Ухвала іменем україни 03 листопада 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
судді доповідача Суржка А.В.,
суддів: Орлянської В.І., Франтовської Т.І.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а:
вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 13 червня 2014 року засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Полтави, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на останнього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб разом зі своїм знайомим ОСОБА_2, за місцем свого проживання АДРЕСА_1, у спеціально обладнаному приміщенні даного будинку, незаконно вирощував коноплю.
При цьому, з жовтня 2012 року по лютий 2013 року ОСОБА_2, при спілкуванні каналами мобільного зв'язку надавав ОСОБА_1 консультації та вказівки, яким чином необхідно доглядати за посівами, сходами та зростанням конопель. По мірі дозрівання посіяних конопель ОСОБА_1 обривав листя , інші частини рослини (коноплі) та висушував за місцем свого проживання.
11 лютого 2013 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено 50 (п'ятдесят) рослин зеленого кольору та 9 (дев'ять) сходів рослин зеленого кольору, які належать до рослин конопель, містять особливо небезпечну психотропну речовину - тетрагідроканнабінол.
Також, в цей же день під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 17,03 г, який останній зберігав без мети збуту.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 серпня 2014 року вищезазначений вирок районного суду залишений без змін.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, та правильності кваліфікації його дій, ставить вимогу про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, посилається на те, що районний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання без достатніх на те підстав застосував статті 69, 75 КК України, оскільки обґрунтовані судом обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Разом з цим, апеляційний суд належним чином не перевірив вирок суду першої інстанції та невірно зробив висновок про його обґрунтованість й відмовив у задоволенні апеляційних вимог.
Перевіривши касаційну скаргу, дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, що викладені у вироку суду першої інстанції та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, прокурором у касаційній скарзі не оскаржуються.
Положеннями ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, який визнав свою вину, має на утриманні неповнолітню дитину й пристарілу матір, обставини, які істотно пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння встановленню істини по справі й розслідуванню вчинених злочинів, відсутність судимостей, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно всі її доводи, не знайшов підстав для скасування вироку районного суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та вмотивованою.
Призначене ОСОБА_1 покарання із застосування статей 69, 75 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, враховуючи наведене, прокурором не наведено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б слугувало підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
А.В. Суржок В.І. Орлянська Т.І. Франтовська
