У відомому музеї-заповіднику на Полтавщині відбувся Національний фестиваль гончарства
Олександр ДАНИЛЕЦЬ, «Урядовий кур’єр» (фото автора)
Цьогорічне свято представників однієї з найдавніших професій, які творять свої глиняні дива на гончарних кругах, було, як завжди, грандіозне і щедре на приємні несподіванки. Однією з них стало присвоєння онукові Василя Кричевського громадянинові Венесуели і США Василеві Івановичу Лінде-Кричевському звання «Почесний громадянин селища Опішне». За вагомий внесок у розбудову музею імені свого діда.
Цю почесну місію із врученням відповідного диплома виконала в. о. Опішненського селищного голови Світлана Педченко. Новоспеченого опішненця це так розчулило, що він забув усі українські слова, які знав, і тому попросив подякувати землякам свого сина студента Полтавського національного техуніверситету Василя Лінде-Дункана. Але й він розгубився, тож довелося вдатися до послуг перекладача.
У підлітковому віці вже хочеться зліпити з глини щось серйозне, наприклад якусь міфічну істоту
Того дня директор державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» Людмила Овчаренко повідомила, що нині в Міністерстві культури вирішується питання щодо присвоєння і цьому закладу імені Василя Кричевського.
Найкращі свистунці — у Миколи Гавриловича Пошивайла
Також несподіванкою стала презентація на території музею-заповідника українського гончарства найвищої у країні керамічної вежі. Її висота — понад 5 метрів, а на її спорудження пішло два місяці. Про це «УК» розповів її автор і будівничий 31-річний художній кераміст Юрій Мусатов з Конотопа Сумської області. Каже, що він неодноразовий учасник Інтер-симпозіумів і КерамПіків, які проходять в Опішному, тож йому й запропонували торік цю роботу.
Ліпити із глини цікаво і дорослим, і дітям
Споруда складається із шматків-модулів, кожен з яких має власну форму і забарвлення. Вона присвячена КерамПікам, тож і має вигляд піка. А те, що модулі складено докупи, свідчить про єдність керамістів усього світу. Організатори фестивалю казали, що, можливо, цю керамічну вежу увічнять у Книзі рекордів України.
А виробів тут вистачить усім
Зацікавлення і подивування гостей свята викликало і величезне панно на гончарську тему. Його намалювали фарбами з балончиків графітисти з Макіївки та Каховки. Розказували, що цю роботу вони виконали вперше, і їм це так сподобалося, що наступного року планують знову приїхати і намалювати в такий спосіб портрети гончарів.
Найвища в Україні керамічна вежа, зроблена руками Юрія Мусатова з Конотопа
Були на заході й дефіле юних моделей, представників боді-пейтингу з різних областей, і презентація виробів майстрів традиційних художніх промислів. Відпочити допомагали і численні творчі колективи: танцюристи, співаки, музиканти.
— Рік у рік дедалі більше людей приїжджає на фестиваль, тому є труднощі з пошуком нових форм його проведення, — розповідає натхненник заходу Олесь Пошивайло. — Засмучує те, що не можемо забезпечити людям належного комфорту. Немає в нас готелю, потрібної кількості наметів, закладів харчування, цивілізованих туалетів. Є й інші проблеми. Але головне, що люди звідси їдуть задоволені спілкуванням із майстрами.
Учасниць боді-пейтингу розмальовували на гончарську тематику
Я бачив, як дорослі стають до гончарного круга і мнуть глину, з яким захопленням ліплять свистунці. Раніше нас критикували за те, що беремо плату за вхід на територію музею-заповідника. Опішненці дорікають і цього року. Вимагають для себе привілеїв, мовляв, вони повинні ходити безплатно. Але вхід на територію будь-якого музею в Україні платний, і там нарікань не виникає. Тим більше, що запрошення художніх колективів, організація атракціонів, виставок, майстер-класів, забезпечення їх майстрами і сировиною лягає на плечі музею-заповідника.
Із держбюджету коштів на це не виділяють. Ми самі заробляємо кошти на проведення цих заходів, а також на створення в майбутньому пам’ятника українському гончарству, який, я впевнений, постане в центрі селища.
