Справа № 2-а-9484/11
Провадження № 2-а/1510/8446/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2012 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Баннікова Н.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
10.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області, мотивуючи тим, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІV) має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у виплаті якої за 2011 р. йому відповідачем було відмовлено, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 року по день ухвалення судом постанови та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії, починаючи з 01.01.2011 року по день ухвалення судом постанови.
Згідно запереченням представника відповідача, відповідач позов не визнає. При цьому посилався на те, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком здійснюється за кошти державного бюджету, які передбачаються законами України про бюджет на кожний відповідний рік. Державними бюджетами на 2006 та 2007 р.р. кошти на підвищення пенсій дітям війни у вказаному розмірі не передбачалися і не виплачувалися, а у 2008 р. з 1 січня передбачено і виплачується дітям війни підвищення до пенсій у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач посилається на те, що визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за вказаним законом, а також зазначає, що положення законів про бюджет за 2007-2008 р.р., які визнані неконституційними стосовно ст. 6 Закону України № 2195-ІV, втратили чинність зо дня ухвалення Конституційним Судом рішень. Відмову у задоволенні заяви позивача не вважає неправомірною, оскільки діяв в межах повноважень та бюджетного фінансування.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2011 року відкрито скорочене провадження по справі в частині позовних вимог за період з 10.02.2011 року по день ухвалення судом постанови, в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначений Закон № 2195-ІV встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 Закону передбачено, що діти війни є громадяни України, яким на час закінчення другої світової війни (02.09.1945 р.) було менше 18 років.
Згідно паспортним даним, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за віком є дитиною війни і статус його як дитини війни підтверджується пенсійним посвідченням та не заперечується відповідачем.
Статтею 6 Закону України № 2195-ІV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Позивач є пенсіонером і має право на зазначене підвищення до пенсії, яке повинен нарахувати та виплатити відповідач, але останній листом за № 3758/Л-2 від 09.08.2011 року відмовив йому в цьому.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 р. у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 19.12.2006 р., яким була зупинена на 2007 р. дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 р.№ 10-рп/2008 р. були визнані неконституційними зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України № 2195-ІV була викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни передбачалась виплата підвищення до пенсії у розмірі надбавки встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, рішеннями Конституційного Суду була поновлена попередня редакція ст. 6 Закону про право дітей війни на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що вони є обов'язковими до виконання на території України, остаточними та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, статей законів, що визнані неконституційними та також зазначено, що положення законів про бюджет, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення. Це ж передбачено і ст. 152 Конституції України.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ІV передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги по безробіттю та інше, виходячи з вимог Конституції та Законів України. Таким чином, вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується до положень Закону № 2195-ІV, оскільки іншого законодавством не передбачено і ствердження відповідача про його незастосування до вказаного закону безпідставні. Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначаються Законами України про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
З 22.05 2008 року діє Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18.11.2004 року, що набрала чинності з 01.01.2006 року), тому позивач має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому, оскільки позивачеві з 22.05.2008 року і по даний час підвищення до пенсії виплачувалось у розмірах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають частковому задоволенню з урахуванням проведених відповідачем за цей період виплат.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Прийнятий 27 квітня 2010 року Закон України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік» не містить положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи його окремих норм.
Згідно п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», норми положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Неконституційними вказані норми п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 р.» не визнавались.
На виконання вимог вказаного закону 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.
За таких обставин, з урахування зазначених змін, суд приходить до висновку про необхідність зобовязати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по 22 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог, починаючи з 23 липня 2011 р.- відмовити.
При цьому, посилання відповідача на відсутність коштів за попередній період не може бути підставою для невиконання державою своїх обов'язків та порушення прав своїх громадян. Відповідно до ст. ст. З, 8, 19, 22, 46 Конституції України, в Україні визнається принцип верховенства права; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави і держава відповідає перед людиною за свою діяльність; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України; громадяни мають право на соціальний захист; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Проте, звертаючись з адміністративним позовом про зобовязання Управління Пенсійного Фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області здійснити перерахунки та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, позивач не врахував, що, починаючи з 01.10.2008 р. по теперішній час, як зазначив у своїх запереченнях відповідач, «дітям війни» нараховується та здійснюється щомісячно виплата в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму.
На підставі викладеного, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача негайно виконати постанову суду відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст. ст. 69-71, 100, 183-2 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області щодо ненарахування доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 10 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених перерахунків та виплат за зазначений час.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області негайно виконати постанову суду відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
Суддя:Н. В. Баннікова
