Справа № 359/4555/13-к Головуючий у І інстанції СаганПровадження № 11-кп/780/346/13 Доповідач у 2 інстанції МатюшкоКатегорія 34 14.08.2013
ВИРОК
Іменем України
13 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Орла А.І.,
суддів: Матюшка М.П., Зіміної В.Б.,
за участю прокурора : Скрипки І.М.,
при секретарі: Гусаку О.О.,
обвинуваченого : ОСОБА_1,
його захисника-адвоката : ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2013 року , яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого слюсарем в ПЛТ «ЗВІ №1», одруженого, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 ( три ) роки.
Відповідно до ст.. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 ( три ) роки.
Відповідно до ст.. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_1 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися до них для реєстрації.
Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А :
Як зазначено у вироку, 09.10.2012 року близько 23.00 год. ОСОБА_1, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк 1 рік, згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2012 року та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо технічно справним автомобілем «ВАЗ 210934-10» д.н.з, НОМЕР_1 та рухався па ньому в напрямку с. Лебедин Бориспільського району зі швидкістю 87-91 км/год.. На відрізку дороги с. Кірова поблизу будинку 26, він допустивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який керував велосипедом марки «Лист» та рухався в попутному напрямку в його смузі руху. Від отриманих тілесних ушкоджень останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Бориспільській ЦРЛ Київської області.
Внаслідок ДТП, ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №40/255 від 04.12.2012 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозгової травми, а саме садно потиличної частини голови справа, уламкові переломи кісток склепіння черепу, поширені крововиливи під м'якою мозкового оболонкою, набряк головного мозку, закрита травма грудної клітки та черевної порожнини, множинні переломи ребер справа, перелом грудного відділу хребта, крововиливи в прикореневі та міждолеві відділення легень з розривом плеври, крововиливи зв'язках печінки, розтрощення правої долі печінки, гемоперітопсум (250 мл), відкритий перелом обох кісток лівої гомілки, синці, садна, рани кінцівок та тулуба.
Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно мозкової травми з переломами кісток склепіння черепу, крововиливами під оболочками головного мозку, шо супроводжувалось набряком головного мозку.
Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_4 виникли від дії тупих предметів, характер та розташування тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу тіла вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП ( травма при наїзді автомобіля на велосипедиста), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення.
Дана дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правила дорожнього руху ОСОБА_1. а саме :
- п. 12.3 ПДР де вказано, ідо у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу для безпечного для інших часників руху об'їзду перешкоди;
- п. 12.2 ПДР де вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
- п. 12.4 ПДР де вказано, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється .і швидкістю не більше 60 км/год.;
- п. 2.9 про те, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стан алкогольного сп'яніння.
Вказані порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо транспортної пригоди і спричиненими наслідками смертю потерпілого ОСОБА_4
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом кримінального покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушенням та собі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що відповідно до вимог п. п. 3,4 ч. 2 ст. 374 КПК України, у вступній частині вироку зазначаються найменування (номер) кримінального провадження, прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого.
В порушення вказаних вимог закону, у вступній частині вироку не зазначено номер кримінального провадження та невірно вказано прізвище обвинуваченого - ОСОБА_1 замість ОСОБА_1. В порушення вимог ст. 75 КК України, у вироку не зазначено про звільнення ОСОБА_1 лише від основного покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Крім того, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушенням та собі обвинуваченого. Так, ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що значно обтяжує кримінальне покарання. Поряд з цим, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2012 ОСОБА_1 було позбавлено права керуванню транспортними засобами на строк 1 рік за порушення правил дорожнього руху. - саме, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, однак останній, незважаючи на це, знову керував транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, спричинивши смерть.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три ) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 ( три ) роки. без звільнення від відбування покарання. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що обставини справи, які викладені у винесеному вироку, не відповідають призначеному покаранню, тяжкості злочину, внаслідок м'якості та неправильного застосування норм кримінального закону. При винесенні вироку суд першої інстанції не врахував тяжкості скоєного кримінального правопорушення та інших обставин справи, як це передбачено положеннями частини 2 статті 286 КК України. Зокрема, судом упущено ту обставину, що за ступенем тяжкості вчинений злочин віднесений до категорії тяжкого злочину, за який нормою кримінального закону встановлено високу міру покарання. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що безпосередньою причиною, яка призвела до скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України стала ціла низка грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, у тому числі: перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населених пунктах, перебування у стані алкогольного сп'яніння, експлуатація транспортного засобу особою, позбавленою права на керування механічними транспортними засобами. Відшкодування шкоди потерпілим, що визнано судом першої інстанції обставиною, яка пом'якшує покарання засудженого, проведено не в повному обсязі, зокрема : не відшкодована моральна шкода, спричинена загибеллю близького родича тощо. У зв'язку із цим, така обставина не може бути рівноцінною тим очевидним та достовірно встановленим фактам, які обтяжуються караність вчиненого діяння. Незважаючи на наведені у вироку обставини та дані про особу засудженого, вони не давали суду першої інстанції достатніх підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, оскільки крім ступеню тяжкості злочину та наслідків, що настали, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, а також особи винного, суд повинен був також врахувати характер допущених підсудним правил безпеки дорожнього руху та його ставлення до цих порушень.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурора та потерпілого, думку потерпілого ОСОБА_3, який підтримав подані ним та прокурором апеляційні скарги, думку обвинуваченого, та його захисника, котрі заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи їх необґрунтованими та просили залишити вирок суду першої інстанції без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, провівши судове слідство, судові дебати та надавши право для виступу з останнім словом обвинуваченому, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені і є обґрунтованими. Його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, що також не оспорюється в апеляційних скаргах, тому судова колегія визнає ці висновки правильними.
Суд порушив вимоги п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 374 КАК України, не зазначивши у вироку номер кримінального провадження та неправильно вказавши прізвище підозрюваного «ОСОБА_1», коли його справжнє прізвище ОСОБА_1.
Разом із тим, при призначенні обвинуваченим покарання, суд першої інстанції також припустився помилки.
Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України покарання засудженому призначається у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Зазначених вимог закону, при призначенні ОСОБА_1 покарання, судом першої інстанції у повній мірі дотримано не було.
Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повному обсязі не дотримався і в порушенні даних вимог закону призначив останньому покарання із застосуванням ст. ст.. 75, 76 КК України, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, внаслідок м'якості.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення послався на обставину, яка пом'якшує покарання - це відшкодування шкоди потерпілим, також врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та особу винного, який вину визнав в повному обсязі, має на утриманні дружину інваліда дитинства 3 групи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та до кримінальної відповідальності притягується вперше. Обставиною, що обтяжує покарання суд першої інстанції, згідно ст.. 65 КК України визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 65 КК України, судом недостатньо враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин, які відносяться до категорії тяжких злочинів, які вчинено з необережності в стані алкогольного сп'яніння, що суттєво обтяжує обставини вчинення злочинів.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами від 06.11.2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).
На думку колегії суддів, суд у вироку недостатньо обґрунтував призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, воно не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок їх м'якості і є явно несправедливим. Призначене йому нове основне покарання має бути реальним. Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати та постановити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 реальне покарання, як це зазначено у апеляціях прокурора та потерпілого.
Окрім цього, в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 вказує, на те що моральна шкода, спричинена загибеллю близького родича, обвинуваченим ОСОБА_1 не була відшкодована взагалі.
Відповідно до ст. 421 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання, скасування неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшення суми, які підлягають стягненню, або у інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 421 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_3. - задовольнити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання - скасувати.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три ) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 ( два ) роки.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання - залишити без зміни.
Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання для відбування призначеного судом покарання.
В решті вирок залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
