АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/5252/13 Справа № 174/116/13 Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І.А. Доповідач - Кіктенко Л.М. Категорія 44
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Калиновського А.Б.
при секретарі: Глубоченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5. Орган опіки та піклування в особі управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - служби у справах дітей Департаменту соціально - гуманітарної політики Вільногірської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод в здійсненні права власності на житло та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Вільногірського міського суду , Дніпропетровської області від 5 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5. Орган опіки та піклування в особі управління соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді - служби у справах дітей -Департаменту соціально - гуманітарної політики Вільногірської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод в здійсненні права власності на житло та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 липня 2001 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 2056, право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_2.
21 січня 2013 року депутатом Вільногірської міської ради та за участю сусідів складений акт № 424 про те, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають.
Власник ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживає, а право проживання вона надала своєму сину та його дружині з донькою.
Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частина 2 ст. 64 ЖК УРСР зазначає, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім'ї має також і особа, яка перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.
У відповідності до вимог ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців; у випадку відсутності особи понад встановлені строки вона в судовому порядку визнається такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Статею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. Таке право вони втрачають лише в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків з власником.
Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Так, права власника житлового будинку (квартири), визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 Житлового Кодексу України, які передбачають право власника користуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом при відсутності члена сім'ї без поважних причин більше одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником майна або законом.
Як вбачається до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, згідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
В судовому за сіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 пояснила, що з 2010 року у спірному житловому приміщенні вона з неповнолітньою донькою не проживає без поважних причин.
Частиною 1 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки ОСОБА_3 підтвердила, що з 2010 року з дитиною без поважних причин не проживає у АДРЕСА_1, а проживає у місті Дніпродзержинську з іншим чоловіком, то відповідно до вимог ч.2 ст.405 ЦК України колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4, 2006 року народження такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Зобов*язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4, 2006 року у житловому приміщенні - у квартирі АДРЕСА_1.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, чим порушив норми матеріального права.
Керуючись ст.,ст.209,303,307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області від 5 березня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5. Орган опіки та піклування в особі управління соціальних служб сім'ї, дітей та молоді - служби у справах дітей Департаменту соціально - гуманітарної політики Вільногірської міської ради та Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод в здійсненні права власності на житло та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4, 2006 року народження такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Зобов*язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4, 2006 року у житловому приміщенні - у квартирі АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
