печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20159/14-ц
Категорія 40
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 серпня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бортницької В.В,
при секретарі - Клименко О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2 про захист честі та гідності шляхом спростування недостовірної інформації, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2014 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та просить зобов'язати Раду національної безпеки і оборони України та ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про позивача, а саме:
«...ОСОБА_1...є тим злочинцем, який протягом останніх років максимально залучався до того, щоб ця ситуація була створена...»;
«...лінія екстремістських груп, мережева структура створювалась протягом двох років. І ...фінансування цих груп здійснювалось через ОСОБА_1...»
«...ОСОБА_1 є одним з ключових організаторів й тих, хто готував заколот в Україні й який давав ґрунт для того, щоб російській війська вторглися на територію України».
Крім того, просить, щоб спростування було зроблено в ході офіційної прес-конференції (брифінгу) Ради національної безпеки і оборони України за участю представників засобів масової інформації - невідкладно з моменту набрання рішенням суду законної сили, але не пізніше семи днів з такого моменту. Також просить, з відповідачів моральну шкоду у розмірі однієї гривні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 липня 2014 року під час офіційного брифінгу Секретар Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) ОСОБА_2 поширив інформацію, яка принижує честь, гідність позивача, оскільки фактично звинувачує його у вчиненні злочинів. Поширення вказаної інформації принижує його честь і гідність як громадянина України, нівелює його позитивну соціальну оцінку в особі оточуючих, яка ґрунтується на відповідності його діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Крім того, надав письмові заперечення в яких зазначив, що інформація поширена на прес-конференції 04.07.2014 року в системному зв'язку із висловлюваннями, які позивач вважає такими, що ганьблять його честь та гідність є результатом аналізу історичних подій, які відбувались в Україні з точки зору сприйняття ОСОБА_2 цих подій і викладена із застосуванням таких мовних засобів, які свідчать про те, що розповсюджена інформація є оціночним судженням.
Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
ОСОБА_2, обіймаючи посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, в силу положень ст. 7, ст. 11 Закону України представляє Раду національної безпеки і оборони України.
Судовим розглядом при досліджені відеозапису, наданого в якості доказу стороною позивача, встановлено, що 04.07.2014 року під час офіційного брифінгу секретаря РНБО України ОСОБА_2 останній, висвітлюючи події, що мають місце на сході України озвучив інформацію наступного змісту: «...ОСОБА_1...є тим злочинцем, який протягом останніх років максимально залучався до того, щоб ця ситуація була створена...»;
«...лінія екстремістських груп, мережева структура створювалась протягом двох років. І ...фінансування цих груп здійснювалось через ОСОБА_1...»
«...ОСОБА_1 є одним з ключових організаторів й тих, хто готував заколот в Україні й який давав ґрунт для того, щоб російській війська вторглися на територію України».
Таким чином суд вважає доведеною твердження позивача про розповсюдження оспорюваної інформації невизначеному колу осіб.
Крім того суд вважає доведеним, той факт, що поширена на брифінгу інформація стосується відповідача, про що свідчить пряма вказівка на прізвище позивача, як особи, що приймала участь у переговорному процесі щодо мирного врегулювання конфлікту у Донецькій та Луганській областях. В зв'язку з чим суд критично ставиться до тверджень представника відповідачів про те, що поширена інформація, яку вимагає визнати недостовірною позивач не містить жодної інформації, яка безпосередньо стосується ОСОБА_1
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Аналізуючи інформацію, висловлену на брифінгу Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_2 щодо позивача, суд приходить до висновку, що вона підпадає під визначення недостовірної, оскільки містить звинувачення щодо протиправної діяльності позивача, яка полягала у організації екстремістських груп та «заколоту» на сході України і не підтверджена доказами, які б спростовували це.
Суд критично ставиться до заперечень сторони відповідачів, що поширена ОСОБА_2 інформація є оціночними судженням з огляду на наступне.
Статтею 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
На думку суду, оспорювана інформація, в жодному випадку не може бути розцінена як інформація, що не містить фактичних даних, зокрема, критику, оцінку дій, а також інформацію, що не може бути витлумачена як така, що не містить фактичних даних, оскільки може бути перевірена в порядку, встановленому КПК України.
Представником відповідачів в судовому засіданні 04.08.2014 року та в поданих запереченнях не було доведено в судовому засіданні той факт, що розповсюджувана ними інформація, яку оспорює позивач є дійсною, а лише зазначили про те, що висловлювання є оціночними судженнями.
З огляну на вищевикладене, суд приходить до висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, а саме мати репутацію особи, що не вчиняла протиправних дій.
Крім того, суд враховує, що поширення інформації мало місце щодо приватного життя публічної особи, яка відіграє певну роль у суспільному житті України і межа допустимої критики щодо якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Проте звинувачення у вчиненні тяжких злочинів тим паче особою, яка займає відповідальне становище у Конституційному органі держави не може бути витлумачене як привернення уваги громадськості до серйозної проблеми, яка склалася на сході України.
Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка вказаним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови, якою передбачено що, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.
Оскільки Указом Президента України №639/2014 від 07.08.2014 року ОСОБА_2 звільнений з посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, суд вважає, що способом спростування поширеної відповідачем інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача ОСОБА_1 є зобов'язання Ради національної безпеки і оборони України повідомити на офіційному сайті про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2 про захист честі та гідності рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суду не були надані належні та допустимі докази в сенсі ст. 60 ЦПК України, які доводять завдання такої шкоди та наявність підстав визначених ст. 23 ЦК України для її відшкодування.
Питання щодо судові витрат у справі суд вирішує у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України,ст. 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 200, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про інформацію" в редакції від 13.11.2011 року, ст. ст. 10, 60, 88, 212-214, 223, 294 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2 про захист честі та гідності шляхом спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.
Визнати недостовірною, такою що принижує честь та гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену на брифінгу Ради національної безпеки і оборони України 04.07.2014 ОСОБА_2 наступного змісту: «...ОСОБА_1...є тим злочинцем, який протягом останніх років максимально залучався до того, щоб ця ситуація була створена...»;
«...лінія екстремістських груп, мережева структура створювалась протягом двох років. І ...фінансування цих груп здійснювалось через ОСОБА_1...»
«...ОСОБА_1 є одним з ключових організаторів й тих, хто готував заколот в Україні й який давав ґрунт для того, щоб російській війська вторглися на територію України».
З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Раду національної безпеки і оборони України повідомити на офіційному сайті Ради національної безпеки і оборони України про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради Національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2 про захист честі та гідності рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Ради національної безпеки і оборони України та ОСОБА_2 по 121 гривні 80 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Бортницька
