ун. № 2608/3000/12
пр. № 2/759/244/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - І.В.П»ЯТНИЧУК,
при секретарі - К.Ю.Іванові,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
ОСОБА_3
третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві
про визнання договору довічного утримання недійсним, суд, -
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 та просила суд постановити рішення, яким визнати договір довічного утримання укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.12.2009 р. посвідчений державний нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстрований в реєстрі за №3-3445, стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що вона - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, вказувала, що 12.06.2003 р. її батько ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, яка є його єдиним та постійним місцем проживання, зазначала, що 16.12.2009 р. ОСОБА_2 уклав договір довічного утримання відповідно до якого передав у власність ОСОБА_3 дану квартиру, відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 зобов»язувалась утримувати ОСОБА_2 довічно. Однак, зазначає, що і до і на час укладання даного договору ОСОБА_2 страждав на психологічні розлади здоров»я, неодноразово звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра та проходив лікування у психіатричному диспансері. Після укладання даного договору ОСОБА_3 жодним чином не цікавилась не ОСОБА_2, ні його утримання, здоров»ям, життям. Рішенням Васильковського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2011 р. ОСОБА_2 визнано недієздатним та опікуном призначено її - позивача ОСОБА_1 Враховуючи наведене та посилаючись на ст. 225 ЦК України просила заявлені вимоги задовольнити, оскільки її батько - ОСОБА_2 на момент укладення правочину хоча і не був визнаний недієздатним, однак за станом здоров»я не усвідомлював значення своїх дій та не міг свідомо керувати ними.
В ході судового розгляду позивачка та її представник підтримали позовні вимоги і обгрунтування позову та просили суд позов задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві, а також позивачка вказувала, що постійно як раніше так і на 2009 р. опікувалась своїм батьком ОСОБА_2, в 2009 р. він почував себе погано, його психічний стан був не стабільним, іноді він поводився агресивно, забував, іноді не впізнавав знайомих, був знервованим, безпідставно хвилювався, знаходився в такому стані що не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Відповідачка в судові засідання неодноразово не з*являлась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, заперечень проти позову суду не надала, про поважність причин неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи Головного управління юстиції в м.Києві в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду свої пояснення з приводу заявлених вимог (а.с. 50), тому суд вважає можливим розглянути справу в відсутності вказаного представника
Суд, з урахуванням думки позивачки та представника позивачки які не заперечували щодо постановлення заочного рішення, вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача в порядку частини 1 ст.224 ЦПК України та вважає можливим постановити заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст..744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2003 р. ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 11).
Згідно до договору довічного утримання від 16.12.2009 р. ОСОБА_2 передав у власність а ОСОБА_3 прийняла квартиру АДРЕСА_1, взамін чого остання зобов»язувалась забезпечувати відчужувача (ОСОБА_2.) утриманням (доглядом) довічно на умовах даного договору ( а.с. 12-13).
Відповідно до рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2011 р. ОСОБА_2 визнано недієздатним з квітня 2009 р., встановлено над ОСОБА_2 опіку, та призначено опікуном над ОСОБА_2 ОСОБА_1, відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 04.11.2011 р. з рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2011 р. виключено вказівку суду щодо визнання ОСОБА_2 недієздатним з квітня місяця 2009 р. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін ( а.с. 6, 7-9).
Відповідно до довідки Київського міського психоневрологічного диспансеру №4 від 10.09.2010 р. встановлено, що ОСОБА_2 який мешкає в АДРЕСА_1 вперше звернувся до лікаря-психіатра 22.07.2009 р. за добровільно усвідомленою згодою. Оглянутий лікарем 22.07.2009 р. встановлено діагноз: «пролонгована депресивна реакція, видано направлення у КМ ПНЛ №3 з 08.02.2010 р. по 02.04.2010 р. діагноз «органічне ураження головного мозку судинного ґенезу зі слабоумством». ( а.с. 28).
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинноті правочину.
Відповідно до п.п.2,3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Позивач, звертаючись до суду в інтересах ОСОБА_2, просить визнати Договір довічного утримання від 16.12.2009 р. недійсний на підстав ст.225 ЦК України, оскільки в момент укладення даного Договору ОСОБА_2 за станом свого здоров»я не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.
