Справа № 815/7777/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будівельник» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «Будівельник» (надалі по тексту - позивач або ПП «Будівельник») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Будівельник» за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2013 року за № 868/22-8/31073058, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100 000,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 66 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 333,50 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.
Так позивач зазначає, що у червні отримав податкову накладну № 1 від 07.05.2013 року від ТОВ «Сума України», яка відповідно до п. 11 Розділу ХХ Перехідних положень підлягала реєстрації продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних, проте ТОВ «Сумма Україна» податкова накладна не була зареєстрована. У відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач включив суму ПДВ за вказаною податковою накладною до складу податкового кредиту з відповідним відображенням у додатку 8 до Декларації з ПДВ та скаргою. До скарги були надані копії первинних документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, а саме: банківська виписка та зазначена податкова накладна.
З огляду на викладене, на думку позивача, посадові особи ДПІ в порушення вимог статті 19 Конституції України, п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, встановили в акті перевірки необґрунтовані та незаконні висновки щодо порушення підприємством п. 210.10 ст. 210 Податкового кодексу України, що спричинило прийняття відповідачем незаконного податкового повідомлення - рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що позивачем до декларації за червень 2013 року надано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8) та надано лист від 22.07.2013 року № 47 із копіями таких документів: податкова накладна від 07.05.2013 року № 1 та банківська виписка. Відповідач зазначає, що документів передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) платником податків не було надано. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження або завищення (таблиця 8) суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. Таким чином відповідач вважає, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.
Судом встановлено, що 09 серпня 2013 року заступником начальника відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі пункту 200.10 ст. 200 розділу У Податкового кодексу України, у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року ПП «Будівельник».
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 09.08.2013 року за № 868/22-8/31073058 «Про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Будівельник» за червень 2013 року», відповідно до висновку якого встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження або завищення (таблиця 8) суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с. 12-16).
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100 000,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 66 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 333,50 грн. (а.с. 11).
Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Будівельник» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч.3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про його протиправність та обґрунтованість позовних вимог ПП «Будівельник» з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем за результатами перевірки прийнятий акт від 09.08.2013 року за № 868/22-8/31073058, проте з висновками цього акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими позивачем, а тому згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 66 666,67 грн. за податковою накладною, зазначеною у додатку 8 до Декларації, чим порушено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 14.8 п. 14, п. 21 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.
Так, зокрема, в акті зазначено, що ПП «Будівельник» до декларації за червень 2013 року надано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8) та надано лист від 22.07.2013 року № 47 (вх. № 719/10 від 22.07.2013 року) із копіями таких документів: податкова накладна від 07.05.2013 року № 1 та банківська виписка.
Документів передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) платником податків ПП «Будівельник» не надавалось.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на предмет узгодженості фактичних обставин справи нормам податкового законодавства, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013 року ПП «Будівельник» було направлено в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, з додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)» та скаргою за вих. № 47 від 22.07.2013 року. До скарги були додані копії банківської виписки та податкової накладної (а.с. 17-38, 76).
З дослідженої судом вказаної податкової звітності встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2013 року суму ПДВ у розмірі 66 666,67 грн. за податковою накладною № 1 від 07.05.2013 року, отриманою від постачальника ТОВ «Сумма Україна», яка не була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних вказаним контрагентом позивача.
Разом з тим, дізнавшись про те, що вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з невідомих технічних причин, позивач, вчинив усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто разом з податковою декларацією по ПДВ за червень 2013 року, подав додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» зі скаргою за вих. № 47 від 22.07.2013 року, до якої додав копію вказаної податкової накладної та копію документу, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, а саме: банківську виписку.
На підтвердження факту придбання та оплати товару (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Сумма Україна», позивач надав суду копії наступних документів: договору підряду № 150413 від 15.04.2013 року, укладеного між ПП «Будівельник» та ТОВ «Сумма Україна», додатку до договору підряду № 150413 від 15.04.2013 року «Порядок виконання робіт», доповнення № 1 до договору підряду № 150413 від 15.04.2013 року, доповнення № 2 до договору підряду № 150413 від 15.04.2013 року, додаткової угоди до договору підряду № 150413 від 15.04.2013 року, податкової накладної, банківської виписки та платіжного доручення № 1616 від 07.05.2013 року (а.с. 32-33, 85-95).
Додатково представник позивача надав суду копію ліцензії ТОВ «Сумма Україна» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 13.05.2011 року, копії довідки про взяття ТОВ «Сумма Україна» на облік платника податків та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сумма Україна» від 16.10.2008 року (а.с. 96-99).
