Жито шепоче в позачассі

«Брате мій, лелеко…» — таку назву має нова виставка відомої художниці Любові Міненко

Юлія КАПШУЧЕНКО для «Урядового кур’єра», Світлана СКРЯБІНА, (фото) «Урядовий кур’єр»

У серпні в Національному музеї літератури України зібралися друзі та шанувальники творчості художниці, щоб привітати свою улюблену мисткиню з цією подією й побачити її нові твори.

Захід також відвідав відомий український письменник Євген Сверстюк. Він зазначив, що для нього виставки Любові Міненко — це свято: «Її роботи проникають у глибину віків, їх важко зарахувати до якогось часу. Не можна сказати, що вона втікає від годинникової стрілки, — вона десь поза нею».

Ракурси сприйняття прекрасного.

Мистецтвознавець Ганна Снітко знайшла такі слова для характеристики творчості художниці: «Хоч до якої теми вона звертається, скрізь відчувається глибина страждання, переживання. Це те, що вона побачила ще дитячими очима, — обриси Канева, дніпрових круч. Безперервну лінію, яку творить Любов Міненко, вона проносить крізь усі роботи».

Сама ж мисткиня була втішена: «Уперше за 40 років не тремчу і не переймаюсь, а приймаю від вас тепло. Я сьогодні щаслива».

У кожного своя дорога — до Бога.

Любов Міненко — самобутня художниця. Її картини «Блаженство», «Багатогранна», «Таємниця гір», «Шепіт жита», «Ліс прокинувся» та інші — це своєрідне осмислення категорії часу — позачасся. Модерна мова живопису художниці по-новому відкриває Україну, адже її роботи — не розкішно декорована етнографія краю, а сама сутність душі України.

Поки що соняшники по цей бік рами.

Художниця народжена і виплекана в Каневі, про це на виставці промовляє серія робіт, присвячена рідному місту. Не випадково вона створила і цикл ілюстрацій до творчості Тараса Шевченка. По-своєму, отже, неповторно прочитує художниця «Сон», «Лілею», «Сповідь», «Бесіду». А з дитинства улюблена Леся Українка представлена через художні образи до «Лісової пісні»: «Мавка і Лукаш», «Щось там в хаті», «Потерчата» та інші.