Чому роботодавці упереджені проти молодих мам
Поява в родині дитини — велике щастя. Та не слід забувати, що звичне життя такої сім’ї кардинально змінюється. За вітчизняним законодавством майбутні мами спочатку мають право на відпустку у 126 днів (якщо народилося двоє чи більше дітей — у 140 днів) у зв’язку з вагітністю та пологами, яку оплачують роботодавці. Їм же ці кошти компенсує Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Далі мама (майже 94%) або тато (6%) можуть піти у відпустку по догляду за дитиною до 3 років, протягом яких роботодавець повинен зберігати за одним із батьків його робоче місце. Упродовж цього часу держава виплачує допомогу 130 гривень на місяць (на початок січня 2013 року — 799 тисячам осіб) або збільшену — до 630 гривень (відповідно — 480 тисячам тат чи мам), з огляду на сукупний дохід родини. Якщо й цього часу виявляється замало, з дитиною можна сидіти і до шести років, але допомогу вже виплачувати не будуть.
Президент Всеукраїнської громадської організації «Ліга соціальних працівників України» Світлана Толстоухова зазначила, що українське законодавство доволі лояльне до таких батьків. Інша річ, що чимало роботодавців його не дотримуються.
За статистикою середня тривалість відпустки по догляду за дитиною в українських батьків нині становить 1 рік 9 місяців. Беруть її переважно тому, що крім мами чи тата, більше нікому доглядати за малюком. 40% батьків виходять на роботу до того, як дитині виповнився 1 рік, 45% — до 3 років.
Зазвичай колеги радіють за майбутню маму. Та чи буде щасливим роботодавець, коли вона повернеться на роботу? Фото visualphotos.com
«Пишіть заяву на нижчу посаду»
Назагал щороку з відпустки по догляду за дитиною повертаються на роботу від 120 до 300 тисяч матерів чи батьків. 60,4% з них зазначили, що змушені були повернутися раніше через фінансові труднощі в родині. І 25—30% доводиться врешті звертатися по допомогу до Державного центру зайнятості, адже роботодавці відмовляються повертати їх на колишні посади.
А ось за свідченнями самих мам, 39% з них дуже важко адаптуватися до роботи після повернення. На їхню думку, для цього потрібно щонайменше 6 місяців. 31% жінок зауважили, що за 3 роки дуже змінився робочий колектив, у якому вони працювали, а з новими людьми знайти спільну мову не так уже й легко. Псуються стосунки і з роботодавцем, який стає упередженим до такої працівниці через часті лікарняні та відмову працювати понаднормово, адже треба бігти по дитину в дитсадок.
До речі, про дитсадки. За останні 20 років в Україні закрили понад 8 тисяч дошкільних дитячих установ. Працюють — 16 тисяч 414, їх відвідує 1 мільйон 400 тисяч хлопчиків і дівчаток від 1 до 6 років. Так, у 2011 році влаштувати дитину в дитсадок змогли 77% бажаючих батьків. А за оперативними даними МОНмолодьспорту, у 2012-му таку можливість отримали вже 85,5% тат і мам. Проте, на жаль, це й досі залишається проблемою. Адже, за даними Комітету ВР з питань науки і освіти, тільки в Києві нині не вистачає 15 тисяч місць для синів і дочок тих мам, які вже мають бажання і можливість вийти на роботу.
Директор департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей Мінсоцполітики Галина Жуковська поінформувала, що чимало вітчизняних роботодавців нині взагалі не налаштовані брати на роботу молодих жінок, які згодом можуть вийти заміж та піти у відпустку по догляду за дитиною. Саме тому рівень економічної активності жінок працездатного віку (15—55 років) становить лише 58,4%, у той час як чоловіків (15-60 років) — майже 70%. Роботодавці практично переконані, що за 3 роки жінка втрачає рівень професійної компетентності, навички, досвід. Тож нині, на жаль, не рідкість, коли під час декретної відпустки до неї звертається керівник із дуже наполегливим проханням написати заяву на переведення на нижчу посаду з меншою оплатою.
Вихід є
Отже, як бачимо, проблем чимало. І їх потрібно розв’язувати. Тому нині Мінсоцполітики розробило дві цільові державні програми: програму підтримки сім’ї (до 2016 року) — із соціальної підтримки родин та виховання відповідального батьківства і програму забезпечення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок (до 2016 року) — на допомогу батькам, які повертаються з декретної відпустки, аби вони змогли знайти спільну мову з роботодавцями та підняти свій професійний рівень (навчання, підвищення кваліфікації).
А ще наприкінці минулого року Ліга соціальних працівників України започаткувала проект «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною». Фінансується він за рахунок гранту в 559 тисяч євро, наданого Представництвом Євросоюзу в Україні. Партнери проекту — Мінсоцполітики, Конфедерація роботодавців, обласні державні адміністрації, Федерація профспілок, роботодавці підприємств усіх форм власності, а також громадські організації, що працюють у сфері гендерної рівності.
Керівник проекту Михайло Корюкалов наголосив, що будуть проаналізовані потреби тат і мам, які мають куди повернутися на роботу, а також тих, хто до відпустки взагалі не працював чи втратив роботу. Врахують побажання тих, хто вже перебуває у відпустці, і тих, хто лише збирається.
На основі потреб батьків, можливостей роботодавців та вітчизняного й міжнародного досвіду і буде розроблено загальну модель. До неї обов’язково увійдуть пропозиції щодо посилення правового захисту тат і мам, гнучкого графіка роботи, організації догляду за дітьми на підприємствах, додаткового навчання для тих, хто цього потребує, а також чесного розподілу обов’язків у родині.
