Як господарює колись наймолодший фермер України
У 21 рік Юрій Березовський із села Товстолуг на Тернопіллі вирішив стати фермером. Пройшов через недовіру чиновників, аграрників, але довів, що вміє по-справжньому господарювати, дбати про розв’язання соціальних проблем не лише рідного села, а й навколишніх населених пунктів, де орендує землі.
«Починав з нуля, не відаючи про завтра»
Ще з дитинства Юрій Романович знав: сільське господарство — його покликання. Прикладом слугував тато, трудові успіхи якого завжди захоплювали хлопця, викликали гордість. Адже батько домагався завжди найкращих результатів і під час весняно-польових робіт, і на збиранні врожаю удостоївся почесного звання заслуженого механізатора України. Юрко після школи часто пропадав із татусем на полях. З 12 років літні канікули проводив на жнивних ланах. Працював помічником комбайнера і на обмолоті зернових, і на копанні цукристих. Коли ж отримав атестат про закінчення загальноосвітньої школи, документи відразу відвіз у тодішній Бучацький радгосп-технікум, щоб здобути фах агронома. Дипломованим спеціалістом повернувся у рідний колгосп. Сюди він прийде й після двох років дійсної військової служби. А ще стане на рушник щастя з коханою Наталею.
Доля відразу запропонує молодій сім’ї поборотися за життєві гаразди. Справи в місцевому колгоспі дихали на ладан: господарство дедалі більше падало у фінансове провалля, не оновлювало машинно-тракторний парк, зростала заборгованість із виплати зарплатні. Важко захворів батько. У колгоспі, що занепадав, Юрій Романович не бачив свого майбутнього. А тут саме країна взялася розвивати нову й водночас давню систему господарювання — фермерство. Захотів і себе випробувати. За плечима — лише 21 рік, жодної сільськогосподарської техніки не мав у користуванні. Та написав таки заяву на виділення йому для ведення фермерського господарства передбачених 50 гектарів землі. Зрозуміло, місцева влада поставилася до такого бажання Юрія Березовського з недовірою, чинила різні перепони заради відмови. Довелося звернутися до сесії Тернопільської районної ради. Землю надали, щоправда, 40 гектарів, і найгіршу, яку мали намір залужити. Мовляв, потішиться хлопчина певний час, а там за рік-два охолоне до фермерства. Так і став тоді наймолодшим фермером в Україні.
«Справді, почав справу з нуля, не відаючи про день завтрашній», — зізнається Юрій Романович. Але має добру рису — впертість, яка допомагає йому не боятися труднощів. Продав батьків подарунок — легковик, відеомагнітофон, позичив у родичів грошей і купив перший новий трактор МТЗ-80, культиватор. А також оприскувач, бо знав: без захисту рослин від хвороб і бур’янів на добрий урожай не варто сподіватися. На 25 гектарах посіяв ярий ячмінь і гречку, решту ж площі відвів для вирощування цукрових буряків.
Початок своєї фермерської діяльності Юрій Березовський згадує з гіркотою, особливим хвилюванням. Пригадує, як квапився зі своїм чотирирічним Ромчиком на автобус з обласного центру до рідного Товстолуга, в кишені мав лише 40 копійок — саме стільки, щоб оплатити квиток. А тут син побачив у рундуках розмаїття барвистих цукерок і почав просити: «Купи мені, тату, цукерку, хоча б одну». Юрію Романовичу сльози на очі навернулися, не купив, але пообіцяв маленькому Ромчикові, що зробить усе, щоб у подальшому мав змогу купити синові не лише солодощі.
Коли в країні розпочалося розпаювання землі, Юрій Березовський разом зі своїми колегами-фермерами з Тернопільського району Іваном Мричком, Петром Семехою, Євгеном Дуфанцем чи не першими в Україні взялися орендувати земельні наділи. Науковці виявили зацікавленість, і перші господарські кроки цих фермерів лягли в основу написання різних дисертацій, статей. Проте тодішня влада не квапилася підтримати ні конкретних фермерів, ні взагалі фермерський рух. Голови колгоспів бачили в них лише конкурентів. «До нас ставилися, як до позашлюбних дітей», — зауважує Юрій Романович. Зате повірили в нових господарників люди. Березовському одразу 69 односельців здали в оренду земельні паї (по два гектари). За законом їм належали й майнові частки. Та ніхто й гадки не мав їх віддавати.
