Відкрився IV Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка, який відбуватиметься в Києві до 24 листопада
Четвертий він — у ранзі міжнародного. А загалом заснований ще 1962 року, тож нині святкує півстолітній ювілей, який збігся цього року ще з двома рідними для нього датами: 170-річчям з дня народження корифея української класичної музики Миколи Віталійовича Лисенка та 100-річчям від дня смерті цього визначного композитора.
Дмитро Ткаченко: чарівна мить зі скрипкою століть. Фото УНIAН
Може й загарчати, але більше розкриває особистість
Микола Лисенко — знакова постать у долях ще таких молодих, але вже всесвітньо відомих музикантів — піаніста Дмитра Суховієнка та скрипаля Дмитра Ткаченка: обидва закінчили Київську музичну школу його імені, Ткаченко був ще й лауреатом І Міжнародного музичного конкурсу з цим же ім’ям. А в четвер увечері у супроводі Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України під орудою Миколи Дядюри вони удвох грали в урочистому концерті-відкритті IV Міжнародного музичного конкурсу імені Миколи Лисенка в Колонному залі імені М. В. Лисенка. Дмитро Суховієнко надихав глядачів на високі відчуття у першому відділенні Симфонічними етюдами тв. 13 Р. Шумана, а Дмитро Ткаченко у другому — Концертом для скрипки з оркестром ре-мажор ор.35 (1945) Е. В. Корнголда — на скрипці найвидатнішого з італійської родини славетних майстрів смичкових інструментів Джузеппе Гварнері дель Джезу (1698-1744 рр.), котрий прославився вже після смерті завдяки віртуозові Нікколо Паганіні, що дуже уподобав саме його скрипки.
Порівнюючи скрипки Страдиварі та Гварнері, яка вдвічі дорожча, відомий російський музикант Вадим Рєпін сказав таке: «З одного боку, Страдиварі — це скрипки, які звучать самі по собі, у них неймовірно магічний звук, неначе на небесах. Скрипки Гварнері, на мій погляд, мають значно ширший діапазон звукової палітри. На них можна навіть прогарчати або гавкнути, і в той же час вони володіють неймовірно магічними звуковими якостями і при цьому дають більше можливості розкритися особистості скрипаля.
Скрипки Страдиварі завжди звучать красиво, але неначе намагаються нав’язати свої якості тому, хто на них грає».
Скрипку Страдиварі слухати зі сцени у глядацькій залі ще не доводилося, а от насолодитися божественними звуками Гварнері дель Джезу, які видобував з неї Дмитро Ткаченко, пощастило. Іноді здавалося, що смичок, злітаючи по струнах угору, здіймає над сценою і музиканта. А ще інтригувала загадка: чи посилає ця скрипка Гварнері, що побувала протягом майже трьох століть у руках найблискучіших музикантів, хоч якісь знаки одному зі скрипалів-конкурсантів, тому, хто переможе у своїй номінації і здобуде цим право зіграти на прадавньому інструменті в заключному концерті? Не знаю, чи можна визначити грошову суму, яка б дорівнялася до такої нагоди для молодого музиканта, яку надав усесвітньо відомий скрипковий експерт, власник дилерської мережі з реставрації та аутентифікації старовинних інструментів Флоріан Леонард. «Саме через цю фірму Польща повертає, тобто викуповує, два надзвичайно видатних інструменти Страдиварі, на яких грали Венявський і Коханський. Це колосальні гроші, а також престиж держави і прекрасний приклад», — поінформував голова журі в номінації «Скрипка» Анатолій Баженов.
Українці — найспівучіші
Щодо премій, з-поміж трьох найголовніших, зі званнями лауреатів, перша — 20 тис. доларів, друга — 14, третя — 8 тисяч. Є заохочувальні премії разом з дипломами — 5 і 3 тисячі доларів, а також (з дипломами) спеціальна премія «За найкраще виконання твору Миколи Лисенка» — 3 тис. дол., та «Найкращому концертмейстеру конкурсу» — 1 тис. доларів. Головний організатор конкурсу — Міністерство культури України. Загалом, як наголосив міністр Михайло Кулиняк, задля належного проведення IV Міжнародного музичного конкурсу імені Миколи Лисенка на високому рівні й популяризації та примноження музичного мистецтва в Україні держава спрямувала понад 6 мільйонів гривень, а до складу журі запрошено всесвітньо відомих музикантів, музичних діячів. І додав: «Хочу підкреслити чотири головні новації цьогорічного конкурсу, які підтверджують його правдиве міжнародне реноме. Це призовий фонд, нова система голосування, міжнародні спостерігачі і також концертні ангажементи для лауреатів».
