КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/13685/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мальченко О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
УХВАЛА
Іменем України
17 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розмірі 90 % заробітної плати для обчислення пенсії та відповідно до довідок про складові заробітної плати з урахуванням у складі останньої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та індексації відповідно до заяви позивача.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 10.07.2010 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва та отримує за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Розмір призначеної пенсії обчислювався на підставі поданих довідок №№ 225,226 від 05.07.2010 про складові заробітної плати з останнього місця роботи, виданих Головним управлінням юстиції у м. Києві.
Проте відповідачем при проведенні розрахунку її пенсії не враховані суми матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких було сплачено страхові внески.
17.06.2014 року позивачу було видано Головним управлінням юстиції у м. Києві нову довідку про складові заробітної плати із зазначенням інших виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, індексації заробітної плати), з яких було сплачено страхові внески.
15.07.2014 р ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва із заявою про включення в заробітну плату, з якої була обчислена пенсія, інших виплат, включених до довідки від про заробітну плату, на що отримала відмову.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідача є протиправними.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неврахування при обчисленні пенсії позивача матеріальної допомоги, з якої сплачено страхові внески, призвели до неправильного розрахунку і нарахування ОСОБА_2 пенсії, а відтак обґрунтовано визнав такі дії протиправними та правомірно зобов'язав відповідача провести відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача.
Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) прийнятих в порядку перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 183-2, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
