КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1623/11 Головуючий у 1-й інстанції: Купрієнко С.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
УХВАЛА
Іменем України
22 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничук В.П., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС,-
встановив:
24 травня 2011 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій відповідача протиправними, зобов»язння відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком а також додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 23 грудня 2010 року, та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісяця з урахуванням виплачених сум.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС задоволені, а саме: визнано дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії в розмірі, що не відповідає вимогам ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії і виплаті за попередній період неправомірними; зобов»язано відповідача з 23 грудня 2010 року провести перерахунок пенсії позивачу та визначити її в розмірі, який відповідає ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, відповідно до змін прожиткового мінімуму з подальшим її нарахуванням та виплатою.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за проживання на території посиленого радіологічного контролю, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області, визнаний інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-1 № 216953.
У відповідності до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року та № 530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Крім того позивач є особою пенсійного віку, яка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується копією посвідчення ( категорії 1) серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 04 березня 1994 року.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст.39 вказаного Закону а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії та додаткової пенсії а також доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П. Мельничук
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.