Юрій Березовський (ліворуч) обговорює денні завдання з головним інженером Володимиром Чмілем та агрономом Володимиром Новосадом. Фото автора
Ставка — на новітні технології
«Фермерське господарство Березовського» — так назвав Юрій Романович свою сільськогосподарську структуру. Нині тут обробляють понад 530 гектарів землі. Справи йдуть якнайліпше. 2000 року разом зі своєю дружиною заснували приватне мале підприємство «Агрон». Остання літера «н» означає ім’я дружини — Наталя. Підприємство поставило собі за мету надавати послуги сільськогосподарської техніки, щось на кшталт відомої з радянських часів МТС. Тим часом колишній місцевий колгосп догосподарювався до краю, 95% тутешніх пайовиків звернулися до фермера Березовського з проханням орендувати їхні земельні паї. Отак «Агрон» обзавівся ще й земельними наділами жителів кількох сіл Тернопільського району. Зараз «Фермерське господарство Березовського» та «Агрон» орендують понад три тисячі гектарів землі. Є ще резерви наростити кількість земельних площ. Відразу скажу: Юрія Романовича не захоплює, так би мовити, гігантоманія в збиранні докупи орендованих земель. Він — противник агрохолдингів. Вважає, що господарство може мати в обробітку щонайбільше шість тисяч гектарів. При такій кількості існує «тісний зв’язок орендарів з орендодавцями, можна сіяти і збирати врожаї за оптимальний термін часу». Березовському пропонують свої паї власники із сусідніх районів. Відмовляється.
Юрій Березовський у своїй господарській діяльності покладається на новітні технології. Бо переконаний: лише за умови застосування в сільському господарстві таких технологій та сучасної техніки землероби здатні домогтися гідних успіхів. Тут придбали нові бурякозбиральні, зернозбиральні, силосні комбайни, трактори, сівалки, навантажувач, необхідні інші сільськогосподарські машини й механізми. Відкрили навіть клас-академію, де навчають механізаторів із різних куточків країни працювати на техніці однієї з відомих німецьких фірм.
Подбали не лише про техніку, а й про належні сучасні склади, тік, сушарку, зерноочисний комплекс, різні виробничі та побутові приміщення, встановили 60-тонні електронні ваги. В господарстві працює потужний млин, отже, є закономірне бажання зайнятися хлібопекарською справою. Хліб пекти будуть на дровах, як колись бабусі. Власне, завойовувати ринок фермер хоче якісною продукцією.
За новітніми технологіями тут планують займатися й свинарством. Кілька тисяч голів свиней мали б вирощувати. Перших сімсот із них завезуть уже цієї весни.
Завгосп Андрій Давидович порається у живому куточку. Фото автора
І сад, і освітлення сільських вулиць
Є в Юрія Березовського різні виробничі плани, але (що найважливіше) є й дієві кроки з їх втілення в життя. Як справжній господар, він дбає не лише про те, як і чим засіяти ниву, зібрати вчасно врожай, реалізувати його. Він хоче, аби аграрна праця поєднувалася із душевним задоволенням. Ось оновлювали-перебудовували колишню стару майстерню, зводили накриття для сільськогосподарської техніки, вирішили не лише впорядкувати навколишню територію, а й висадити невеликий сад з 250 плодових дерев. Подалі від «технічного» парку розкинулася пасіка. Великий живий куток населили страуси, козулі, плямисті й благородні олені, в’єтнамські свині, вівці, кролі. Знайшли місце й для розведення диких кабанів. В адмінбудинку співають канарки. Незабаром з’являться вольєри і для фазанів, пав, голубів, 12 порід курей. В одному із сіл упорядкували ставок, запустили мальків різних риб. Водне плесо використають і для гусей.
Дбає фермер Березовський і про розв’язання соціальних проблем своїх односельчан, жителів населених пунктів, землі яких орендує. Одним із перших в області освітив вулиці в Товстолузі, горять ліхтарі нічної пори і на стовпах у Застінці, не буде темно і в Кип’ячці. За кошти господарства освітлюють школу, дитячий садок, будинок культури, церкву й навіть пам’ятник Тарасові Шевченку. Останніми роками на Тернопіллі зима дедалі щедрою стає на хурделиці-заметілі. Щоб села не залишалися відірваними від світу, Юрій Романович придбав п’ять одиниць снігоочисної техніки. Лише на початок цьогорічного лютого на розгортання снігу та закупівлю й транспортування піщаної суміші витратили 100 тисяч гривень. Допомагають у «Фермерському господарстві Березовського» та «Агроні» всім, хто звертається, не відмовляють нікому. Ці господарства серед небагатьох в області, що мають власний пожежний автомобіль і зуміли налагодити цілодобове чергування вогнеборців. «Якщо людина — місцева, то вона мусить дбати і про клопоти села, і про життя кожного жителя», — так підказує сумління Юрію Романовичу. Так він і чинить.
