ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/7104/14 11.06.14
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 610,00 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились;від відповідача Пешков О.О. - представник за довіреністю № 0114-5 від 08.01.14
В судовому засіданні 11.06.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Граве Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 610,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Граве» на підставі договору страхування наземного транспорту № 06804.030-0153.469 від 20.06.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Kia», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 17 610,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7104/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.06.2014.
25.04.2014 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Kia», державний номер НОМЕР_2.
У судове засідання 04.06.2014 з'явились представники сторін, надали документи для залучення до матеріалів справи, повідомили про часткову сплату боргу відповідачем в розмірі 14719, 20 грн. Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог в частині 2890,80 грн. заперечує, оскільки при визначенні розміру матеріального збитку позивачем не було враховано фізичний знос складових - 29,2 %, в частині вимог про стягнення 14719,20 грн. просить провадження припинити.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11.06.14.
Від позивача 05.06.14 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності його представника.
В судове засідання 11.06.14 з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечував, з підстав наведених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 червня 2012 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06804.030-0153.469 ПрАТ «СК "Граве Україна» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, страхувальник та вигодонабувач - ОСОБА_2, строк дії страхового полісу з 20.06.2012 по 19.06.2013.
Згідно Відомостей № 9095313 про дорожньо-транспортну пригоду 28.10.2012р. на вул. Сяйво в м. Львові мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під її керуванням, з автомобілем «Kia», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «БК «Інстал Плюс», під керуванням ОСОБА_3.
ДТП сталась в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Залізничного районного суду міста Львова від 28.12.2012р. у справі № 1309/9201/12
29.10.12 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Висновку № 362 від 05.11.12 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1 на момент дослідження становить 22895,27 грн., вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження під час ДТП становить 18 457,99 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 28.10.2012р. за участю застрахованого автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, на підставі рахунку № 40 від 05.11.12 згідно складеного страхового акту № СНТ/06804.030-0153.469/1 від 13.11.12 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 18 120,00 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 34779 від 14.11.12.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «Kia», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Залізничного районного суду міста Львова від 28.12.2012р.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ТОВ «БК «Інстал Плюс» як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 02.06.12 по 01.06.13 (Поліс АВ/6872884), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Kia», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06804.030-0153.469 від 20.06.12р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1.
В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Отже, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи у розмірі 510,00 грн., за таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач в порядку регресу, становить 18120,00 - 510,00 грн = 17 610,00 грн.
Відповідачем було надано докази (платіжне доручення № 10480 від 23.04.14) часткової сплати на рахунок позивача страхового відшкодування в розмірі 14719,20 грн.
Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості в частині сплати страхового відшкодування в сумі 14 719,20 грн. у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заперечення відповідача проти стягнення 2890,80 грн. у зв'язку з необхідністю врахувати коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля, що викладені у відзиві на позов, не приймаються судом виходячи з наступного.
Пунктом 1.8.1 договору добровільного страхування № 06804.030-0153.469 від 20.06.12р, укладеного позивачем з ОСОБА_2, сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування зносу деталей ТЗ.
Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено визнання недійсною умови договору добровільного страхування № 06804.030-0153.469 від 20.06.12 р., в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля "Nissan Quashkai", державний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що рік випуску автомобіля «Nissan» - 2007, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.
Разом з тим, відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.
Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2890,80 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 14719,20 грн. після звернення позивача з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати в цій частині згідно ч.2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 14 719 грн.20 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044 м. Львів, вул. Метрологічна, буд. 2, ідентифікаційний код 19243047) страхове відшкодування в сумі 2 890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.
