На Волині вп’яте змагалися медовари
Валерій МЕЛЬНИК (фото автора), «Урядовий кур’єр»
У цьому непересічному дійстві, що стартувало запаленням від Віфлеємського вогню найбільшої у країні свічки Братства бджолярів землі Волинської «Ройовий стан», взяли участь понад три десятки українських пасічників. Свою продукцію експертній комісії і жителям та гостям Луцька презентували медовари з Київщини, Львівщини, Хмельниччини, Чернігівщини, Кіровоградщини, Миколаївщини, Полтавщини, Одещини, Закарпаття, Волині.
Проведення такого заходу саме тут не випадкове. Адже з прадавніх часів Волинська земля навесні і влітку буквально дихала медом — настільки багатими на медодайні рослини були місцеві луки, поля та ліси. На щастя, медовий промисел останніми роками отримав друге дихання. І нині дедалі активніше працює на здоров’я людей. Хоч нині стало непросто «бджіл водити» через хімізацію сільського господарства та будівництво щільної мережі станцій стільникового зв’язку.
— Хто бджоловодить — тому штани не спадуть!.. — жартує пасічник із Богородчан Івано-Франківської області Костянтин Лецин. — Тепер не ті часи, що були по війні, коли люди, аби не платити податок, бджіл навіть у комини ховали!..
— А ви самі нині багато сімей тримаєте?
— Колись із напарником мав 700! Нині тільки 140, — відгукується одягнений у національний одяг Прикарпаття пасічник, який, до речі, має успішний досвід створення вулика своєї конструкції. — Знаєте, відчуваю, що ми потрібні людям, адже робимо їхнє життя веселішим.
А сама ж комаха? Що навіть гулом своїм лікує — ситнішим! Бо згідно із дослідженнями Інституту бджільництва імені Петра Прокоповича, запилення нею сільгоспкультур сприяє збільшенню врожаю ріпаку на 25—30%, соняшнику — на 40, гірчиці — на 35—60, червоної конюшини — на 75, люцерни — на 50, гречки — на 40—50. Чи варто тут нагадувати ще й про сади, де бджола — головний запилювач? Зникнення її, переконані фахівці, стане справжньою катастрофою для людства, адже затим неодмінно настане голод.
Родина Марії Шотік утримує понад шістдесят бджолосімей і вже переконалася, що головний прибуток дає не мед, а десятки видів бджолярських препаратів для оздоровлення
Втім, повернемося на Театральний майдан Луцька. Серед великого різноманіття медів, косметичних препаратів, засобів традиційної медицини типу прополісу чи настоянки з личинок воскової молі іменинниками себе тут почували, звісно, питні меди. Будь-хто міг безплатно продегустувати ці ароматні трунки. І переконатися, що духмяні напої «душу веселять, а не кувалдою подібно горілці по голові б’ють». Тонкий аромат диких черешень і винограду, лугового різнотрав’я та липи, якихось невідомих, але надзвичайно приємних композицій…
А хто хотів, аби уподобані меди поповнили домашній бар, міг придбати пляшчину-другу. Ціни не кусалися — за півлітра питного меду, в який медовари традиційно не додають спирту, правили від 45 до 50 гривень, сам мед оцінювали від 30 до 50 гривень за півлітра.
Тим часом десять членів дегустаційної комісії на чолі з головою громадської організації «Гільдія медоварів України» Василем Барабашем визначили й нагородили дипломами найкращих виробників відроджених за старовинними рецептами медів.
— Серед них і волинянин Антон Шотік. Він здобув перше місце в категорії «Мед ставлений без додавання соків та ароматичних трав» із медовухою власного виробництва «Волинська ставлена», — розповів голова Братства бджолярів землі Волинської «Ройовий стан» Володимир Дмитрук.
Одне слово, медове свято вдалося на славу. А волинян і гостей Луцька, яким не вдалося цього разу потрапити на нього, можна втішити доброю звісткою: на головній площі міста відкрилася нова торгова точка — «Медова хата». Тут можна не тільки скуштувати волинських медів, а й отримати консультацію щодо використання всіх продуктів Божої комахи.
