Після публікації в газеті до редакції звернулися голови Держспоживінспекції та Держрибагентства
Інтерв’ю голови асоціації рибалок Олександра Чистякова «Звичайні люди й гадки не мають, скільки разів рибу розморожували і переморожували», надруковане в №135 «Урядового кур’єра», в якому йшлося про реалії українського ринку риби, викликало неабиякий резонанс. Навколо цієї актуальної теми розгорілася активна дискусія. Не залишились осторонь Держспоживінспекція та Держрибагентство України. Захисники прав споживачів наголошують, що постійно здійснюють перевірки суб’єктів господарювання. А на думку в. о. голови Держрибагентства Олега Овчарука, голова асоціації рибалок дещо перебільшує. В деяких твердженнях він не погоджується з Олександром Чистяковим. Тож «Урядовий кур’єр» вислухав усі думки.
Читайте повний текст: Олександр ЧИСТЯКОВ: «Звичайні люди й гадки не мають, скільки разів рибу розморожували і перезаморожували»
Не лише шпроти і тюлька
Перш за все, на противагу вислову Олександра Чистякова, що «раніше в Чорному морі ловили 27-28 видів, нині залишилося тільки два…», Олег Овчарук наводить статистичні дані, згідно з якими в 2012 році українські рибалки здійснювали промисловий вилов 22 видів риб. Левова частка з них припадає на тюльку і хамсу. В менших обсягах виловлюють атерину, камбалу-калкан, ставриду та інші види.
А щодо твердження голови асоціації рибалок, що внаслідок зарегулювання були «вбиті» річки, то, на думку представника Держрибагентства, воно надто категоричне.
Щоправда, в Держрибагентстві погоджуються, що утворення каскаду водосховищ призвело до значних перебудов водних екосистем, у тому числі і з точки зору умов існування іхтіофауни, проте великі рівнинні водосховища все-таки належать до водних об’єктів озерно-річкового типу, а не «лиманно-озерного», як це твердить пан Чистяков. Зокрема основні перебудови іхтіофауни були пов’язані з випадінням з її складу найчутливіших до умов середовища видів, які й до зарегулювання не були особливо численними (за винятком марени). Водночас у складі видів-домінант у промисловій іхтіофауні істотних змін після зарегулювання не відбулося. До того ж не варто забувати, що в період створення дніпровських водосховищ (1932—1974 рр.) питання щодо акумуляції та перерозподілу поверхневого стоку зі щільною інтеграцією водосховищ у господарську інфраструктуру регіону (водопостачання, в тому числі питне та водовідведення) було дуже актуальним. У цьому аспекті хибним є твердження щодо втрати спроможності водних екосистем до самоочищення: за рахунок великих об’ємів води і розбавлення процеси самоочищення в умовах водосховища ефективніші, ніж у річці, зокрема в період літньої межені.
Також лише частково Олег Овчарук погоджується з Олександром Чистяковим щодо кількості промислової риби. За даними керівника громадської організації, на Азові нині виловлюють лише чотири види риби: тюльку, хамсу, бичка й пеленгаса. Олег Овчарук впевнений, що на сьогодні справді понад 95% сумарного улову припадає лише на чотири види. Однак є промисловий лов й інших видів риби (до 15). Сьогодні улови в Азовському морі дещо зросли порівняно з 1990-ми і перебувають на рівні 45—50 тисяч тонн на рік.
Натомість на зауваження голови асоціації рибалок стосовно того, що Азовське море поступово вбивають науковці, проводячи наукові лови тралами, Олег Овчарук має свій контраргумент: у багаторічній практиці ведення рибогосподарських досліджень в Азовському морі для визначення чисельності риб використовували різні методи, але головним був і залишається метод прямого обліку.
З подальшим вдосконаленням методів рибогосподарських досліджень у 1950-ті роки спочатку для оцінки запасів бичків, а потім й інших промислових видів риби як облікове знаряддя лову стали використовувати донний трал. В умовах Азовського моря це не класичний варіант типового донного трала, коли нижній підбір, оснащений бобинцями, перекочується по дну. За конструкцією він подібний до пелагічного трала, що йде над дном, — «в один дотик». Інакше трал «вріжеться» в дно. І саме слово «донний» вводить недостатньо інформованих людей в оману.
Поки фахівці дискутують, споживачі хочуть купувати свіжу та якісну рибу. Фото Володимира ЗAЇКИ
Законодавче врегулювання
Стосовно висловлювання Олександра Чистякова, що ми найчастіше просто не знаємо, коли, хто і де виловив ту чи іншу рибу, тому на прилавках вона невідомого походження, виловлена 5-8 років тому, то в Держрибагентстві зазначають, що в національних та галузевих стандартах на рибу заморожену вітчизняного виробництва встановлено строки зберігання — від 4 до 10 місяців залежно від виду риби та температури зберігання. Під час її маркування має бути зазначено дату виробництва та район промислу.
Порядок імпорту риби замороженої в Україну визначається законами України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про ветеринарну медицину» і нормативно-правовими актами. Відповідно до них в Україну допускається риба заморожена, яка відповідає чинним у нашій країні вимогам якості (органолептичні показники) і безпеки (мікробіологічні, паразитологічні, хіміко-токсикологічні і радіологічні показники).
Інформації щодо терміну зберігання у «Ветеринарних вимогах…» немає. Стандарти комісії Кодекс Аліментаріус, які рекомендовано використовувати країнам СОТ, також не містять вимог до граничних строків зберігання риби замороженої.
Водночас відповідно до Регламентів ЄС у сировині певних видів риби нормується вміст загального азоту летких основ. Цей показник є критерієм свіжості рибної сировини, за ним визначають її придатність до споживання.
Введення цього об’єктивного показника для замороженої сировини актуальне у зв’язку з імпортом в Україну замороженої риби з терміном зберігання понад 1 рік. При цьому треба провести наукові дослідження щодо встановлення нормативу за вмістом загального азоту летких основ для інших видів риби, не зазначених у Регламенті ЄС.
Іншою пропозицією для вирішення питання щодо імпортованої сировини є розроблення Технічного регламенту на рибу, гармонізованого з вимогами європейських регламентів.
Складнощі перевірок
Свою позицію щодо рибного питання висловив і голова Держспоживінспекції України Сергій Орєхов. Він зазначив, що протягом першого півріччя цього року територіальні органи Держспоживінспекції перевірили приблизно 116 тонн риботоварів. Головні види порушень, що були встановлені під час перевірок, — брак супровідних документів щодо якості та безпеки — 59%; відсутність інформації про товар — 39%; невідповідність вимогам нормативних документів — 12%; вичерпаний термін придатності — 3%.
Попри це Сергій Орєхов зазначив, що згідно з Законом «Про захист прав споживачів» Держспоживінспекція України в межах наданих повноважень має право проводити планові та позапланові перевірки суб’єктів господарювання. Планові проводять з обов’язковим попередженням суб’єкта господарювання за 10 днів, що значно знижує їх ефективність, оскільки зникає ефект несподіваності. Щодо позапланових перевірок, то їх проводять за обов’язкової наявності скарги від споживача.
При цьому спеціаліст має діяти виключно в установленому законодавством порядку — перевіряти лише ті питання, які зазначені у скарзі. Слід зауважити, що чинне правове поле дає можливість несумлінним суб’єктам господарювання вести нечесну підприємницьку практику і свідомо йти на порушення прав споживачів, адже в іншому разі підприємець зазнає збитків.