Відповідно до наданої суду копії медичної довідки про проходження обов»язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 10 ААА №367417 від 16.12.2009 р. вбачається що ОСОБА_2 на час огляду психіатричних протипоказань для провадження договору довічного утримання не виявлено. ( а.с. 29).
Однак, відповідно до акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №375 від 08 травня 2013 р. встановлено, що ОСОБА_2 на літо 2009 р. страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді судинного недоумства (F 01 згідно з МКХ-10), ОСОБА_2 на літо 2009 р. страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді судинного недоумства, яке позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (F 01 згідно з МКХ-10), ОСОБА_2 на літо 2009 р. страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді судинного недоумства, яке позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_2 на час складання та підписання ним договору довічного утримання ( 16.12.2009 р.) за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ( а.с. 131-134).
Допитана судом якості свідка ОСОБА_9 вказувала, що є колишньою дружиною ОСОБА_2. і матір»ю позивачки, в 1989 р. розлучилася з ОСОБА_2 через його поведінку, зазначала, що ще до 2009 р. його поведінка не була адекватною, а з 2009 р. в нього почалися проблеми з психічною адекватністю, він часто забував про події, не впізнавав знайомих, пред»являв безпідставні претензії до оточуючих, вказувала, що їй особисто ОСОБА_2 обіцяв що спірна квартира після його смерті залишиться доньці, а про укладання договору довічного утримання він взагалі нічого не пам»ятав.
Свідок ОСОБА_10 вказувала суду на те, що з 2000 р. спілкувалась з ОСОБА_2 1-2 рази на рік, на святах, вказувала що його поведінка не завжди була адекватною, в 2009 р. ОСОБА_2 вів себе взагалі не зрозуміло, забував, задавав одні і ті самі запитання, заговорювався.
Свідок ОСОБА_11 вказувала що є знайомою ОСОБА_2 знає його приблизно з 1970 р. вказувала, що ще у 2003 р. ОСОБА_2 вів себе не нормально міг без попередження та пояснення причин залишити робоче місце, не виконував вказівки керівництва, забував події, невдовзі з роботи був звільнений.
Свідок ОСОБА_6 зазначав, що є знайомим ОСОБА_2, проживає поруч, спілкувався з ним часто, бував у нього в квартирі, вказував, що в 2008-2009 р. стан здоров»я ОСОБА_2 погіршився, він почав забувати родичів, події, вів себе іноді неадекватно, в 2009-10 р. він був свідком коли в квартиру ОСОБА_2 увірвались ОСОБА_3 з чоловіком, і він вимушений був викликати міліцію, вказував, що ОСОБА_2 розповідав що не пам»ятає як укладався даний правочин, оскільки перед цим його поїли спиртними напоями.
Свідок ОСОБА_7 пояснювала що працює дільничним терапевтом і обслуговує ділянку де проживає ОСОБА_2, надавала медичну амбулаторну допомогу останньому, вказувала що в 2009 р. звертався до не з приводу надання медичної допомоги в зв»язку з депресивним станом, скаржився на не бажання жити.
Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).
Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положеннями ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред»явити її опікун.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі надані і досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання від 16.12.209 р. недійсним є обгрунтованим, доведеним належними доказами у справі, а отже він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦК України.
Керуючись ст..ст. 16, 203, 215, 225 ЦК України, ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
ОСОБА_3
третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві
про визнання договору довічного утримання недійсним, - задовольнити.
Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 16 грудня 2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїсою Семенівною і зареєстрований в реєстрі за № 3-3445.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
ун. № 2608/3000/12
пр. № 2/759/244/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - І.В.П»ЯТНИЧУК,
при секретарі - К.Ю.Іванові,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
ОСОБА_3
третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві
про визнання договору довічного утримання недійсним, суд, -
в с т а н о в и в:
Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
ОСОБА_3
третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві
про визнання договору довічного утримання недійсним, - задовольнити.
Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 16 грудня 2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїсою Семенівною і зареєстрований в реєстрі за № 3-3445.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
