Справа № 106/10106/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2012 рокуЄвпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого - судді Володарець Н.М.
при секретарі - Ходаковської Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
9 жовтня 2012 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради звернувся до суду в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_2. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте вона страждає психічним захворюванням та не може займатися вихованням дітей. Рішенням Новоозернівської селищної ради від 17.05.2007 року №78 малолітній ОСОБА_1 відправлений на тимчасове утримання у будинок дитини у зв'язку з існуванням психічного захворювання його матері. Рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 09.04.2010 року №284 ОСОБА_1 направлений до інтернатної установи на повне державне забезпечення. Розпорядженням Сакського районної державної адміністрації від 08.08.2011 року №957-р ОСОБА_1 переданий на спільне проживання та виховання у прийомну родину ОСОБА_4. За інформацією КУ «ДТМО»ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 05.02.2011 року переведений з пологового будинку та педіатричного відділення ДМКЛ КУ ДТМО разом з матір'ю ОСОБА_3 Мати дитиною не цікавилася, грудне молоко не зціджувала, постійно спала. 10.02.2011 року дитина була переведена у окрему палату під нагляд медперсоналу. 10.02.2011 року відповідачку з дитячої лікарні забрала її мати. Про стан здоров'я дитини відповідачка не цікавилася, у відділенні не навідувала. 14.02.2011 року було складено акт про покинуту дитину. Рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 11.03.2011 року №232 малолітній ОСОБА_2 направлений у будинок дитини на повне державне забезпечення. В 2009 році Служба у справах дітей звернулася до суду з позовом про визнання відповідачки ОСОБА_3 недієздатною та у справі було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проте відповідач відмовилася від проведення експертизи. За інформацією Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 не є інвалідом по захворюванню. Адміністрація будинку дитини «Ялиночка»звернулася до Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради з клопотанням про ініціювання питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_2. Відповідно до інформації будинку дитини за час знаходження там малолітнього, його неодноразово навідували мати та бабуся, але матеріальну допомогу не надавали. Мати материнських почуттів відносно ОСОБА_2 не проявляє, поводить себе відсторонено, дитину бере на руки лише за наказом бабусі. ОСОБА_5, який перебуває на вихованні у прийомній родині ОСОБА_4, відповідач не навідувала, матеріальної допомоги не надавала, не телефонує, не підтримує відносин, зустрічей з сином не шукає, участі у вихованні дитини не приймає. Отже, відповідачка самоусунулася від підготування малолітніх дітей до самостійного життя, не спілкується з ними в необхідному обсязі, не створює умов для їх усестороннього розвитку, не проявляє інтересу до їх життя, потребам, здоров'ю. Вважає, що зазначені факти можливо розцінювати як ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей та виконання батьківських обов'язків. Просить суд позбавити відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 в розмірі ј частки усіх видів доходу, проте не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні представник позивача -органу опіки та піклування виконкому Євпаторійської міської ради заявлені позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, просив суд вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважали їх необґрунтованими та безпідставними, пояснили, що відповідач відвідує свого сина ОСОБА_6 в дитячому будинку «Ялинка», цікавиться його життям та здоров'ям. Син ОСОБА_7 знаходиться на вихованні у родині ОСОБА_4 у селі Кар'єрне Сакського району, проте їй не дозволяють з ним зустрічатися, матеріальну допомогу у його утриманні вона надає, пересилаючи аліменти. Крім того відповідач зазначила, що вона постійно переживає за своїх дітей та не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, проте їй дітей не повертають, мотивуючи це тим, що внаслідок її душевної хвороби вона не може виконувати своїх батьківських обов'язків. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні вважав заявлені позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав необґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами, просив суд у їх задоволенні відмовити, стягнувши з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вислухавши доводи представника позивача, відповідача та його представника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про його народження, виданим Новозернівською селищною радою 18.03.2007 року.
Рішенням Новоозернівської селищної ради від 17.05.2007 року №78 малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відправлений на тимчасове утримання у будинок дитини. Рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 09.04.2010 року №284 він був направлений до інтернатної установи на повне державне забезпечення. Розпорядженням Сакського районної державної адміністрації від 08.08.2011 року №957-р було створено прийомну родину на базі сім'ї ОСОБА_4 та у її склад введено ОСОБА_1, укладено договір з прийомними батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про влаштування дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на виховання та спільне проживання у прийомній родині.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про його народження, виданим Новозернівською селищною радою 15.02.2011 року. 9 лютого 2011 року заступник головного лікаря КУ «Дитяче територіальне медичне об'єднання»звернувся до Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради за вирішенням питання про доцільність знаходження матері у відділенні та необхідності тимчасового оформлення дитини у дитячий будинок чи під опіку родичів, оскільки мати дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 -ОСОБА_3 8 лютого 2011 року була оглянута лікарем-психотерапевтом, за висновком якого здійснювати догляд за дитиною вона не може, грудне молоко не зціджує, дитиною не цікавиться, постійно спить. Відповідно до Акту від 14 лютого 2011 року, складеного КУ «ДТМО», 14 лютого 2011 року дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у Євпаторійському пологовому будинку, залишений матір'ю ОСОБА_9 у педіатричному відділенні дитячої лікарні. Постановою Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 16 лютого 2011 року за фактом залишення своєї новонародженої дитини в ДТМО м. Євпаторії ОСОБА_3 у порушенні кримінальної справи відмовлено. Рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 11.03.2011 року №232 малолітній ОСОБА_2 направлений у будинок дитини на повне державне забезпечення.
