Номер провадження № 22-ц/785/423/13
Головуючий у першій інстанції Бобуйок
Доповідач Погорєлова С. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.
при секретарі - Криворучці Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Одеського МРЕВ- 2 УДАЇ УМВС України в Одеській області про визнання правочину дійсним, визнання права власності на автомобіль, виключення з акту опису майна та звільнення його з-під арешту,-
встановила:
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Одеського МРЕВ- 2 УДАЇ УМВС України в Одеській області та просив визнати договір купівлі- продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль, виключення з акту опису майна та звільнення його з-під арешту. (а.с.3-5)
Свої вимоги обґрунтував тим, що, що 21 березня 2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу автомобіля марки «NISSAN», модель РPІМЕPА, рік випуску - 1995, тип ТЗ - легковий седан, № кузова (рами) -НОМЕР_2, об'єм двигуна 2000 куб.см, колір - червоний, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_3, попередньо узгодивши ціну з ОСОБА_2, яка складала 30000 гривень. ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 отримав 30000 гривень готівкою, і в свою чергу передав, йому технічний паспорт та ключі на вказаний автомобіль, при цьому зобов'язувався до кінця 2010 року зняти автомобіль з обліку в Одеському МРЕВ та перереєструвати на його ім'я право власності. 21.03.2010 року позивач отримав у ОСОБА_2 автомобіль і на протязі 2010 - 2012 років використовував даний автомобіль у власних цілях. Періодично вимагав від ОСОБА_2 зняти його з обліку та провести перереєстрацію права власності, проте ОСОБА_2 просив його зачекати з різних причин. На час укладення угоди з відповідачем вказана автомашина під забороною (арештом) чи під заставою не перебувала. Проте, 24.01.2012 року інспектор роти ДПС УДАІ у Вінницькій області, автомобіль затримав та вилучив його у позивача, на підставі Постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.2011 року, яка перебувала на виконанні у Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Він вважає накладення арешту на зазначений автомобіль незаконним, оскільки даний автомобіль він купив у відповідача в 2010 році за 30000 гривень, про що свідчить довіреність від 21.03.2010 року, та тимчасовий реєстраційний талон серіі ДАП №941182. (а.с.3-5)
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. (а.с.44-47)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с.49-50)
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оформлення купівлі-продажу автомобіля шляхом видачі довіреності не відповідає вимогам законодавства.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що 07 травня 2009 року ОСОБА_2 на підставі довіреності уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 керувати належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого МРЕВ-2 УДАІ Одеської області 21червня 2001 року автомобілем марки «NISSAN», модель PRIMERA, рік випуску - 1995 , кузова (коляска) НОМЕР_2, об'єм двигуна 2000 куб.см, тип ТЗ - легковий седан - В, колір - червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1.
21 березня 2010 року ОСОБА_3, що діяв в порядку передовіри від імені ОСОБА_2, уповноважив ОСОБА_5, або ОСОБА_1 або ОСОБА_6 розпоряджатися (продати, здати в оренду, заставити, зняти з обліку в органах ДАІ, тощо) автомобілем марки «NISSAN», модель PRIMERA, рік випуску - 1995 , кузова (коляска) НОМЕР_2, об'єм двигуна 2000 куб.см, тип ТЗ - легковий седан - В, колір - червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що довіреність надає можливість здійснювати представницькі функції, проте її наявність не може бути підставою набуття права власності і свідчити про укладання договіру купівлі - продажу.
Торгівля транспортними засобами здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених Наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 року N 228.
Можливість визнати дійсним договір купівлі - продажу у порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачена лише щодо правочинів, які вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення. Договір купівлі-продажу транспортного засобу обов'язкового нотаріального посвідчення не вимагає.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі - продажу автомобіля дійсним та визнання права власності на автомобіль є вірним, оскільки, видача довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладання договору купівлі-продажу, не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб та передбачає можливість визнати його дійсним.
Проте, судова колегія вважає помилковими посилання в мотивувальній частині рішення про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з - під арешту автомобіль марки «NISSAN», модель PRIMERA, рік випуску - 1995 , кузова (коляска) НОМЕР_2, об'єм двигуна 2000 куб.см, тип ТЗ - легковий седан - В, колір - червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов'язати Одеське МРЕО-2 УДАІ УМВС України в Одеській області зняти його з обліку підлягають розгляду в порядку КАС України.
Так, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.
При цьому, невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства від справи, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, є характер спірних правовідносин.
Зміст заявлених вимог свідчить про те, що природа спірних правовідносин пов'язана з питаннями набуття права власності. Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади в сенсі функцій, передбачених КАС України.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2012 року підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної частини посилання на обставини, які викладені вище.
Керуючись п.3 ч.1 ст.307, п.3,4 ст309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2012 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що позовні вимоги щодо зобов'язання першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з - під арешту автомобіль та зобов'язання Одеське МРЕО-2 УДАІ УМВС України в Одеській області зняти з обліку спірний автомобіль підлягають розгляду в порядку КАС України.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Сєвєрова Є.С.
Цюра Т.В.
