АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/9957/13 Головуючий в 1 інстанції Трещов В.В.
Категорія 55 Доповідач Бараннік О.П.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2013 рік вересень 24 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лисичної Н.М.,
при секретарі - Новицькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Інспекція з питань захисту прав споживачів, про розірвання договору, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист прав споживачів та розірвання договору, посилаючись на те, що 04.10.2012 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та дружиною позивача ОСОБА_4, яка діяла від його імені, але без належно оформлених на те повноважень, в порушення статті 203 ЦК України було укладено договір № 03/10 на виготовлення та установку міжкімнатних дверей.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що його волевиявлення на укладання зазначеного договору не було, і не дивлячись на це відповідач не бажає повернути йому отримані за таким договором грошові кошти у розмірі 5 000 гривень, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року договір № 03/10 від 04 жовтня 2012 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 розірвано. Цим же рішенням з приватного підприємця на користь ОСОБА_2 стягнуто 5 000 гривень в якості повернення передплати за договором від 04 жовтня 2012 року № 03/10, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на не повно з'ясовані обставини справи та неналежну оцінку наданим по справі доказам, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду - скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.
Відкриваючи провадження по справі, а потім і ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь з приватного підприємця ОСОБА_1 грошових сум за розірваним договором, суд першої інстанції, спочатку в порушення статті 119 ЦПК України та пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а потім і в порушення статей 213 та 215 ЦПК України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», не звернув уваги на те, що, як в позовній заяві, так і в рішенні суду має вказуватись повне ім'я (найменування) позивача та відповідача, оскільки зазначення в процесуальних документах лише ініціалів, замість повних імен, в тім числі і фізичних осіб-підприємців, не відповідає вимогам закону.
В результаті допущеного порушення, а також послідуючого розгляду справи в заочному порядку, стало можливим ухвалення рішення відносно особи, ім'я та по-батькові якого судом першої інстанції не встановлено.
Крім того, ухвалюючи рішення про розірвання укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції також не звернув уваги і на те, що позивач ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог посилався на положення статті 203 ЦК України, тобто на загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і недодержання яких за положеннями статті 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, а не для розірвання договору за статтями 651- 652 ЦК України, на які позивач взагалі не посилався.
З огляду на викладене, а також з врахуванням допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права, рішення суду залишатись в силі не може і підлягає скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
За таких обставин апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п. 4 ст. 309, ст.ст. 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, приватного підприємця ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Інспекція з питань захисту прав споживачів, про розірвання договору, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