За престижні звання й нагороди змагатимуться 200 учасників із 16 країн світу в номінаціях «Фортепіано», «Скрипка», «Віолончель», «Сольний спів». Майстерність піаністів журі оцінюватиме з 16 по 23 листопада в Колонному залі ім. М. В.Лисенка філармонії, скрипалів — у Великому залі Музичної академії ім. П. Чайковського, віолончелістів — у Будинку вчених, вокалістів — у Малому залі Музичної академії та в Національній опері України.
Анатолій Баженов зауважив: «Кількість конкурсантів-скрипалів безпрецедентна. На минулому та позаминулому конкурсах я також працював у журі, їх було 15—20, цього року — 57 заявок. Це унікальна ситуація. Не всі приїхали, але майже півсотні послухаємо за три дні першого туру. А на другий тур в усіх номінаціях за умовами конкурсу проходять тільки по 12. Так що боротьба буде непростою».
Найбільше конкурсантів, понад 100, у номінації «Сольний спів», де журі очолює визначна співачка Марія Стеф’юк, з-поміж них потужно переважають українці.
«Завтра Гварнері дель Джезу гратиме краще, а післязавтра — ще ліпше»
З киянином і водночас лондонцем Дмитром Ткаченком, всесвітньо відомим скрипалем лауреатом І Міжнародного конкурсу імені Миколи Лисенка, котрий оцінюватиме конкурсні виступи молодих скрипалів у журі, вдалося перемовитися кількома словами після його вражаюче незабутнього Концерту для скрипки з оркестром ре-мажор ор. 35 (1945) Е. В. Корнголда, який він блискуче зіграв у Колонному залі імені М. В. Лисенка на інструменті 1727 року виготовлення.
— Дімо, ви знаєте, хто грав на Гварнері дель Джезу до вас?
— З-поміж імен визначних скрипалів — навіть Паганіні, а також В’єтан і Венявський, але в цій сфері дуже багато легенд, тому я ставлюся до цього трохи зі скептицизмом.
— Коли ви взяли цю скрипку в руки?
— Я пробував її ще в Лондоні, але концертно сьогодні виступав з нею вперше.
— Яке ваше відчуття від неї?
— Чудове. Мені доводилося грати на кількох дуже добрих скрипках такого рівня. Ця — одна з найкращих.
— А чим відрізняється Гварнері дель Джезу від попередніх дуже відомих інструментів, з якими виступали ви? Що в ній таке особливе?
— Вона має безмежні можливості. Справді безмежні. Здається, що завтра гратиме краще, а післязавтра — ще ліпше.
«Перше зображення струнного інструмента, який тримають на плечі, — на фресці у нашій Софії. Йому тисяча років»
Голова журі в номінації «Скрипка», професор Національної музичної академії України ім. П. Чайковського Анатолій БАЖЕНОВ
Розпитувала Анатолія Івановича про унікальну скрипку легендарного італійського майстра Джузеппе Гварнері дель Джезу, якій вже 285 років, а дізналася, що в Україні перша скрипка з’явилася ще понад сімсот років раніше.
— Пане Анатолію, чи зафіксовано виконавську генеалогію скрипки Гварнері дель Джезу?
— На ній грали Сарасате і В’єтан. Це те, що мені відомо.
— А з-поміж найцінніших скрипок в Україні є раритетні?
— На жаль, такого рівня, як скрипка Гварнері, у нас немає. Хоч раніше були. Свого часу багато їх вивезено до Москви, у державну колекцію унікальних музичних інструментів Радянського Союзу. Я був знайомий з її директором Бистрожинським, уродженцем Полтавщини, він колись казав нам: «Хлопці, половину тієї московської колекції я сам придбав на Україні. Чому ж не зробите свою?». Довго «чухалися», доки створили таку колекцію, найбільше там інструментів сучасних українських майстрів.
З-поміж них є славні фахівці, дуже поважні люди, одні вчилися в Україні, дехто — за кордоном, у Франції, Італії. До речі, нині започатковується цікава акція: «Тисячоліття української скрипки». Її ініціатор — наш славний і, напевне, найстаріший майстер Флоріан Ілліч Юр’єв, якому вже за 80 років, але ентузіазм у нього — як у молодого. Його підтримує академік Проданчук, і я вже брав участь у цій акції, назва якої виникла дуже просто. Адже першому у світі зображенню струнного інструмента, який тримають на плечі, вже тисяча років. Воно — на фресці в нашій Софії: музикант, що тримає на плечі інструмент, який можна назвати скрипкою, і смичок. А в Європі такі з’явилися 400, може, 500 років тому.
— Вам щастило грати на дуже знаменитих скрипках?
