АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22-ц/774/7489/13 Головуючий в 1-ій інстанції - Шавула В.С.
Категорія - 37 Доповідач - Демченко Е.Л.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування, мотивуючи тим, що вона є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого у 2007 році. У відповідності з рішенням райвиконкому йому дозволили побудувати гараж по АДРЕСА_1
Зазначала, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на гараж їй у 2012 році БТІ відмовило у реєстрації права власності, а Ленінський виконком рекомендував звернутися до суду, а тому вона просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на гараж, розташований по АДРЕСА_1
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачкою, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який 23 листопада 2007 року. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська №755 від 28 липня 1978 року було дозволено ОСОБА_3 будівництво гаража по АДРЕСА_1 з незгораємого матеріалу розміром 3х6м.
Рішенням виконавчих органів земельна ділянка під будівництво спірного гаража ОСОБА_3 не виділялась. Останній за життя не ввів гараж в експлуатацію, не отримав правовстановлюючи документи на нього.
Статтею 100 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на час надання дозволу на будівництво гаража, визначено, що в особистій власності громадян могли бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
В ст.90 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на час надання дозволу на будівництва гаража, зазначено, що земля була у виключній власності держави і надавалась тільки в користування.
Згідно до вимог ст.67 ЗК України, в редакції 1991 року, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.
Відповідно до ст.40 ЗК України, в редакції 2002 року, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарств, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.
З 01 січня 2009 року набрала чинності і діяла постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року за №923 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", якою визначено процедуру введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та визначено уповноважені органи, які здійснюють таку діяльність.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року №1424, якою було внесено зміни до постанови від 08 жовтня 2008 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за встановленою формою.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.
Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки за життя ОСОБА_3 не звертався з відповідними заявами про введення в експлуатацію та видачу правовстановлюючих документів на новозведену будівлю до уповноважених органів та, що не приймалися вказаними органами відповідні рішення за його зверненнями, відсутнє рішення виконавчого органу про відведення ОСОБА_3 земельної ділянки під будівництво гаража, колегія суддів вважає, що не може бути визнано право власності в порядку спадкування за законом за його спадкоємцями.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
