні дії, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.08.2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання здійснення виплати недоплаченої одноразової щорічної допомоги.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.08.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат за 2011 рік.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни 3 групи, та є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи, виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, до 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року №341 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Оскільки у 2011 році дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі передбаченому Законом України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 796-ХІІ, а не зазначені постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2011 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами постанови Уряду, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.08.2011року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Хрімлі О.Г.
Коротких А. Ю.
