Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/585/14 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в ході судового розгляду уточнило.
У позові зазначалось, що 29 червня 2006 року з відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого він одержав строковий кредит в сумі 9633 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, виникла заборгованість, яка станом на 22 жовтня 2013 року склала 58 269,14грн., з яких 9017,51 грн. - заборгованість за кредитом, 20239,54 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 25786,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2752,20 грн. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з вказаними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 58296,14 грн. за кредитним договором № DNH4KP85461217 від 29.06.2006 року та судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення сторін апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив із того, що строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, сплив, поважних причин такого пропуску позивачем не наведено. Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не мають підпису позичальника, відсутні ознаки їх невід'ємності від заяви позичальника.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами матеріального та процесуального права.
Згідно роз'яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
За вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами у відповідності до ч. 1 ст. 64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2006 року ОСОБА_3 підписав заяву позичальника № DNH4KP85461217про надання строкового кредиту та отримав кредит у розмірі 9633 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 2,09 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту на строк 42 місяці по 29 грудня 2009 року включно на Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам з погашенням кредиту щомісячними платежами по 339,22 грн. Позичальник доручив банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти в день надання на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_5 на рахунок в КБ "Приватбанк" для придбання ноутбука у сумі 7410грн., а також комісію Компанії, зазначену в п. 2.2 Умов.
За змістом заяви позичальника, підписуючи її, ОСОБА_3 підтверджував, що ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані йому у письмовій формі, підтверджував факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також згоден з тим, що вказана заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір (а.с. 5).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Саме умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, проценти за його використання, оплачувати комісії, встановлений порядок розрахунків та відповідальність сторін (а.с.46-48). Тому твердження відповідача про те, що ці умови не можна ідентифікувати до заяви є непереконливими. Також покази свідка ОСОБА_6, яка працювала продавцем-констультантом по оформленню кредиту у ТОВ «Приват кредит» про те, що вона у своїй роботі надавала клієнтам на ознайомлення лише заяву, у розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України не є доказом того, при укладанні кредитного договору з ОСОБА_3 консультант Ліповських Н.С. не надавала для ознайомлення відповідачу відповідних умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт).
За правилами ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 5.5 Умов, як складової письмового договору від 29.06.2006 року, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Враховуючи, що сторони встановили строк повернення кредиту по 29 грудня 2009 року включно, а вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором були заявлені позивачем 13 червня 2013 року, підстав для застосування загальних строків позовної давності суд не мав, висновок суду про сплив строку позовної давності при зверненні позивача до суду є помилковим.
Встановивши такі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.
В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором станом на 22 жовтня 2013 року склала 58 269,14грн., з яких 9017,51 грн. - заборгованість за кредитом, 20239,54 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 25786,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2752,20 грн. - штраф (процентна складова), позивач надав відповідний розрахунок (а.с. 67-69), правильність якого ОСОБА_3 не спростована, розрахунок заборгованості за кредитним договором був перевірений під час апеляційного розгляду справи, він відповідає умовам договору. Встановлено, що відповідач на погашення заборгованості сплатив 698грн., останній платіж був здійснено ОСОБА_3 29.08.2006 року (а.с.36).
Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, яка визначається як штраф, пеня, і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, хоча кредитним договором встановлено п'ятирічний строк позовної давності для звернення до суду, але пеня стягується за один рік у відповідності зі ст. 258 ЦК України.
Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з суми заборгованості підлягають задоволенню частково з урахуванням положень ч. 2 ст. 258 ЦК України про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором від 06.07.2006 року підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, з ОСОБА_3 на користь банка підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 33469,89грн., з яких 9017,51 грн. - заборгованість за кредитом, 20239,54 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2142,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 22.10.2012 року по 22.10.2013 року, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1569,99 грн. - штраф (процентна складова) ((9017,51 грн. + 20239,54 грн. + 2142,85 грн.)* 5% : 100%).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 502 грн. 03коп. (334,69 грн. + 167,34 грн.).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором DNH4KP85461217 від 29.06.2006 року в розмірі 33469,89грн. (тридцять три тисячі чотириста шістдесят дев'ять), з яких 9017,51 грн. - заборгованість за кредитом, 20239,54 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2142,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 22.10.2012 року по 22.10.2013 року, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1569,99 грн. - штраф (процентна складова) та судовий збір в сумі 502 грн. 03коп. (п'ятсот дві).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
