АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/369/13 Головуючий Бурхан С.М.
Категорія КК: ч.1 ст.115 Доповідач Косенко Л.М.
УХВАЛА
Іменем України
13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Крот С.І., Ферафонтова В.Ю.
при секретарі Галюлько Т.О.
з участю прокурора Заворотної О.В.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040430000338 за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року.
Названим вироком ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого,-
засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
13 лютого 2013 року приблизно о 14 годині на території водо-насосної станції, розташованої на вул. Шевченка,5-а в с. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розпивали спиртні напої.
Під час вживання горілки між ними виникла сварка, при цьому ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2 в обличчя. У відповідь останній з метою вбивства взяв ніж і завдав ним два удари ОСОБА_4 в ліву частину грудної клітини. Від отриманих проникаючих поранень грудної клітини з пошкодженням серця і лівої легені настала смерть потерпілого.
Прокурор, який брав участь у судовому провадженні першої інстанції, в апеляційній скарзі не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК, просить вирок в частині призначення покарання ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з його м'якістю та призначити обвинуваченому більш суворе покарання.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість вироку з огляду на те, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_4. Вказує на відсутність у справі об'єктивних доказів вини у злочину, за який його засуджено, а тому оспорює правильність кваліфікації своїх дій, зокрема, зазначає, що його дії слід кваліфікувати не за ч.1 ст.115 КК, а за ч.2 ст.121 КК. Стверджує, що суд у вироку не дав належної оцінки доказам, а його висновки грунтуються на припущеннях. Скаржиться він також на необ'єктивність та упередженість слідства та суду по його справі, на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував усіх обставин події, зокрема, того, що саме потерпілий першим застосував до нього фізичне насильство, а він вимушений був захищатися.
Виходячи з наведеного обвинувачений просить вирок щодо нього скасувати, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, міркування прокурора Заворотної О.В., яка не підтримала подані апеляційні скарги, вважала вирок законним і обгрунтованим, а покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи своїх скарг і просив задовольнити їх, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала скаргу прокурора щодо призначення обвинуваченому більш суворого покарання та заперечувала доводи, викладені в апеляції ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на вирок суду не підлягають задоволенню з таких підстав.
Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого на те, що судове слідство у справі проведено неповно, необ'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені зібраними у ній доказами і побудовані на припущеннях, є необгрунтованими.
Матеріалами кримінального провадження з'ясовано, що досудове та судове слідство у ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.
Твердження в апеляції ОСОБА_2 про відсутність переконливих доказів його винності у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_3 безпідставні та спростовуються дослідженими судом доказами.
ОСОБА_2 в своїх скаргах хоч і твердить про свою невинуватість у вбивстві потерпілого, але водночас він взагалі не оцінює свої дії та аналіз доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.
Згідно з матеріалами кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що 13 лютого 2013 року на насосній станції він з ОСОБА_3 вживав спиртні напої. Коли потерпілий вдарив його по голові, він взяв зі столу ножа та вдарив ним декілька разів ОСОБА_3 в область грудної клітини. При цьому обвинувачений не заперечував, що після завданих ним ножових поранень потерпілий став втрачати свідомість, а він побіг до магазину, де про скоєне розповів ОСОБА_5 і попросив її викликати швидку медичну допомогу. З показань ОСОБА_2 також вбачається, що від учиненого він злякався й переховувався на околиці с. Новомиколаївка. Коли протверезів та усвідомив, що учинив, повернувся додому, де зізнався у вбивстві ОСОБА_3.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 фактично дав такі самі показання.
Аналогічного характеру доводи обвинуваченого наведені й в його апеляційних скаргах, в яких він не заперечуючи застосування зазначеного насильства щодо потерпілого, стверджував, що захищався від нападу ОСОБА_3.
Отже, у цих показаннях ОСОБА_2 по суті визнав, що саме він у зазначений у вироку час і місці заподіяв ОСОБА_3 проникаючі поранення грудної клітини.
Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що 13 лютого 2013 року на насосній станції її чоловік ОСОБА_2 дійсно вживав спиртні напої з ОСОБА_3, додому повернувся пізно ввечері й розповів, що після того, як потерпілий вдарив його палкою по голові, він вбив його.
З показань свідка ОСОБА_7 убачається, що 13 лютого 2013 року йому зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_2 зізнався у вбивстві ОСОБА_3 на насосній станції. Коли він туди приїхав, побачив ОСОБА_3, який лежав без проявів ознак життя і був непритомним. Він хотів надати йому допомогу, а коли помітив кров на тілі потерпілого, викликав швидку медичну допомогу і міліцію.
Свідок ОСОБА_8 розповіла, що від свого чоловіка ОСОБА_9 дізналася, що ОСОБА_2 убив ОСОБА_3 на його робочому місці. Коли вона прийшла на місце події, ОСОБА_3 хрипів і вже не розмовляв. Показала, що на столі були дві склянки та закуска.
З даних протоколу огляду місця події убачається, за яких обставин і де було вчинено вбивство ОСОБА_3 Крім того, на місці події будо вилучено ніж, на клинку якого згідно висновків судово-цитологічної експертизи виявлені сліди крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_3
Під час огляду місця події також виявлено два сліди пальців рук, які згідно дактилоскопічної експертизи залишені ОСОБА_2
Показання обвинуваченого про обставини заподіяння ним ножових поранень потерпілому об'єктивно узгоджуються і з даними судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3, згідно з якими на ньому виявлені проникаючі поранення в області лівої частини грудної клітини з пошкодженням серця і лівої легені, від яких і настала смерть потерпілого. Поранення грудної клітини є колото-різаними ранами, вони заподіяні плоским ріжучим предметом, яким може бути лезо або клинок ножа. Виявлені в потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які ОСОБА_2 вказував під час проведення слідчого експерименту.