Водночас, посадовими особами ДПІ в акті перевірки зазначено, що ПП «Будівельник» документів, передбачених п. 201.10. ст. 201 ПК України, не надавалось.
Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
З досліджених судом вищезазначених первинних документів, наданих представником позивача, встановлено, що в межах укладеного договору між ПП «Будівельник» та TOB «Сумма Україна» від 15.04.2013 року № 150413, ПП «Будівельник» 07 травня 2013 року здійснило оплату (аванс) TOB «Сумма Україна» будівельних робіт в розмірі 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 66 666,67 грн. (1 подія). Тобто, у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, дата списання коштів з банківського рахунка ПП «Будівельник» на оплату будівельних робіт є датою виникнення права ПП «Будівельник» на віднесення суми податку до податкового кредиту.
Постачальником TOB «Сумма Україна» на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок - оплата будівельних робіт, виписано податкову накладну у відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України, проте, як встановлено судом вище, всупереч п. 201.10 ст. 201 ПК України, постачальником зазначена податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як судом зазначалось вище, відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Тобто, нормою вказаною статті регламентовано на необхідності платнику податків документально підтвердити подію, з якою законодавець пов'язує виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України), тобто подію здійснення господарської операції.
Також слід визначити, що законодавець зобов'язує платника податку подати до скарги розрахунковий документ, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положенням Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1).
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи (п. 2.2).
Відповідно до ч. 1 ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до ч. 1,3 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.
З вищевикладеного вбачається, що банківська виписка, відноситься до первинного документу, як документ, який підтверджує здійснення господарської операції (оплату товару), підтверджує факт списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару (в тому числі засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі в/послуг.)
Судом встановлено, що у відповідності до укладених договорів між ПП «Будівельник» та АБ «Південний» від 11 вересня 2012 року (договір банківського рахунку № 1964/23618 та договір № БК/5/23618-5124), Банк забезпечує здійснення розрахункових операцій позивача, в тому числі списання коштів з його рахунку за його дорученням, здійснюється Банком в електронній формі за допомогою програмно - технологічного комплексу «БАНК - КЛІЄНТ» (а.с. 51-65).
Пунктом 2.1.6 Договору банківського рахунку № 1964/23618 від 11.09.2013 року встановлено, що Банк видає клієнту інформацію про здійснені операції за рахунками, в тому числі в електронній формі.
Таким чином, банківська виписка з особового рахунку це документ, що підтверджує списання Банком відповідної грошової суми (в тому числі ПДВ) з рахунку платника податку на адресу одержувача, визначеному у платіжному дорученні. Банківська виписка одночасно відображає реквізити та вимоги платіжного доручення клієнта та факт і час його виконання.
Як встановлено судом, позивачем була здійснена оплата будівельних робіт (товару/послуг) в сумі 400 000 грн. з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 66 666,67 гривень.
Оплата Підприємством будівельних робіт в т.ч. ПДВ - списання коштів з банківського рахунку позивача на оплату будівельних робіт в т.ч. ПДВ здійснено через установу банку та підтверджується відповідною банківською випискою, яка й була додана позивачем до скарги.
Вказана банківська виписка про здійснену операцію була сформована в електронному вигляді Банком, як то передбачено умовами договору щодо повідомлення про виконання Банком платіжного доручення та в подальшому додана позивачем до скарги у паперовому вигляді.
З огляду на викладене та враховуючи положення норми, визначені у п. 198.2 ст. 198 ПК України, що датою виникнення права платника податків на віднесення суми податку до податкового кредиту є дата тією події, що відбулася раніше (в даному випадку) є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, суд вважає, що документом, що підтверджує списання коштів з банківського рахунку ПП «Будівельник» на оплату будівельних робіт постачальнику TOB «Сумма Україна» є саме банківська виписка.
Аналогічна правова позиція, якою підтверджено, що банківська виписка є первинним документом, викладена в Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом ДПС України 05.07.2012 року № 583 та листі Національного банку України від 11.04.2012 року № 12-109-658-3917.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що стало підставою для правомірного включення до складу податкового кредиту у червні 2013 року суми ПДВ у розмірі 66 666,67 грн. за податковою накладною №1 від 07.05.2013 року, отриманою від постачальника ТОВ «Сумма Україна».
Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст. 11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
В ході розгляду справи відповідачем не доведено факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України спростовані представником позивача.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від № 0000012280 від 28.08.2013 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов приватного підприємства «Будівельник» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012280 від 28.08.2013 року, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000012280 від 28.08.2013 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04 грудня 2013 року.
Суддя С.О. Cтефанов