Органом опіки та піклування Євпаторійської міської ради представлено суду висновок від 18 вересня 2012 року №1911/05-2 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивований тими обставинами, що викладені позивачем у позовній заяві, а саме тим, що за час перебування малолітнього ОСОБА_2 у дитячому будинку «Ялинка», мати хоча і неодноразово відвідувала його, але матеріальну допомогу на його утримання не надавала, материнських почуттів відносно ОСОБА_2 не проявляє, поводить себе відсторонено, дитину бере на руки лише за указівкою своєї матері, а також те, що за час перебування малолітнього ОСОБА_1 на вихованні у прийомній родині ОСОБА_8 вона жодного разу не відвідала дитину, матеріальної допомоги не надавала, не телефонує, не підтримує з ним відносин, зустрічей з сином не шукає, участі у вихованні його не приймає. Отже на підставі цього, орган опіки та піклування прийшов до висновку про те, що відповідачка самоусунулася від підготування малолітніх дітей до самостійного життя, не спілкується з ними в необхідному обсязі, не створює умов для їх усестороннього розвитку, не проявляє інтересу до їх життя, потребам, здоров'ю, та зазначені факти можливо розцінювати як ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей та виконання батьківських обов'язків.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Статтями 150,180 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання, розвитку дитини та її утримування.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадках: якщо вони не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Передбачене пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»містить роз'яснення, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин (п. 17 вищезазначеного Пленуму Верховного суду України).
В п. 15 в п. 15 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
Як вбачається з довідки ВКК КУ «Євпаторійська міська лікарня №2»від 26.02.2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, страждає хронічним психічним захворюванням та за станом здоров'я не може займатися вихованням малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У порушення зазначених норм Закону позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів у підтвердження обґрунтованості висновку щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей, обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків суд вважає припущенням позивача, яке ґрунтується лише на підставі того, що відповідач ОСОБА_3 самоусунулася від підготування малолітніх дітей до самостійного життя, не спілкується з ними в необхідному обсязі, не створює умов для їх усестороннього розвитку, не проявляє інтересу до їх життя, потребам, здоров'ю, не надає їм матеріальної допомоги. Дійсно, така поведінка відповідача не відповідає Закону, проте позивачем не враховано можливих причин такої поведінки відповідача, не зазначено, чи були ці причини поважними, чи проводилася органом опіки та піклування будь-яка перевірка з цього приводу. Не зазначено та не представлено суду доказів, на підставі яких позивач прийшов до висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Так, суд позбавлений можливості дійти висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки ані характеристики відповідача, ані повних відомостей щодо її стану здоров'я, умов її проживання суду не представлено.
Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 страждає хронічним психічним захворюванням, не пов'язаним з алкоголізмом та наркоманією, та за станом здоров'я не може займатися вихованням малолітніх дітей, а отже враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у пункті 17 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», згідно яких не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Згідно ст. 51 Конституції України і ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що неповнолітній син відповідача ОСОБА_10 -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає і виховується у дитячому будинку «Ялинка»та знаходиться на повному державному забезпеченні. Відповідач ОСОБА_3 взагалі не приймає участі в матеріальному утриманні дитини. Жодного доказу, спростовуючого зазначений висновок, суду не представлено.
В силу ст. 181 СК України у разі невиконання батьками свого обов'язку утримувати дітей аліменти присуджуються за рішенням суду в частці від доходу його матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Враховуючи, що батьки зобов'язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, житло, беручи до уваги матеріальний стан дитини і відповідача, вивчивши матеріальний стан кожного із сторін, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів," вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 страждає на хронічне психічне захворювання, за своїм станом не може здійснювати догляд за дитиною, на цей час не працює, знаходиться на утриманні своєї матері. Проте група інвалідності відповідачу не визначена, недієздатною її не визнано, а отже вона має можливість працевлаштуватися та отримувати самостійних заробіток.
Таким чином, дослідивши обставини справи, перевірив їх наданими належними та допустимими доказами, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи стан здоров'я, матеріальне положення дитини, позивача і відповідача, те, що відповідно до рішення Апеляційного суду АР Крим суду від 31 травня 2012 року відповідач ОСОБА_3 зобов'язана до виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також враховуючи пояснення сторін, надані ними в судовому засіданні, зокрема пояснення відповідача ОСОБА_3, яка в судовому засіданні зазначила, що має наміри офіційно працевлаштуватися, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення аліментів в заявлених межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/6 частки від її доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини слід стягнути з дня пред'явлення позову, тобто з 9 жовтня 2012 р.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 214,60 грн.
На підставі ст. ст. 150, 151, 155, 164, 165, 166, 180 -183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 -61, 88, 209, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРИШИВ :
Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Новоозерний м. Євпаторії, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АР Крим АДРЕСА_1, на користь органу опіки та піклування Євпаторійської міської ради аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частки від її доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 9 жовтня 2012 р., до досягнення дитиною повноліття.
У іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Володарець