Дані судово-медичної експертизи стосовно механізму виникнення тілесних ушкоджень загалом не суперечать обставинам, зазначеним слідчим у постанові про призначення судово-медичної експертизи, а, отже, і висновку суду про характер і локалізацію ушкоджень на тілі потерпілого та про те, що ці ушкодження заподіяні ОСОБА_2 шляхом завдання ударів ОСОБА_3 ножем, а смерть потерпілого настала від заподіяних обвинуваченим проникаючих поранень грудної клітини.
Правильність та об'єктивність цих висновків експертизи сумнівів не викликають. З цих підстав доводи в апеляціях обвинуваченого про те, що смерть потерпілого могла настати не від його дій, а від необережних дій свідка ОСОБА_9 при наданні допомоги ОСОБА_3 або від несвоєчасної медичної допомоги йому, є безпідставні.
Посилання у скаргах ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_3 не можна визнати обгрунтованими. Про наявність у ОСОБА_2 такого умислу свідчить той факт, що, як зазначено в судово-медичній експертизі та правильно вказано судом у вироку, він наніс з достатньою силою два удари ножем в область грудної клітини, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя, а саме, пошкоджені життєво важливі органи (серце і легені), від яких ОСОБА_10 і помер.
Не відповідають матеріалам провадження і доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_3 завдав йому удар по голові палкою, а він захищався від його нападу, знаходячись, як це зазначено в доповненнях до скарги, в непритомному стані.
Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 напав на нього, а він діяв у стані необхідної оборони, в судовому засіданні перевірялось і підтвердження не знайшло, про що обгрунтовано зазначено у вироку. Жодних доказів про неправомірність дій ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 в апеляційних скаргах також не наведено.
Відсутні в матеріалах провадження і об'єктивні дані, які б свідчили про те, що в момент учинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 міг перебувати в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.
Доводи в скаргах обвинуваченого про те, що під час розслідування і судового розгляду справи не було перевірено, чи не перебував він в неосудному стані, не відповідає матеріалам провадження.
Об'єктивних даних про хворобливий стан здоров'я обвинуваченого на момент учинення ним вказаного правопорушення у кримінальному провадженні немає. Не заявляв про це і сам ОСОБА_2 Тому колегія суддів відкидає ці твердження обвинуваченого як необгрунтовані.
Наведеними у вироку доказами доведено, що ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 удари ножем на грунті особистих неприязних стосунків, що склалися між обвинуваченим і потерпілим, які обидва перебували у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство у бійці або сварці при відсутності обтяжуючих обставин повинно кваліфікуватися як просте умисне вбивство незалежно від того, за чиєю ініціативою (обвинуваченого чи потерпілого) виникла бійка або сварка.
Зазначені обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_2 були зумовлені особистими неприязними стосунками.
На цих самих підставах не можна визнати обгрунтованими й доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість кваліфікації його дій щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто учинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Отже, слід визнати необгрунтованими доводи в скаргах ОСОБА_2 про неповноту досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_3 відповідає доказам, які були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 як з боку слідчих органів, так і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено.
Та обставина, що слідство та суд по-іншому оцінюють докази, порівняно з оцінкою їх обвинуваченим, не свідчить про необ'єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в скаргах ОСОБА_2
Доводи обвинуваченого про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені: зокрема, на його думку, в судовому засіданні не було допитано експертів з приводу того, в якому психологічному стані він перебував та не проведено з цього питання експертизу, є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_2 та його захисник з цього приводу не заявляли клопотань. Колегія суддів вважає, що на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку злочину.
Отже, немає підстав додатково з'ясовувати ще якісь обставини, які не мають значення для встановлення істини у справі, про що зазначається в скаргах ОСОБА_2
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена суттєва неповнота досудового або судового слідства, яка викликає необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, на чому наполягає в своїх апеляційних скаргах обвинувачений.
Таким чином, твердження в апеляціях ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення названого у вироку злочину, а також його твердження про відсутність у справі достовірних доказів про доведеність вини у злочину, за який його було засуджено, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними, оскільки такі заяви не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі та покладеними в основу вироку доказами.
На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, суд обгрунтовано визнав винним ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_3
Суд дійшов такого висновку, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України. За таких обставин вважати, що обвинуваченого необгрунтовано засуджено за вказані у вироку злочинні дії, немає підстав.
Вивченням матеріалів справи не встановлено й істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування вироку. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів. Тому посилання ОСОБА_2 на численні суттєві порушення кримінально-процесуального закону, які на його думку допустили слідчі та суд у цій справі, є безпідставними.
З цих підстав не можна погодитися і з доводами обвинуваченого про те, що при судовому розгляду кримінального провадження було порушено його право на захист, оскільки такі посилання не відповідають матеріалам справи.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що при призначенні йому покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому суворе покарання, не заслуговують на увагу.
Як видно з вироку, суд відповідно до вимог ст.65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про його особу, а також усі обставини провадження.
З огляду на матеріали кримінального провадження ОСОБА_2 раніше вже неодноразово засуджувався за умисні злочини, які згідно ст.12 КК України відносяться до тяжких. Після відбуття покарання за попереднім вироком не мав постійного місця проживання і роботи. Даний злочин учинив у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
За таких обставин призначене судом покарання ОСОБА_2 за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання обвинуваченому на підставах, про які йдеться в апеляції обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Немає підстав для задоволення і апеляційної скарги прокурора, в якій ним порушено питання про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання, оскільки доводи прокурора належним чином необгрунтовані. Зокрема, ті обставини, на які є посилання в скарзі прокурора, судом у вироку враховано.
Керуючись ст. ст. 404,407 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 і прокурора залишити без задоволення.
Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Відповідно до ст.426 КПК України на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали апеляційного суду.
Судді
